Сексуальна орієнтація та гендерна ідентичність досі не закріплені в кримінальному законодавстві України як захищені ознаки у сфері злочинів, мотивованих нетерпимістю. Через це гомофобний або трансфобний мотив нападу може не отримати належної правової оцінки, а саме правопорушення можуть кваліфікувати, наприклад, як хуліганство.
Як повідомляє Національний ЛГБТІ-консорціум у матеріалі Олекси Захарова, на цю прогалину прямо вказала Європейська комісія у звіті щодо України за 2025 рік. ЄК констатувала, що в країні досі не налагодили систематичний збір даних про злочини на ґрунті ненависті, а кримінальне законодавство не охоплює сексуальну орієнтацію та гендерну ідентичність.
Необхідність змінити законодавство та навчити правоохоронців і суди належно працювати зі злочинами ненависті обговорили 23 вересня на форумі Inclusion for Justice 2026. Захід у Києві організувала ГО Gender Stream.
Проблема полягає не лише у відсутності відповідної кваліфікації. Навіть зареєстровані провадження можуть не дійти до суду або загубитися на етапі слідчих дій.
За представленими Gender Stream даними, протягом минулого року в Україні зареєстрували 211 проваджень щодо злочинів на ґрунті нетерпимості. До суду дійшла лише одна справа.
Учасники й учасниці форуму з державних інституцій, громадянського суспільства та міжнародних організацій обговорили законопроєкт №13597. Документ має наблизити українське законодавство про протидію дискримінації та злочинам нетерпимості до стандартів Європейського Союзу.
Голова Комітету Верховної Ради з питань організації державної влади Олена Шуляк подякувала громадському сектору за об’єднання суспільства навколо ідей рівності та постійне нагадування парламентарям про необхідні кроки у сфері прав людини.
За інформацією Консорціуму, законопроєкт №13597 підписали 34 народні депутати та депутатки. Документ очікує подальшого розгляду.
Попередній законопроєкт щодо злочинів ненависті Верховна Рада не розглянула впродовж чотирьох років. Після зміни уряду документ утратив актуальність. За словами Шуляк, у новій ініціативі врахували недоліки попереднього проєкту та розділили зміни до кримінального й адміністративного законодавства.
«Він також додав можливості ініціювати кримінальне провадження без заяви особи, яка постраждала, тобто максимально все, що обговорювалося за 4 роки, в цьому законопроєкті було враховано».
Шуляк також повідомила, що законопроєкт пройшов комітет з питань європейської інтеграції. Наступним важливим етапом має стати розгляд у профільному комітеті, який опікується правоохоронними питаннями.
За її словами, проходження цього етапу може бути складним. Тому необхідна узгоджена позиція як представників громадського сектору, так і різних фракцій Верховної Ради.
Підтримку змін підтвердила Ольга Момот – заступниця директора департаменту та начальниця відділу рівних прав і недискримінації Офісу Уповноваженого Верховної Ради з прав людини.
Вона наголосила на потребі створити дієвий правовий механізм, який дозволить не тільки спостерігати за випадками дискримінації, а й допомагати постраждалим відновлювати порушені права.
Представник Департаменту головної інспекції та дотримання прав людини Національної поліції Вадим Філін звернув увагу на необхідність чітких законодавчих критеріїв. Саме за ними слідчі мають визначати, чи був злочин скоєний із дискримінаційним мотивом.
Окрему панель форуму присвятили досвіду спільнот, які стикаються з дискримінацією. Учасниці говорили про невидимість таких порушень і ризики множинної дискримінації, коли людина одночасно зазнає упередження за кількома ознаками.
До дискусії долучилися Катерина Приймак із руху VETERANKA, Олена Левчишина з ромської правозахисної організації «Чіріклі», Анастасія Микитенко з ГО «Почута» та Wonder Media, Ганна Литвинова з Gender Stream і Катерина Бороздіна з «Ла Страда-Україна».
На форумі також розглянули міжнародні стандарти й досвід держав ЄС у протидії злочинам, мотивованим нетерпимістю.
Наступного дня, 24 вересня, у Києві відбулася зустріч коаліції «За рівність та гідність». Її учасники й учасниці обговорили перспективи законопроєкту №13597 та положення, які потрібно доопрацювати перед можливим остаточним ухваленням документа.
Для ЛГБТІК+ спільноти принципово важливо, щоб гомофобний або трансфобний мотив не зникав під час правової кваліфікації та розслідування злочину. Захист має існувати не лише в законодавчих деклараціях, а працювати на кожному етапі – від першого звернення постраждалої людини до поліції й до розгляду справи в суді.