Для більшості дітей початок навчального року асоціюється з новими уроками, однокласниками та поверненням до звичного ритму. Але для частини ЛГБТІК+ підлітків це ще й повернення у середовище, де вони можуть знову зіткнутися з образами, погрозами та насильством.
На це звернула увагу валлонська федерація ЛГБТІК+ організацій Prisme після початку нового навчального року у франкомовній частині Бельгії. Правозахисники наголошують, що школа залишається одним із місць, де молоді квірні люди особливо вразливі до дискримінації.
“Молодість – це період особливої вразливості“, – зазначає представниця Prisme Ерінн Робер. За її словами, це особливо відчутно у питаннях сексуальності та сексуальної орієнтації, коли людина лише починає розуміти себе і водночас дуже залежить від реакції однолітків та дорослих.
Проблема не обмежується окремими конфліктами між учнями. У Prisme говорять про ширше середовище, де досі сильні жорсткі гендерні норми, а сексистські та маскуліністські ідеї дедалі активніше поширюються серед частини підлітків.
Дві третини ЛГБТІК+ людей повідомляли про цькування у школі
Масштаб проблеми добре видно у даних Агентства Європейського Союзу з основоположних прав.
За результатами дослідження 2024 року, близько двох третин ЛГБТІК+ респондентів повідомили, що під час навчання стикалися з булінгом, насмішками, образами або погрозами через свою ідентичність.
Prisme звертає увагу, що цей показник був на 21% вищим, ніж у попередньому дослідженні агентства 2019 року.
І йдеться не лише про відкритих геїв, лесбійок чи трансгендерних учнів.
Підліток може стати мішенню через зовнішність, поведінку, голос, одяг або просто тому, що однокласники вважають його “недостатньо маскулінним” чи “недостатньо жіночним”. Людині навіть не обов’язково робити камінг-аут, щоб зіткнутися з гомофобним або трансфобним цькуванням.
Окреме занепокоєння правозахисників викликає поширення серед молоді маскуліністських рухів, які будуються на сексистських уявленнях про перевагу чоловіків і жорсткі правила того, якими нібито мають бути хлопці та дівчата.
Такі погляди можуть легко перетворюватися на агресію проти тих, хто не вписується у традиційні гендерні очікування.
Ще один тривожний сигнал надійшов із Фландрії. Опитування, оприлюднене цього літа VTM Nieuws та Het Laatste Nieuws, показало, що кожна третя молода людина не хотіла б мати трансгендерного друга чи подругу.
Саме такі установки формують повсякденне шкільне середовище. Іноді вони залишаються на рівні дистанціювання, але можуть переростати у систематичні образи, соціальну ізоляцію або фізичну агресію.
Коли дорослі не втручаються
Наявність учителів поруч сама по собі не гарантує безпеки.
За словами Ерінн Робер, працівники шкіл не завжди готові правильно реагувати на ЛГБТІК+фобне насильство. Причини різні – від нестачі знань і ресурсів до упередженого ставлення серед самих педагогів.
Дослідження фламандської ЛГБТІК+ організації çavaria, проведене у 2022 році, показало особливо неприємну картину. Майже 80% респондентів заявили, що працівники освітніх закладів рідко або взагалі ніколи не втручалися, коли ставали свідками ЛГБТІК+фобних проявів.
Для підлітка така бездіяльність дорослих має окреме значення.
Коли образа звучить від однокласника – це одна проблема. Коли вчитель чує її і нічого не робить – дитина отримує додатковий сигнал, що захисту чекати не варто.
Водночас ефективна реакція не вимагає від педагога бути експертом з усієї ЛГБТІК+ тематики. Часто достатньо чітко дати зрозуміти, що приниження через сексуальну орієнтацію чи гендерну ідентичність неприпустиме, підтримати постраждалу людину та не перетворювати її ідентичність на предмет допиту чи публічного обговорення.
Саме мовчання дорослих нерідко дозволяє насильству продовжуватися.
Prisme створила окремий ресурс для шкіл
У відповідь на ситуацію Prisme розширила свою інформаційну платформу, присвячену ЛГБТІК+фобному насильству, та додала окремий розділ для освітнього середовища.
Там учні й студенти, їхні близькі, свідки булінгу та працівники навчальних закладів можуть знайти інформацію про те, як розпізнати насильство, що робити у відповідь та куди звертатися по допомогу.
Ресурс також містить інформацію про доступні служби підтримки, навчання для фахівців, способи створення інклюзивного середовища та можливі механізми захисту прав постраждалих.
Це важливо ще й тому, що проблема ЛГБТІК+фобного цькування не вирішується просто закликом “бути добрішими одне до одного”.
Школам потрібні зрозумілі правила реагування, підготовлені педагоги, конфіденційні способи повідомити про проблему та впевненість учнів, що звернення не зробить ситуацію ще гіршою.
Підліток не повинен самостійно доводити адміністрації, що гомофобний жарт – це не “просто гумор”, а систематичні образи – не звичайний конфлікт між дітьми.
Так само ЛГБТІК+ учні не повинні приховувати себе заради того, щоб спокійно отримувати освіту.
Безпечна школа – це не місце, де всі однакові. Це місце, де відмінність не перетворюється на привід для покарання з боку однолітків чи байдужості дорослих.
Для багатьох дітей 1 вересня означає новий початок.
Завдання школи – зробити так, щоб для ЛГБТІК+ підлітків воно не означало початок нового сезону страху.