Новий політичний сезон в Україні розпочався 1 вересня разом із 16-ю сесією Верховної Ради IX скликання. Вона триватиме до кінця січня 2027 року і, на думку правозахисника Святослава Шеремета, може стати принциповою для кількох рішень, від яких безпосередньо залежить становище ЛГБТІК+ людей в Україні.
Йдеться не лише про окремі “ЛГБТ-законопроєкти”. Частина цих питань уже пов’язана з виконанням рішень Європейського суду з прав людини, дорожньою картою верховенства права, євроінтеграційними зобов’язаннями та фінансовою підтримкою України з боку Європейського Союзу.
Шеремет наголошує: значна частина необхідних документів уже написана. Тож головним питанням найближчих місяців буде не розробка нових концепцій, а політична готовність ухвалювати рішення.
Реєстровані партнерства залишаються одним із головних тестів
Найпомітніше питання – юридичне визнання одностатевих пар.
Україна має виконати позитивні зобов’язання, що випливають із рішення ЄСПЛ у справі “Маймулахін і Марків проти України”. Йдеться про створення правового механізму, який дозволить одностатевим парам офіційно оформлювати свої сімейні стосунки.
Для тисяч ЛГБТІК+ людей це не абстрактна юридична конструкція. Визнання партнерства означає можливість урегулювати майнові питання, спадкування, взаємні права та обов’язки, а особливо під час війни – отримати хоча б базовий юридичний захист для людини, з якою фактично створено сім’ю.
Шеремет нагадує, що зобов’язання щодо такого визнання Україна прострочує вже багато років. Тепер питання стало ще важливішим у контексті вступу до ЄС: за його словами, Європейська комісія включила його до проміжних умов у межах бенчмарка 23.14 “Рівність і недискримінація”.
М’яч тепер на полі Верховної Ради.
Один зі сценаріїв – ухвалення законопроєкту №12252 про реєстровані партнерства.
Інший – перенесення ключових положень про правове визнання одностатевих пар до проєкту нового Цивільного кодексу №15150, який має комплексно реформувати цивільне та сімейне законодавство.
Шеремет також звертає увагу, що влітку Європарламент закликав Україну забезпечити захист прав ЛГБТІК+ людей під час модернізації цивільного законодавства.
Тому питання вже складно відкласти звичним аргументом “не на часі”. Воно стало частиною значно ширшої євроінтеграційної рамки.
Від дорожньої карти до Ukraine Facility
Другий великий блок стосується роботи уряду.
Після формування нового Кабінету Міністрів з’являються нова програма діяльності та новий план пріоритетних заходів. І тут, за словами Шеремета, особливо важливим буде виконання Дорожньої карти з питань верховенства права.
У ній є окремий блок 3.11, присвячений правам людини для ЛГБТІК+ людей.
Правозахисник наголошує, що Україна вже систематично відстає від частини передбачених дорожньою картою строків. Тому найближчі місяці мають показати, чи почне уряд виконувати взяті на себе зобов’язання не лише формально, а й через конкретні рішення.
Ще один важливий механізм – Ukraine Facility.
За словами Шеремета, правозахисна реформа тепер включена до Плану України за Ukraine Facility як одна з умов отримання значного фінансування.
Особливе місце тут займає нова Національна стратегія у сфері прав людини до 2035 року.
Документ уже розроблений, однак для набуття чинності його має затвердити президент своїм указом.
Саме тому найближчий політичний сезон стосується не лише парламенту. Частина рішень залежить від Кабміну, частина – безпосередньо від президента.
Фактично права людини дедалі тісніше вплітаються у весь механізм європейської інтеграції України – від законодавчих бенчмарків до фінансових інструментів.
І це змінює сам характер дискусії навколо ЛГБТІК+ рівності.
Питання вже не можна подавати виключно як “культурну суперечку” між прихильниками та противниками певних цінностей. Йдеться про виконання міжнародних рішень, законодавчі реформи та конкретні зобов’язання держави.
У Раді залишаються законопроєкти про захист від дискримінації
На розгляді Верховної Ради, за оцінкою Шеремета, залишається до десяти законопроєктів, які містять норми про захист від дискримінації за ознаками сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності.
Не всі вони мають однакові шанси на ухвалення.
Проте частина вже пройшла перше читання, а деякі мають статус євроінтеграційних, тобто повинні розглядатися парламентом пріоритетно.
Саме тому правозахисник закликає депутатів не витрачати ще роки на нескінченне обговорення того, що вже було багато разів підготовлено, проаналізовано і погоджено.
Для пояснення своєї позиції Шеремет проводить історичну паралель із серпнем 1991 року, коли український парламент ухвалював Акт проголошення незалежності на тлі небезпеки, що виходила з Москви.
Його логіка проста: в критичні моменти історії держава не завжди має розкіш ще десять років дискутувати про концепції.
“Все, що треба, вже написано. Просто взяти й проголосувати. Потім вдосконалимо”, – пише він.
У центрі цієї позиції – питання цінностей.
Україна веде війну не лише за територію, а й за те, якою державою вона буде після перемоги. І якщо країна заявляє про належність до європейського простору свободи, демократії та прав людини, то ці принципи мають поширюватися і на тих громадян, чиї права роками залишалися неповними.
ЛГБТІК+ українці вже живуть тут, служать у Силах оборони, працюють, сплачують податки, створюють сім’ї та беруть участь у відбудові країни.
Завдання держави – не створити для них якісь “особливі права”, а прибрати юридичну нерівність, яка досі існує.
Саме тому 16-та сесія Верховної Ради може стати показовою.
За словами Шеремета, вибір перед Україною доволі чіткий: або країна рухається за зрозумілими європейськими орієнтирами у сфері прав людини, або продовжує відкладати рішення, від яких сама ж залежить на шляху до ЄС.
Осінь і зима 2026-2027 років покажуть, який із цих сценаріїв обере українська влада.