Сашкові 24 роки. Він відкритий гей, працює в оборонній сфері, знімає та монтує відео, любить танцювати й мріє спробувати себе у стендапі. У новому випуску подкасту «Квірно кажучи» він розповів про прийняття себе, стосунки з дівчатами, чотири різні досвіди камінг-ауту та любов, яку довелося вчитися висловлювати словами.
Себе Сашко описує як активну, позитивну людину, яка любить смішити інших. Він ходить на психотерапію і жартує, що навіть під час сесій мусить нагадувати собі: якщо гроші вже сплачені, потрібно працювати над собою.
У дитинстві Сашко багато часу проводив із друзями, прогулював уроки всім класом і знімав перші гумористичні сценки на телефон із поганою камерою. Відчуття, що через свою орієнтацію він «якийсь не такий», тоді не було визначальним. Відвертого булінгу він також не пригадує.
У підлітковому віці Сашко досліджував власну сексуальність, але ще не намагався знайти для неї точне визначення. Пізніше він зустрічався з дівчатами, бо хотів зрозуміти, хто саме може стати близькою для нього людиною.
З часом Сашко дедалі виразніше відчував, що у стосунках із жінками йому бракує пристрасті. Останні такі стосунки тривали близько пів року. Він ставився до партнерки обережно, боявся завдати їй болю і поступово усвідомив, що ці стосунки йому не підходять.
«Я з кожним місяцем розумів, що це, напевно, не моє», – згадує Сашко.
Згодом він почав називати себе геєм. Це усвідомлення не стало раптовою подією. Воно поступово сформувалося з особистого досвіду, спостережень за власними почуттями та спроб бути чесним із собою.
Перший камінг-аут Сашко зробив друзям приблизно у 18 років. Їхня початкова реакція була здивованою, а найкращому другові знадобився час, щоб усе осмислити. Уже наступного дня він підійшов до Сашка і сказав, що однаково його любить незалежно від того, з ким той будує стосунки.
Для Сашка ці слова мали особливе значення. Протягом багатьох років саме слово «люблю» викликало в нього внутрішній опір. Він пов’язує це з дитячими переживаннями та непростими стосунками з мамою.
Коли близька людина завдавала йому болю, Сашко сприймав зізнання в любові як щось неможливе. Згодом ця заборона поширилася й на інших людей. Навіть друзям, із якими він був близький із дитинства, йому було складно говорити про свої почуття.
«Мені дуже шкода, що найкращій подрузі я казав слово “люблю” раз на рік. Хоча можна було казати набагато частіше, тому що це нормально», – говорить він.
До знайомства з нинішнім партнером у Сашка вже були стосунки з хлопцем. Той багато про нього піклувався, допомагав і прямо говорив про свої почуття. Однак Сашко не відчував взаємного кохання і чесно сказав, що не знає, чи зможе колись відповісти тим самим.
Побачивши, що партнер дедалі сильніше закохується, Сашко вирішив завершити стосунки, щоб не завдавати йому ще більшого болю.
Із Женею все склалося інакше. Вони познайомилися у Tinder і з’ясували, що виросли у сусідніх містечках, хоча раніше нічого не знали одне про одного. Їхня перша зустріч тривала від обіду майже до одинадцятої вечора.
Після побачення Сашко біг до станції метро «Університет» із відчуттям сильного піднесення. Він подумав, що закохався з першого погляду.
Стосунки із Женею стали для нього першою любов’ю, у якій слово «люблю» перестало бути забороненим. Тепер Сашко часто говорить його партнерові й сам потребує регулярно чути у відповідь, що його люблять.
Він згадує, що ще в дитинстві міг по декілька разів на день запитувати маму, чи вона його любить. Тепер Сашко обговорює цю потребу в підтвердженні близькості з психотерапевтом.
Женя бачить не лише веселу й товариську частину його характеру. Вдома Сашко може бути втомленим, різким або роздратованим, особливо після напруженої роботи. Він визнає, що інколи відповідає партнерові надто гостро, а конфлікт може початися з незначної деталі.
Цей досвід навчив Сашка звертати увагу не лише на власний стан, а й на самопочуття людини поруч.
«Треба бути дуже обережним, завжди слідкувати за партнером чи партнеркою. Треба берегти любов», – пояснює він.
За майже два роки стосунків Сашко став м’якшим, ніжнішим і більш розсудливим. Друзі помітили, що він охочіше приймає обійми й відкритіше говорить про почуття. Сам він жартує, що кохання навчило його думати перед тим, як щось сказати.
Саме після знайомства з Женею Сашко наважився розповісти про свою орієнтацію батькам. Спершу він представив хлопця мамі, а потім пояснив, що вони живуть разом і планують спільне майбутнє.
Через звичку сина жартувати й розігрувати людей мама спочатку вирішила, що це черговий розіграш. Сашко не став влаштовувати окрему складну розмову, а просто продовжив розповідати про своє життя: куди вони ходили з Женею, що робили та як відвідували його батьків. Згодом мама почала сама запитувати, як у Жені справи.
Камінг-аут перед батьком відбувся під час прогулянки. Сашко прямо сказав, що він гей і зустрічається з хлопцем. Батько відповів, що здогадувався, хоча спершу йому знадобився час, щоб зібратися з думками.
Найважливішою для Сашка стала батькова турбота про їхню безпеку. Той сказав, що нормально ставиться до стосунків сина, але хвилюється, аби на Сашка та Женю не напали через гомофобію.
Ще один різновид камінг-ауту Сашко переживає на роботі. Він не влаштовує спеціальних оголошень, але й не приховує особисте життя, коли колеги запитують про нього прямо.
На запитання, чи має він дівчину, Сашко може коротко відповісти: «Ні, у мене хлопець». Спочатку люди часто дивуються, але згодом повертаються до звичайного спілкування.
На одному з попередніх місць роботи колеги роками не запитували його про стосунки. Пізніше вони побачили його відео у TikTok і, ймовірно, зрозуміли, що він гей, але ставлення до нього не змінилося.
Для Сашка видимість ЛГБТК+ людей має велике значення. На його думку, вона допомагає іншим зрозуміти, що геї, лесбійки, бісексуальні, трансгендерні та квірні люди живуть і працюють поруч з усіма.
Водночас камінг-аут не є обов’язком. Кожна людина має сама вирішувати, коли, кому і чи варто взагалі розповідати про свою орієнтацію або гендерну ідентичність, особливо якщо відкритість може загрожувати її безпеці.
Поза роботою Сашко продовжує займатися відео. У дитинстві він знімав скетчі, пізніше створював короткі естетичні ролики, а перші замовлення на монтаж приносили йому по 50-100 гривень. Після переїзду до Києва з’явилося більше творчих знайомств і можливостей працювати над музичними відео.
Найбільше йому подобається знімати кліпи. Перед роботою він може десятки разів прослухати пісню, продумуючи кадри та їхню зміну відповідно до музичних акцентів. У майбутньому Сашко хоче більше бути перед камерою, приходити на шоу, розмовляти й жартувати, а не лише монтувати чужий контент.
Важливою частиною його життя залишаються танці та квірні простори Києва. У таких місцях Сашко вперше відчув, що може вдягатися, рухатися й поводитися так, як хоче, не очікуючи осуду.
«Я почувався відразу як риба у воді», – згадує він свій перший досвід у просторі з великою кількістю ЛГБТК+ людей.
У короткому бліці Сашко назвав одним з улюблених місць Києва ботанічний сад біля метро «Університет», де гуляє із собакою. Серед домашніх страв він особливо любить рис із куркою та болгарським перцем, який готує Женя. А з книжок хоче нарешті дочитати твори Ілларіона Павлюка.
Наприкінці розмови Сашко звернувся до людей, які можуть упізнати себе в його історії. Він порадив не боятися бути собою і пам’ятати, що неприйняття з боку інших не визначає цінність людини.
«Головне, щоб ви прийняли самі себе», – говорить Сашко.
Його історія показує, що прийняття себе не завершує внутрішню роботу. Воно лише створює точку, з якої можна вчитися близькості, чесності та любові, яку не достатньо одного разу знайти – її потрібно берегти й будувати щодня.