Після років судової невизначеності трансгендерні люди в Болгарії отримали важливу перемогу. Верховний касаційний суд країни ухвалив рішення на користь чотирьох транс*людей, які домагалися юридичного визнання своєї гендерної ідентичності та зміни даних у документах.
Йдеться про можливість змінити гендерний маркер, ім’я та персональний ідентифікаційний номер. Для Болгарії це особливо важливий крок, адже протягом останніх років судова практика фактично заблокувала такі зміни.
LGBTQ Nation називає рішення завершенням майже десятирічної юридичної боротьби в одній із ключових справ. Правозахисні організації ILGA-Europe, Bilitis, Deystvie та TGEU назвали нові рішення Верховного суду довгоочікуваними та такими, що принесли транс*спільноті “велике полегшення”.
Майже десять років боротьби за документи, які відповідають реальному життю
В основі змін лежить історія болгарської транс*жінки K.M.H., яка живе в Італії.
Ще у 2017 році вона звернулася до болгарського суду з проханням юридично визнати її жінкою та змінити ім’я й інші дані в акті цивільного стану. Її документи не відповідали тому, як вона живе і виглядає, через що жінці регулярно доводилося пояснювати стороннім людям, чому зовнішність не збігається з інформацією в посвідченні особи.
Це створювало цілком практичні проблеми – зокрема під час пошуку роботи та в інших ситуаціях, де необхідно показувати документи.
Для транс*людей така невідповідність – далеко не формальність.
Документи потрібні під час працевлаштування, отримання медичних послуг, оренди житла, навчання, подорожей чи навіть звичайних банківських операцій. Кожна така ситуація може перетворюватися на вимушений камінг-аут перед незнайомими людьми.
Саме з цим роками стикалася заявниця.
У 2023 році ситуація стала ще складнішою. Верховний касаційний суд Болгарії ухвалив обов’язкове для нижчих судів тлумачення, відповідно до якого болгарське право нібито не дозволяло змінювати запис про стать, ім’я та персональний номер трансгендерної людини в реєстрі цивільного стану.
На практиці це створило майже повну заборону юридичного визнання гендеру.
Перелом настав у березні 2026 року.
Справу K.M.H., відому в Суді ЄС як Shipova, розглянув Суд Європейського Союзу. Він постановив, що держави-члени повинні забезпечувати можливість юридичного визнання гендеру, якщо без цього громадяни не можуть повноцінно користуватися правом на вільне пересування та проживання в ЄС.
Суд також пов’язав це питання з правом на приватне та сімейне життя.
Після цього болгарські суди вже не могли просто продовжувати стару практику.
Наприкінці липня Верховний касаційний суд ухвалив рішення на користь чотирьох трансгендерних заявників, серед яких була й K.M.H.
Суд визнав: гідність транс*людей не може бути винятком
Одним із найважливіших аспектів нових рішень стала аргументація суддів.
Верховний суд дійшов висновку, що Конституція Болгарії сама по собі не містить заборони на юридичне визнання гендеру. Попередня судова практика, за оцінкою суддів, занадто вузько тлумачила поняття статі.
Суд також підтвердив, що право на приватне життя включає можливість людини визначати власну гендерну ідентичність.
Особливо показовим став висновок щодо людської гідності. Суд наголосив, що принцип верховенства права в Болгарії передбачає рівну гідність усіх людей, включно з трансгендерними.
Правозахисники звертають увагу й на інший важливий момент: новий підхід стосується не лише трансгендерних, а й інтерсекс-людей.
Суд визнав, що загальна автоматична заборона зміни даних у документах є неправомірною, а справи мають розглядатися індивідуально. Відмову не можна виправдовувати лише моральними оцінками, вузьким трактуванням поняття статі або тим, що держава досі не створила достатньо чіткої процедури.
Це суттєва зміна порівняно з ситуацією кількарічної давнини.
Фактично болгарський Верховний суд визнав: відсутність нормального законодавчого механізму не може бути підставою для того, щоб люди роками жили з документами, які не відповідають їхній гендерній ідентичності.
Для правозахисників рішення стало ще й доказом того, що європейська система захисту прав людини все ж здатна працювати навіть тоді, коли національна судова практика роками заходить у глухий кут.
Саме тому представники ЛГБТІК+ організацій говорять про “глибоке полегшення”.
Перемога важлива, але робота ще не завершена
Попри позитивні рішення, говорити, що всі проблеми транс*людей у Болгарії тепер вирішені, зарано.
Країна досі не має достатньо чіткої та сучасної законодавчої процедури юридичного визнання гендеру. Через це люди все ще значною мірою залежать від судів та того, як конкретні судді трактуватимуть необхідні умови.
У болгарській судовій практиці також залишаються медикалізовані підходи, коли від транс*людини очікують медичних доказів або експертиз для підтвердження її гендерної ідентичності.
Правозахисні організації наполягають на іншій моделі.
На їхню думку, юридичне визнання гендеру має бути швидким, прозорим і доступним процесом, заснованим на самовизначенні людини. Для зміни документів не повинні вимагати операцій, примусових медичних процедур або психіатричної діагностики.
І це принципово важливо.
Юридичне визнання гендеру не змінює людину – воно змінює документи так, щоб вони нарешті відповідали її життю.
Правильний гендерний маркер та ім’я дозволяють не пояснювати свою приватну історію касиру, лікарю, роботодавцю, прикордоннику чи працівнику банку щоразу, коли потрібно показати посвідчення особи.
Саме тому рішення болгарського Верховного суду виходить далеко за межі формальної зміни кількох рядків у реєстрі.
Для транс*людей це питання можливості жити звичайним життям без постійного примусового аутингу та необхідності доводити незнайомцям, що документи справді належать їм.
Болгарський прецедент має значення і для інших країн Європейського Союзу. Рішення Суду ЄС у справі Shipova чітко встановило, що держави не можуть повністю блокувати юридичне визнання гендеру, якщо таким чином вони перешкоджають реалізації основних прав громадян ЄС.
Майже десятирічна боротьба однієї транс*жінки зрештою змінила правила далеко за межами її особистої справи.
А липневі рішення Верховного суду Болгарії показали, що ця зміна вже починає працювати на практиці.