Погрози сексуальним насильством, побиття, домагання і цькування через сексуальну орієнтацію чи гендерну ідентичність. Для частини ЛГБТК+ школярів в американській Аризоні це не абстрактні ризики, а досвід, із яким вони приходять до школи.
Розслідування LOOKOUT, яке опублікувало LGBTQ Nation, показує й іншу сторону проблеми – навіть коли насильство стає відомим дорослим, реакція школи може бути мінімальною або погано задокументованою. Журналісти отримали записи одного зі шкільних округів, де за два навчальні роки зафіксували майже 400 випадків булінгу, домагань і насильства.
Одна з героїнь матеріалу – Анна Кілбрайд, відкрита лесбійка з інвалідністю, яка росла в консервативному передмісті Фінікса.
За її словами, однокласник, почувши відмову від сексу, почав погрожувати їй так званим “коригувальним” сексуальним насильством – тобто насильством, яке кривдник намагається виправдати бажанням “змінити” сексуальну орієнтацію людини.
Це була не єдина проблема. Анна розповідає про регулярні образи, гомофобні висловлювання та сексуальні домагання. Після погроз її психічний стан різко погіршився, а страх був цілком конкретним – хлопець їздив тим самим автобусним маршрутом і знав, де вона живе.
Батьки хотіли звернутися до поліції. Однак, за словами Кілбрайд, школа нібито попередила сім’ю, що у такому разі дівчину можуть виключити. Зрештою вона сама залишила навчання.
Майже 400 інцидентів і лише десять із зафіксованим часом реагування
Щоб зрозуміти масштаб проблеми ширше за окремі історії, LOOKOUT запросило журнали соціальних працівників у чотирьох шкільних округах Аризони – Scottsdale Unified, Peoria Unified, Tucson Unified і Phoenix Union.
Документи надали лише в Scottsdale Unified.
За 2024-2025 та 2025-2026 навчальні роки там зафіксували майже 400 інцидентів, пов’язаних із булінгом, домаганнями або насильством серед учнів. Понад 150 випадків класифікували як напади, ще майже 70 стосувалися сексуальної поведінки або сексуальних домагань.
Особливо тривожним виглядає документування реакції.
Із майже 400 випадків лише для десяти в журналах був зазначений час, витрачений на реагування – дев’ять стосувалися булінгу і один нападу. У більшості з цих десяти випадків було записано лише одну годину роботи.
Водночас тут важливо не робити висновок, якого самі документи не дозволяють зробити. Відсутність записаних годин не обов’язково означає, що школа буквально нічого не робила. Вона показує, що в офіційних журналах реакція або не була зафіксована, або була зафіксована вкрай обмежено.
Так само ці майже 400 інцидентів не можна називати випадками насильства саме проти ЛГБТК+ дітей. Шкільні журнали не містять системних даних про сексуальну орієнтацію чи гендерну ідентичність постраждалих.
Але на тлі окремих історій квірних учнів і результатів досліджень ці записи показують ширше середовище, в якому школярі стикаються з насильством, а ефективність реакції дорослих залишається під питанням.
Дані GLSEN за 2021 рік дають більш конкретне уявлення саме про досвід ЛГБТК+ молоді Аризони. 11% опитаних повідомляли, що протягом року зазнали фізичного нападу через сексуальну орієнтацію, а 25% – фізичних домагань. Щонайменше з одним проявом анти-ЛГБТК+ дискримінації у школі стикнулися 64% респондентів.
Іноді проблема проявляється дуже буденно.
Мати трансгендерного хлопця, ім’я якої LOOKOUT не називає з міркувань безпеки, розповіла, що її сина в середній школі вдарив однокласник. Причиною стало те, що хлопець мив руки в чоловічій вбиральні.
За словами матері, нападника відсторонили від занять менш ніж на два дні, після чого він повернувся до школи.
Ще одна героїня матеріалу – 12-річна трансгендерна дівчинка Вайолет ДюМонт. Її родина раніше жила в Тусоні, але згодом переїхала до Нової Зеландії.
Вайолет і її батьки описують роки проблем після того, як дитина почала використовувати своє ім’я та займенники. За їхніми словами, негативна реакція була не лише серед інших дітей, а й серед частини дорослих.
Вайолет згадує, як однолітки штовхали її на дитячому майданчику, а одного разу старша учениця намагалася стягнути з неї штани, щоб публічно “перевірити” її стать. За словами дівчинки, цей епізод вчителька назвала нешкідливим жартом.
Коли ж Вайолет намагалася захищатися, карали вже її.
Наслідком стала не тільки недовіра до конкретної школи. Дівчинка розповідає, що втратила колишню любов до навчання та перестала довіряти вчителям.
Для трансгендерних дітей ситуація може стати ще складнішою
На цьому тлі Аризона готується до нового голосування, яке безпосередньо стосується трансгендерних школярів.
У листопаді виборці мають вирішувати долю ініціативи Protect Girls’ Sports in Arizona Act, відомої як Proposition 318. Вона передбачає додаткові обмеження для трансгендерних людей у шкільному спорті та використанні вбиралень, роздягалень і душових, пов’язаних зі спортивною діяльністю, відповідно до визначеної законом статі.
Прихильники таких норм зазвичай пояснюють їх безпекою.
Проте наукові дані ставлять під сумнів припущення, що обмеження доступу трансгендерних дітей до відповідних їхній гендерній ідентичності просторів робить їх безпечнішими.
Дослідження, опубліковане у журналі Pediatrics, охопило 3673 трансгендерних і небінарних учнів 7-12 класів. Серед трансхлопців про сексуальне насильство протягом попереднього року повідомили 26,5%, серед небінарних підлітків, яким при народженні визначили жіночу стать, – 27%, серед трансдівчат – 18,5%.
Дослідники також виявили зв’язок між обмеженням доступу до відповідних вбиралень і роздягалень та підвищеним ризиком сексуального насильства для кількох груп трансгендерної та небінарної молоді.
І це важливо в контексті політичної дискусії.
Коли трансгендерних дітей представляють передусім як “проблему”, яку школа повинна контролювати, з поля зору легко зникає інше питання – хто захищає самих трансгендерних дітей?
Movement Advancement Project зараз оцінює законодавче середовище Аризони для ЛГБТК+ молоді як слабке. На рівні штату немає повного набору антидискримінаційних та антибулінгових норм, які прямо охоплювали б сексуальну орієнтацію і гендерну ідентичність, а частина освітньої політики дає батькам можливість вилучати дітей із ЛГБТК-інклюзивних матеріалів.
Дослідниця MAP Тесса Джасте звертає увагу на те, що значення має навіть не лише ухвалення конкретного закону.
Сама постійна політична дискусія, в якій існування ЛГБТК+ людей представляють як небезпеку чи суспільну проблему, впливає на поведінку дітей і дорослих. Вона створює середовище, де стигматизація починає сприйматися як більш допустима.
Безпечна школа – це не просто відсутність побиття
Наслідки такого середовища можуть залишатися з людиною значно довше за сам шкільний конфлікт.
Дані The Trevor Project показують, що ЛГБТК+ молодь, яка переживає булінг, дискримінацію, фізичні погрози або насильство через свою ідентичність, повідомляє про значно вищий ризик суїцидальних спроб. У дослідженні 2025 року цей показник був більш ніж утричі вищим серед тих, хто зазнав анти-ЛГБТК+ віктимізації.
Тому відповідь на проблему не може обмежуватися фразою “діти бувають жорстокими”.
Дорослі визначають правила середовища, в якому ця жорстокість або отримує межі, або нормалізується.
Експерти, яких опитало LOOKOUT, називають серед необхідних кроків чіткі антибулінгові правила, що прямо захищають ЛГБТК+ учнів, підготовку педагогів, підтримку учнівських ЛГБТК+ груп і доступ до інклюзивної сексуальної освіти.
Анна Кілбрайд, яка сама залишила школу після пережитого насильства, тепер працює з молодіжною організацією Peer Solutions, що займається профілактикою насильства, жорстокого поводження з дітьми та булінгу.
Її мета проста – зробити так, щоб іншим дітям не довелося проходити той самий шлях.
І саме тут історія виходить далеко за межі Аризони.
ЛГБТК+ дитині не потрібні “особливі умови”. Їй потрібна школа, де погрозу зґвалтуванням сприймуть як погрозу зґвалтуванням, а не як підлітковий конфлікт. Де побиття не стане приводом запитати, чому дитина зайшла “не в ту” вбиральню. Де трансгендерність не перетворить жертву на предмет дискусії.
І де звернення до дорослого справді означатиме, що дорослий допоможе.