Ніл Патрік Гарріс зізнався, що зробив камінг-аут через страх примусового аутингу
Сьогодні Ніл Патрік Гарріс — один із найвідоміших відкритих геїв у Голлівуді. Він багато років одружений з актором і шеф-кухарем Девідом Берткою, разом вони виховують двох дітей, а його сексуальна орієнтація давно не сприймається як щось сенсаційне.
Але двадцять років тому все виглядало інакше.
У подкасті Great Company with Jamie Laing Гарріс розповів, що його публічний камінг-аут у 2006 році був не зовсім добровільним рішенням. Значною мірою до нього актора підштовхнула токсична культура таблоїдів і страх, що його сексуальну орієнтацію розкриють без його згоди.
На той момент Гарріс переживав новий злет популярності завдяки ролі Барні Стінсона в серіалі How I Met Your Mother. За лаштунками він уже перебував у стосунках із Девідом Берткою, про що знали колеги на знімальному майданчику. Для широкої публіки ця частина його життя залишалася закритою.
Причина була не лише в бажанні зберегти приватність. У середині 2000-х американські таблоїди й популярні блогери активно полювали на знаменитостей, яких підозрювали в гомосексуальності. Чутки, фотографії та припущення про особисте життя перетворювалися на спосіб збирати перегляди.
Через це Гарріс і Бертка навіть на публічних заходах часто змушені були поводитися так, ніби не є парою. На червоних доріжках вони могли з’являтися окремо, щоб не створювати приводів для пліток.
Зараз Гарріс визнає, що така ситуація була болючою не лише для нього. Вона неминуче ставила партнера в позицію людини, яку потрібно приховувати, і могла створювати відчуття, що ці стосунки менш важливі або менш гідні публічного визнання.
Фраза піарника все змінила
Переломний момент настав, коли журналіст напряму запитав представника Гарріса про те, чи є актор геєм.
Піарник відповів, що Гарріс нібито «не має таких схильностей». Коли ця фраза стала публічною, актор зрозумів, що ситуація може швидко вийти з-під його контролю.
Він побоювався, що таблоїди почнуть закликати знайомих або колишніх партнерів розповідати подробиці його особистого життя. Фактично вибір був між власним камінг-аутом і ризиком бути аутованим іншими.
Разом із PR-командою Гарріс підготував коротку заяву, яка мала звучати так, як він сам хотів говорити про себе.
У листопаді 2006 року актор публічно повідомив: «Я дуже пишаюся тим, що можу сказати: я щасливий гей, який живе повним життям».
Кар’єра від цього не постраждала. How I Met Your Mother залишався одним із найпопулярніших американських ситкомів і виходив до 2014 року, а Гарріс став однією з головних зірок серіалу.
Однак перед камінг-аутом він зовсім не був упевнений, що реакція виявиться такою спокійною.
«Я думаю, що тоді трохи боявся того, що з цього вийде, якого стигматизованого ставлення це може спричинити», — згадує актор.
Гарріс нагадав, що в той час у США ще можна було побачити відверто гомофобні плакати з образливими написами про геїв. Тому перспектива стати відкритим геєм на піку телевізійної популярності здавалася ризикованою.
Врешті сталося майже протилежне.
«У найкращому сенсі людям було байдуже», — розповідає він.
Актор також віддає належне квірним людям, які зробили камінг-аут раніше й зіткнулися з набагато жорсткішою реакцією.
«До мене було багато людей, яким довелося значно важче, і вони певною мірою проклали мені шлях».
Гарріс навіть пожартував, що був трохи розчарований відсутністю шоку: мовляв, очікував хоча б кількох реакцій у стилі «Стривайте, він? Але ж він такий маскулінний!».
Публічність із підліткового віку не залишила простору для спокійного пошуку себе
Гарріс став відомим ще підлітком завдяки головній ролі в серіалі Doogie Howser, M.D., який виходив із 1989 до 1993 року.
Це означало, що період, коли більшість людей можуть експериментувати із зовнішністю, стосунками та власною ідентичністю без уваги сторонніх, для нього майже не існував.
Він постійно перебував серед дорослих людей із шоу-бізнесу й під публічним наглядом. За словами Гарріса, через це він пропустив багато звичайних підліткових досвідів — від дивних стилістичних експериментів до спонтанних вечірок.
Сам актор говорить, що зрозумів свою гомосексуальність ще в ранньому підлітковому віці. Проте тоді навіть не міг уявити собі майбутнього, в якому матиме чоловіка й дітей.
Довгий час йому було складно знайти комфортний спосіб бути частиною гей-спільноти. Живучи в Лос-Анджелесі, він уникав гей-барів Західного Голлівуду. За його спогадами, там було багато людей, які жили дуже відкрито й упевнено, тоді як він сам ще не розумів, як поводитися зі своєю орієнтацією без страху.
Ситуація змінилася, коли робота привела його до Нью-Йорка. Там Гарріс зміг спокійніше знайомитися з чоловіками й ходити до гей-барів, не відчуваючи постійної уваги через власну знаменитість.
Його історія добре показує, наскільки змінилося ставлення до камінг-аутів у шоу-бізнесі за останні два десятиліття. Але водночас вона нагадує про важливу річ: навіть якщо публічний вихід із шафи зрештою приносить полегшення, людина має сама вирішувати, коли, кому і за яких обставин говорити про свою сексуальну орієнтацію.
Примусовий аутинг не стає менш проблемним лише тому, що суспільство згодом відреагувало добре.
У випадку Гарріса камінг-аут зрештою відкрив шлях до значно вільнішого життя. Але рішення було зроблене під тиском ситуації, в якій контроль над власною історією міг будь-якої миті перейти до таблоїдів.
Через двадцять років він може дивитися на це з гумором. Та за цією історією залишається досвід людини, якій довелося публічно сказати правду про себе трохи раніше, ніж вона сама була готова це зробити.
