На роздоріжжі: куди рухається Україна у світовому контексті ЛГБТІК+ прав?
У світі триває активна дискусія щодо прав людини та їхньої універсальності.
Нещодавні події в різних країнах яскраво демонструють, наскільки різними можуть бути підходи до питань ЛГБТІК+ прав, зокрема в судовій системі та політичній сфері.
Трагічний випадок у Грузії – вбивство трансґендерної жінки Кесарії Абрамідзе – стався на тлі ухвалення трансфобного закону, кальки з російського «закону» про «заборону пропаганди ЛГБТ».
Натомість Таїланд демонструє прогресивний підхід, легалізувавши одностатеві шлюби як перша країна Південно-Східної Азії.
Цікавий приклад демонструє також Словаччина. З одного боку, країна активно підтримує Україну та її військо. Президент Словаччини Зузанна Чапутова зазначила:
“Ми маємо певну зміну риторики, що стосується уряду і президента, але у практичних кроках Словаччина й надалі продовжує допомагати Україні”.
З іншого боку, нещодавній інцидент у словацькому парламенті демонструє, що питання ЛГБТІК+ прав залишається суперечливим. Віцепрезидент Національної ради Словаччини Андрей Данко вигнав із зали засідань депутатку через наліпки на її ноутбуці, зокрема ЛГБТ-символіку. Він заявив:
“Є веселка, є ЛГБТІ-тематика, є наклейки, що рекламують компанії”.
Цей випадок викликав обурення у прогресивних політичних сил. Міхал Шимечка, голова “Прогресивної Словаччини”, відреагував:
“Це така неймовірна ганьба… Він свавільно і з порушенням регламенту переслідує нашу колегу і конституційну посадовицю тільки тому, що йому особисто не подобається веселковий прапор і він має проблеми з квір-людьми”.
На цьому тлі Україна робить важливі кроки у напрямку захисту прав ЛГБТІК+ через судову систему. Святослав Шеремет, експерт Національного ЛГБТІ-консорціуму, звертає увагу на нещодавні зміни в Кодексі суддівської етики:
“Віднині ‘Суддя повинен поважати людську гідність, яка є джерелом усіх прав і свобод людини та їх основою. СУДДЯ під час здійснення правосуддя ПОВИНЕН НЕ ДОПУСКАТИ ДИСКРИМІНАЦІЇ ЗА ОЗНАКАМИ раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, ГЕНДЕРНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ, СЕКСУАЛЬНОЇ ОРІЄНТАЦІЇ, етнічного та соціального походження, майнового стану, стану здоровʼя, місця проживання, мовних та інших ознак І НЕ ДОЗВОЛЯТИ ЦЬОГО ІНШИМ’.”
Ця зміна є значним кроком вперед у визнанні та захисті прав ЛГБТІК+ на рівні судової системи. Вона ставить українських суддів в один ряд з найпрогресивнішими правовими системами світу, де захист прав ЛГБТІК+ є пріоритетом.
Попри прогрес в одному, Україна все ще стикається з викликами в іншому.
Трансґендерні люди продовжують зазнавати дискримінації, а трансфобні висловлювання лунають навіть на високому політичному рівні. Це створює додаткове навантаження на судову систему, яка має забезпечувати справедливість в умовах суспільних протиріч.
Світова статистика залишається тривожною: торік зафіксовано 320 вбивств трансґендерних людей. Ця проблема вимагає не лише законодавчих змін, але й підвищення компетентності суддів у справах, пов’язаних з ЛГБТІК+.
У контексті євроінтеграційних прагнень України захист прав ЛГБТІК+ у судовій системі набуває особливого значення. Член Ради суддів України Єгор Краснов підкреслює:
“В контексті переговорів з Європейською Комісією, особливо щодо розділу 23 “Правосуддя та основні права і свободи”, тема етичного, відповідального та ефективного судочинства ще на один крок наближає нас до вступу до Європейського Союзу.”
Глобальна “війна” за права людини та цінності демонструє різноманітність підходів до прав ЛГБТІК+. Від трагічних подій у Грузії до прогресивних змін у Таїланді, від суперечливих ситуацій у Словаччині до поступових реформ в Україні – кожна країна проходить свій шлях у визнанні та захисті прав ЛГБТІК+.
Україна, прагнучи до європейської інтеграції, робить важливі кроки у напрямку інклюзивності, зокрема через реформування судової системи. Нові положення Кодексу суддівської етики щодо недискримінації за ознаками ґендерної ідентичності та сексуальної орієнтації є значним досягненням. Однак, як показує досвід Словаччини, навіть країни-члени ЄС можуть стикатися з внутрішніми протиріччями у питаннях ЛГБТІК+ прав.
Національний ЛГБТІ-консорціум продовжує свою роботу, розуміючи, що зміни в законодавстві – це лише початок. Попереду – складне завдання трансформації суспільної свідомості та подолання упереджень. Ми прагнемо, щоб Україна стала країною, де права людини не залежать від ознак СОҐІ.
У цьому контексті роль судової системи стає ключовою. Саме суди можуть і повинні стати останнім бастіоном захисту прав ЛГБТІК+ людей, особливо в умовах суспільних протиріч та політичних викликів. Тому наші зусилля спрямовані на підвищення компетентності суддів у справах, пов’язаних з СОҐІ, та формування культури поваги до різноманіття в судовій системі.
