Помер сенатор Ліндсі Грем: союзник Трампа, прихильник України та багаторічний противник прав ЛГБТК+ людей
Американський сенатор-республіканець Ліндсі Грем, який представляв штат Південна Кароліна понад два десятиліття, помер у віці 71 року. За попередніми медичними даними, причиною смерті стало розшарування аорти, пов’язане із серцево-судинним захворюванням.
Грем залишався однією з найпомітніших і водночас найбільш суперечливих фігур у Республіканській партії. Він пройшов шлях від різкого критика Дональда Трампа до одного з найвідданіших його союзників у Конгресі, відстоював активну зовнішню політику США та послідовно підтримував Україну у протистоянні російській агресії. Водночас для ЛГБТК+ американців його політична спадщина передусім пов’язана з багаторічною протидією шлюбній рівності, захисту від дискримінації та відкритій службі у війську.
Останній візит до Києва
За день до смерті Грем перебував у Києві, де зустрічався з президентом України Володимиром Зеленським. Сенатор багато років виступав за військову підтримку України, посилення протиповітряної оборони та нові санкції проти Росії й держав, які допомагають їй обходити обмеження.
Його позиція нерідко суперечила ізоляціоністському крилу руху Трампа. Навіть після політичного зближення з президентом Грем продовжував наполягати, що Сполучені Штати мають підтримувати союзників і зберігати активну роль у світі.
Після повідомлення про смерть сенатора співчуття висловили американські та іноземні політики. У Білому домі на його честь приспустили прапори.
Три десятиліття голосувань проти прав ЛГБТК+ людей
Політична кар’єра Грема у Вашингтоні тривала понад 30 років. Упродовж цього часу він неодноразово виступав проти законів, які мали забезпечити ЛГБТК+ людям рівне ставлення.
Ще як член Палати представників він підтримав ухвалений 1996 року Закон про захист шлюбу. Документ визначав шлюб на федеральному рівні винятково як союз чоловіка і жінки та дозволяв штатам не визнавати одностатеві шлюби, укладені в інших юрисдикціях.
Пізніше Грем підтримував ідею конституційної поправки, яка мала закріпити таке визначення шлюбу в Основному законі США.
У 2010 році він голосував проти скасування політики «Не питай, не кажи». Ця система змушувала геїв, лесбійок і бісексуальних військових приховувати свою орієнтацію, щоб залишатися на службі. У власній заяві Грем підтверджував, що виступив проти скасування заборони, хоча Сенат зрештою підтримав реформу 65 голосами проти 31.
У 2013 році сенатор не підтримав законопроєкт про заборону дискримінації на роботі за ознаками сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності. Законопроєкт пройшов Сенат із двопартійною підтримкою, однак так і не був винесений на голосування у контрольованій республіканцями Палаті представників.
Коли 2015 року Верховний суд США визнав право одностатевих пар на шлюб по всій країні, Грем заявив, що виконає рішення суду, але залишиться прихильником так званого традиційного шлюбу.
У 2022 році він також проголосував проти Закону про повагу до шлюбу. Документ скасував ключові положення старого закону 1996 року та зобов’язав федеральну владу і штати визнавати законно укладені одностатеві й міжрасові шлюби.
Чутки про орієнтацію супроводжували його роками
Протягом значної частини кар’єри Грема супроводжували припущення щодо його сексуальної орієнтації. Політик ніколи не був одружений і не мав дітей, однак ці обставини самі собою нічого не свідчать про орієнтацію людини.
Грем неодноразово заперечував, що він гей. Чутки, які поширювалися в медіа та соцмережах, так і не були підтверджені надійними доказами.
Особливо активно тему обговорювали 2020 року, коли в інтернеті з’явилися неперевірені заяви про неназваного сенатора-республіканця та чоловіків, які нібито надавали йому сексуальні послуги. Користувачі соцмереж вирішили, що йдеться про Грема, однак достовірного підтвердження цьому не з’явилося.
Навіть коли такі чутки використовують для викриття можливого політичного лицемірства, вони залишаються проблематичними. Приписування людині певної орієнтації без її згоди відтворює практику аутингу, а гомофобні прізвиська й жарти завдають шкоди не лише політику, а й усій ЛГБТК+ спільноті.
Для оцінки спадщини Грема припущення про його приватне життя не потрібні. Значення мають задокументовані голосування та публічні рішення, за допомогою яких він обмежував права інших людей.
Від критика Трампа до одного з його найближчих союзників
До приходу в політику Грем служив військовим юристом у Повітряних силах США, а згодом — у резерві та Національній гвардії. До Палати представників він був обраний 1994 року, а 2002-го переміг на виборах до Сенату.
Тривалий час його вважали близьким союзником сенатора Джона Маккейна. Вони разом відстоювали активну зовнішню політику та брали участь у двопартійних переговорах, зокрема щодо імміграційної реформи.
Під час президентських праймериз 2016 року Грем називав Трампа небезпечним популістом і ксенофобом. Трамп у відповідь публічно продиктував номер його мобільного телефону на передвиборчому заході.
Після перемоги Трампа позиція сенатора різко змінилася. Грем став його партнером по гольфу, неформальним радником і одним із найактивніших захисників у Конгресі. На посаді голови юридичного комітету Сенату він допомагав просувати суддівських кандидатів адміністрації та підтримував президента під час процедур імпічменту.
Після штурму Капітолія 6 січня 2021 року Грем на короткий час дистанціювався від Трампа, заявивши, що з нього «досить». Проте цей розрив швидко завершився, і сенатор знову став одним із найбільш помітних союзників президента.
Складна політична спадщина
Смерть Ліндсі Грема залишила вакантним важливий голос у Сенаті та перервала його кампанію за п’ятий термін. Тимчасового наступника має призначити губернатор Південної Кароліни.
Його згадуватимуть як впливового прихильника України, сильного голосу американської зовнішньої політики та політика, який мав значний вплив на судову систему США.
Та водночас пам’ять про державного діяча не повинна бути вибірковою. Для мільйонів ЛГБТК+ американців Грем був законодавцем, який голосував проти їхнього права відкрито служити в армії, не зазнавати дискримінації на роботі та мати сім’ю, юридично рівну сім’ям інших громадян.
Визнання цієї частини його спадщини — не зневага до померлого. Це чесна оцінка того, як рішення впливового політика позначилися на житті людей, чиї права він упродовж десятиліть відмовлявся підтримувати.
