«Традиційні цінності» як інструмент тиску: у Грузії з’явився рух, який лякає правозахисників
У Грузії з’явився новий рух під назвою «Національне покоління», який оголосив своєю метою захист «традиційних цінностей», культури та національної ідентичності. Його засновник, боєць змішаних єдиноборств Гіоргі Картвелішвілі, пообіцяв «миттєво реагувати» на те, що учасники руху вважатимуть образою предків, релігії, історії чи грузинських традицій.
Саме формулювання вже викликало тривогу серед юристів і представників громадянського суспільства. Незрозуміло, що саме означатиме це «реагування» на практиці, хто визначатиме межі допустимого і чи не перетвориться нова структура на неформальну «поліцію моралі», яка переслідуватиме людей за погляди, ідентичність або критику влади.
Про це йдеться у матеріалі Deutsche Welle, автором якого є Башир Кітачаєв.
Особливо гостро дискусія розгорнулася після побиття в Тбілісі коміка й учасника протестів Онісе Окріашвілі. 22 липня його жорстоко побили біля дому. Перед цим провладні телеканали активно поширювали уривок його виступу про письменника Нодара Думбадзе.
За кілька днів після нападу Картвелішвілі оголосив про створення свого руху. Його представники закликали прокуратуру не карати затриманого у справі про напад і натомість вимагали вибачень від самого Окріашвілі.
JAMnews також писав, що Картвелішвілі раніше називали другом одного з підозрюваних у побитті. Водночас грузинський юрист Омар Пурцеладзе застерігає від прямих висновків без конкретних доказів зв’язку між нападом і новим рухом.
Але сам фон, на якому з’явилася організація, правозахисників уже непокоїть.
Чи стане «Національне покоління» неформальною «поліцією моралі»
Грузинська асоціація молодих юристів GYLA попередила, що новий рух потенційно може перетворитися на ще один механізм тиску на критиків влади.
Особливе занепокоєння викликає агресивна риторика учасників «Національного покоління». В одному зі своїх звернень вони заявили про боротьбу з людьми та групами, яких назвали такими, що нібито перебувають у підпорядкуванні «зовнішнім інтересам» і мають «збочену ідеологію».
Такі формулювання небезпечні вже самі по собі, оскільки не пояснюють, кого саме рух вважатиме загрозою. У політичному контексті Грузії під подібні визначення легко можуть потрапляти опозиційні активісти, правозахисники, незалежні журналісти, феміністичні організації та ЛГБТК+ спільнота.
GYLA звертає увагу й на те, що риторика «Національного покоління» часто збігається з тезами правлячої партії «Грузинська мрія».
Омар Пурцеладзе також бачить це перетинання, хоча наголошує: самої схожості риторики недостатньо, щоб стверджувати про прямий контроль руху з боку держави.
«Коли рух створюють люди, політично або інституційно близькі до влади, а його заявлена мета полягає у протистоянні людям на підставі їхньої ймовірної ідеології чи ідентичності, це, звісно, викликає серйозні питання», — пояснив він DW.
Юрист вважає, що заяви про можливе переслідування людей за ідеологічними мотивами вже самі по собі мають привернути увагу Міністерства внутрішніх справ.
Ще різкіше висловився адвокат Борис Куруа. Він звернув увагу на слова Картвелішвілі про те, що учасники руху нібито готові навіть «піти до в’язниці» за свої дії.
Для критиків це звучить як натяк на те, що організація заздалегідь допускає порушення закону.
Водночас політичний оглядач Гела Васадзе сумнівається, що «Національне покоління» зможе перетворитися на справді масову силу. За його словами, консервативні погляди й без того досить поширені у грузинському суспільстві, а спроби створювати окремі політичні проєкти лише навколо теми «традиційних цінностей» раніше не приносили великого успіху.
Він не виключає двох сценаріїв: рух може бути спробою привернути до себе увагу або ж мати підтримку з боку впливовіших структур. Однак доказів другого варіанту наразі немає.
«Традиційні цінності» дедалі більше стають державною політикою
Суперечки навколо нового руху виникають не у вакуумі.
У 2024 році парламент Грузії ухвалив законодавчий пакет про «сімейні цінності та захист неповнолітніх». Європейська комісія розкритикувала ці норми, заявивши, що вони порушують фундаментальні права та посилюють стигматизацію і дискримінацію ЛГБТК+ людей.
Тема «захисту традицій» дедалі частіше з’являється і в офіційній риториці грузинської влади.
Прем’єр-міністр Іраклі Кобахідзе не виключав подальших законодавчих кроків проти того, що влада називає атаками на національну ідентичність. На цьому тлі критики «Грузинської мрії» говорять про поступовий рух країни в бік дедалі радикальнішого консерватизму.
Для ЛГБТК+ спільноти така тенденція особливо небезпечна.
Коли влада або близькі до неї групи починають визначати одну модель сім’ї, поведінки чи ідентичності як «правильну», усі, хто не вписується в неї, автоматично можуть опинитися серед «чужих».
Сам термін «традиційні цінності» при цьому залишається максимально розмитим. Він дозволяє говорити не про конкретне порушення закону, а про нібито моральну неправильність цілої групи людей.
Саме тому побоювання правозахисників стосуються не лише можливого фізичного насильства.
Йдеться про ризик ширшої нормалізації переслідування — коли залякування, тиск або агресія подаються як допустима «відповідь» на погляди, спосіб життя чи ідентичність.
Пурцеладзе попереджає, що в уже поляризованому суспільстві це може мати далекосяжні наслідки.
«Коли ідеологічна ворожість перетворюється на організоване залякування або насильство, наслідки можуть вийти далеко за межі діяльності одного політичного руху. Це може серйозно підірвати верховенство права та суспільну згуртованість», — зазначає юрист.
І саме це, мабуть, є головним питанням навколо «Національного покоління».
Не те, чи поділяє хтось традиційні погляди. А те, чи може приватна група отримати неформальне право визначати, які люди, думки чи ідентичності є достатньо «грузинськими», а які — ні.
Бо там, де «захист цінностей» починає виправдовувати тиск на інших, дискусія про мораль дуже швидко перетворюється на дискусію про права і безпеку конкретних людей.
