Браян і Брант Ролз-Макквіллани з Атланти понад 12 років тому розпочали шлях до батьківства, коли роботодавці у США ще рідко пропонували ЛГБТК+ сім’ям рівні програми підтримки. Пара не лише домоглася від компанії Браяна запровадження виплат для родин, які користуються сурогатним материнством, а й виховала двох синів. Згодом їхня сімейна історія надихнула Браяна на створення дитячої книжки.
Як розповідає LGBTQ Nation, на початку шляху подружжя майже не бачило у публічному просторі прикладів щасливих квір-сімей. Люди значно рідше відкрито говорили про свою сексуальну орієнтацію на роботі, а рівне страхове чи корпоративне покриття витрат на створення сім’ї для ЛГБТК+ працівників залишалося радше винятком.
Браян працював у великій телекомунікаційній компанії, де працює й досі. Він почувався достатньо безпечно, щоб відкрито говорити про себе як про гея. Коли вони з Брантом вирішили стати батьками та дізналися, наскільки дорогим може бути сурогатне материнство, Браян звернув увагу на прогалину в корпоративних програмах.
Компанія пропонувала працівникам допомогу при усиновленні та звичайне медичне страхування, однак спосіб, у який Браян і Брант створювали родину, не підпадав під жодну з цих програм. Браян вважав, що причина полягала не стільки в упередженні, скільки в недостатньому розумінні потреб ЛГБТК+ сімей.
Він регулярно писав віцепрезиденту компанії з питань різноманіття, рівності та інклюзії, розповідав про шлях подружжя до батьківства та пояснював, яких саме витрат не покривали чинні програми. Коли майбутня дитина розвивалася, Браян навіть надсилав оновлення із результатами ультразвукових досліджень.
«Я оповідач і намагаюся зустрічати людей там, де вони є», – пояснив Браян. На його думку, не варто очікувати, що всі вже розуміють, як працює сурогатне материнство та з якими труднощами стикаються майбутні батьки. Подружжю доводилося пояснювати цей процес навіть власним батькам.
Після народження першого сина Лукаса представники відділу кадрів зв’язалися з Браяном і запропонували допомогу. Після кількох зустрічей компанія створила програму підтримки сурогатного материнства за зразком уже наявної допомоги при усиновленні.
Роботодавець також компенсував подружжю частину витрат на народження першого сина, хоча програма з’явилася вже після його народження. Згодом Браян і Брант скористалися нею під час народження молодшого сина Оллі.
За словами Браяна, програма діє й нині, а щороку нею користуються приблизно 12 сімей. Усвідомлення того, що їхня наполегливість допомогла й іншим працівникам, досі зворушує його.
Перш ніж пояснювати потреби своєї сім’ї іншим, подружжю довелося самостійно розібратися в юридичних та організаційних аспектах сурогатного материнства. Друзі познайомили їх з юристом, який спеціалізувався на створенні квір-сімей у штаті Джорджія. Він підготував для пари своєрідну дорожню карту подальших дій.
Дві подруги сім’ї погодилися виносити їхніх дітей. Завдяки цьому пара не зверталася до спеціалізованої агенції, де очікування на підбір відповідної кандидатки іноді триває роками.
Лукас і Оллі називають жінок, які їх виносили, своїми «ангелами» та підтримують із ними близькі стосунки. Брант описує шлях їхньої родини як «історію мрії».
Тепер Браян використовує любов до оповідання історій, щоб підтримувати видимість ЛГБТК+ сімей у дитячій літературі. У серпні 2026 року він випустив книжку «Honey Badger Has a Heart», натхнену молодшим сином Оллі.
Батьки давно називають хлопчика Медоїдом через його енергійність, безстрашність і непосидючість. Водночас Оллі дуже турботливий. Саме поєднання бурхливої енергії та ніжності підказало Браянові ідею книжки.
На його думку, сучасній дитячій літературі бракує історій про виховання хлопчиків, які не протиставляли б активність, веселощі та емоційну відкритість. Дорослі й освітня система часто сприймають непосидючих хлопців лише як проблему, не помічаючи їхньої чуйності.
Головний герой книжки – медоїд на ім’я Лоллі Оллі, який живе з двома татами та старшим братом. Він здіймає галас, залишає після себе безлад і постійно знаходить нові пригоди. Водночас герой купує подарунки братові, виявляє турботу та наприкінці дня обіймається з татом.
Браян прагнув показати, що хлопчик може бути гучним, активним і непередбачуваним, але водночас мати розвинену емпатію та не соромитися любові. На його переконання, суспільство недостатньо говорить про внутрішній світ хлопців і важливість підтримки їхньої емоційності.
Родина живе в передмісті Атланти. Хоча Джорджію нечасто називають особливо інклюзивним штатом для ЛГБТК+ людей, Браян і Брант розповідають, що у своєму районі зустрічали доброзичливе ставлення. Поруч із ними живуть ще кілька ЛГБТК+ сімей, а Брант бере участь у роботі батьківсько-вчительської організації.
Парам, які лише починають власний шлях до батьківства, Браян і Брант радять бути терплячими та не припиняти рухатися до мети через неминучі труднощі.
«Не зупиняйтеся», – закликає Брант. Якщо людина знає, що хоче виховувати дитину, шлях до цього можна знайти, хоча він може потребувати часу, наполегливості та значних зусиль.