Суд закрив справу проти координаторки «Інсайту» після мирної ходи в Луцьку, але організація готує апеляцію
Луцький міськрайонний суд Волинської області закрив адміністративну справу проти координаторки регіонального розвитку ГО «Інсайт» Яни Лис, яку поліція звинуватила в порушенні порядку проведення мирного зібрання. Йшлося про акцію проти проєкту нового Цивільного кодексу №15150, що відбулася в Луцьку 9 травня 2026 року.
Повний текст рішення оприлюднили 29 червня. У постанові від 17 червня у справі №161/10741/26 суддя Анатолій Олексюк закрив провадження через відсутність події та складу адміністративного правопорушення.
У громадській організації назвали це важливою перемогою для захисту права на мирні зібрання. Водночас у «Інсайті» наголошують: суд зосередився лише на технічних недоліках поліцейського протоколу й не надав оцінки ширшому контексту — тиску перед акцією, діям правоохоронців та можливим проявам дискримінації. Саме тому організація планує звернутися до апеляційного суду.
Від повідомлення про ходу до тиску з боку посадовців
За даними ГО «Інсайт», 5 травня Яна Лис намагалася подати до Луцької міської ради повідомлення про проведення мирної ходи, запланованої на 9 травня. Після усної відмови у відділі звернень документ усе ж зареєстрували через Центр надання адміністративних послуг.
Попри те, що судової заборони на проведення заходу не було, активістка, за її словами, зіткнулася з тиском ще до самої акції. Представниця СБУ нібито наполягала на зміні дати чи місця, аргументуючи це днем народження митрополита ПЦУ Михаїла та очікуваним приїздом сотень паломників. Представники «поліції діалогу», як стверджує організація, також називали захід «несанкціонованим».
У «Інсайті» нагадують, що українське законодавство не передбачає дозвільної системи для мирних зібрань. Стаття 39 Конституції гарантує громадянам право збиратися мирно, а обмежити його може лише суд.
Хода відбулася без порушень
9 травня перед початком акції поліцейський, за інформацією організації, вимагав відмовитися від ходи, пояснюючи це неможливістю гарантувати безпеку у разі провокацій.
Попри ці застереження, близько ста людей пройшли заявленим маршрутом. Поліція супроводжувала колону, а у службових рапортах, як зазначає «Інсайт», зафіксувала, що порушень громадського порядку не було.
Однак одразу після завершення заходу, біля пам’ятника Святому Миколаю поруч із міською радою, старший дільничний офіцер склав на Яну Лис протокол за частиною другою статті 185-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Ця норма стосується порушення встановленого порядку організації або проведення зборів, мітингів, походів і демонстрацій.
У протоколі послалися на документ, який уже не діяв
Під час судового розгляду інтереси Яни Лис представляли адвокатки Євгенія Коваленко та Оксана Гузь.
Одним із ключових аргументів захисту стало те, що в протоколі поліція послалася на рішення Ради оборони Волинської області №354 від 27 серпня 2024 року. Проте цей документ утратив чинність ще 16 вересня 2025-го — приблизно за вісім місяців до проведення акції.
За інформацією «Інсайту», правоохоронці намагалися виправити ситуацію внутрішнім рапортом. Суд, однак, визнав, що такий документ не може усунути недоліки вже складеного протоколу. Посилання на нечинний нормативний акт зробило доказ неналежним.
Саме ця помилка стала основною причиною закриття справи.
Хто повідомив поліцію про «порушення»
У матеріалах, оприлюднених громадською організацією, також ідеться про те, що повідомлення на лінію 102 нібито надійшло від начальника сектору «Поліції діалогу» Василя Климка.
За версією «Інсайту», до цього він намагався переконати Яну Лис відмовитися від проведення ходи й попереджав про можливе складання протоколу. Організація вважає, що поєднання ролей співрозмовника, спостерігача та заявника може свідчити не про нейтральне реагування, а про заздалегідь сплановане переслідування активістки через зміст акції.
Цим доводам суд окремої оцінки не надав.
Сумніви щодо кваліфікації правопорушення
Захист також заперечував правильність застосування частини другої статті 185-1 КУпАП. Вона передбачає відповідальність, зокрема, за повторне протягом року порушення або за дії організатора мирного зібрання.
У «Інсайті» наголошують, що Яну Лис протягом попереднього року не притягували до відповідальності за цією статтею. Крім того, на рівні закону досі немає чітко визначеного порядку проведення мирних зібрань, порушення якого можна було б однозначно встановити.
Організація також ставить під сумнів законність автоматичного визначення людини «організаторкою» лише на підставі того, що саме вона подала повідомлення до міської ради.
Чому «Інсайт» усе ж оскаржуватиме рішення
Попри позитивний результат, правозахисниці не погоджуються з мотивувальною частиною постанови. На їхню думку, суд обрав найпростіший шлях: закрив справу через помилку в протоколі, але не дослідив обставини, які стосуються самого права на мирний протест.
Зокрема, без оцінки залишилася спроба міської влади обмежити проведення акції звичайним листом про «непогодження». У «Інсайті» підкреслюють: орган місцевого самоврядування чи поліція не можуть підміняти суд, адже лише судове рішення може законно обмежити мирне зібрання.
Так само не були розглянуті твердження про телефонний тиск з боку СБУ, попередні спроби переконати активістку відмовитися від ходи та перенесення інтересів релігійної групи вище за конституційне право інших громадян на протест.
Організація посилається на практику ЄСПЛ
У «Інсайті» вказують і на відсутність у рішенні згадки про практику Європейського суду з прав людини.
Зокрема, йдеться про справи «Вєренцов проти України» та «Сверделова і Шевченко проти України». У них ЄСПЛ наголошував: притягнення організаторів мирних акцій до відповідальності без чіткої законної процедури та без попередньої судової заборони може порушувати Європейську конвенцію з прав людини.
Правозахисниці хочуть, щоб апеляційний суд оцінив не лише формальну помилку правоохоронців, а й усі обставини, які передували складанню протоколу.
«Закон і Конституція є єдиними для всіх»
ГО «Інсайт» подякувала адвокаткам Оксані Гузь та Євгенії Коваленко за захист Яни Лис і наголосила, що справа має ширше значення, ніж доля одного адміністративного протоколу.
На думку організації, вона показує небезпечну практику, коли посадовці намагаються замінити судовий контроль власними листами, застереженнями чи телефонним тиском. Особливо вразливими в таких ситуаціях можуть ставати правозахисні та ЛГБТК+ організації, чиї публічні акції нерідко стикаються з упередженням ще до їхнього початку.
«Місцевій владі та правоохоронним органам варто пам’ятати: закон і Конституція України є єдиними для всіх», — підсумували в «Інсайті».
Тепер остаточну оцінку аргументам про порушення права на мирне зібрання, тиск і дискримінаційне поводження організація сподівається отримати вже в апеляційній інстанції.
