Уряд включив до Плану України в межах Ukraine Facility окрему реформу, присвячену захисту прав людини. Європейська комісія позитивно оцінила оновлений документ, а Рада ЄС затвердила зміни. Правозахисник Святослав Шеремет назвав це принциповим рішенням, яке надає правам людини в Україні не лише політичного та євроінтеграційного, а й вагомого фінансового виміру.
За попереднім моделюванням, яке навів Шеремет, фінансова вага нового індикатора може становити близько €400 млн. Це не окремий бюджет на правозахисні програми і не гарантована виплата саме за одну реформу. Йдеться про орієнтовну вартість кроку в системі, за якою ЄС визначає розмір платежів або можливих фінансових призупинень залежно від виконання Україною взятих зобов’язань.
Ukraine Facility є спеціальним фінансовим інструментом Європейського Союзу для підтримки України у 2024-2027 роках. Він має допомогти покрити дефіцит фінансування, підтримати відновлення, реконструкцію та модернізацію країни, одночасно стимулюючи реформи на шляху до членства в ЄС.
Перша складова програми передбачає майже €38,3 млрд прямої підтримки державного бюджету, включно з пільговими кредитами та грантами. Регулярні виплати пов’язані з виконанням кількісних і якісних кроків, визначених у Плані України.
«Політична реформа перетворюється на вимірюваний крок, крок отримує строк виконання, його виконання перевіряється відповідно до наперед визначеного результату, а розмір чергової виплати залежить від того, які саме кроки виконані. Тобто ЄС фактично монетизує виконання реформ», – пояснює Шеремет.
План готує та подає український уряд у консультаціях з Європейською комісією. Окремого затвердження Верховною Радою всього документа не потрібно. Водночас парламент стає співвиконавцем тих реформ, для яких необхідно ухвалити або змінити закони.
Кабінет Міністрів розпорядженням № 567-р від 10 червня 2026 року схвалив оновлення Плану України. Розділ 3, який раніше називався «Судова система», отримав нову назву: «Судова система і права людини».
До таблиці реформ та інвестицій у цьому розділі додали реформу № 5 «Посилення захисту прав людини». Її мета полягає у приведенні національного законодавства та механізмів захисту прав і свобод людини у відповідність до стандартів Європейського Союзу, Хартії ЄС про основоположні права та Європейської конвенції з прав людини.
30 липня 2026 року Рада ЄС ухвалила імплементаційне рішення № 2026/1923, яким затвердила оцінку оновленого Плану. В офіційному тексті рішення нова реформа проходить під номером 3.17 як «Посилення захисту прав людини».
Єдиним вимірюваним кроком цієї реформи є видання указу Президента України про затвердження Національної стратегії захисту прав людини. Виконати індикатор Україна мала у II кварталі 2026 року.
Документ ЄС визначає, що стратегія має охоплювати права людини в умовах воєнного стану та повоєнного відновлення, права людей на тимчасово окупованих і прифронтових територіях, захист внутрішньо переміщених людей, допомогу постраждалим від гендерно зумовленого насильства, права дітей під час збройних конфліктів і доступ до послуг для вразливих груп.
Саме місце кроку у фінансовій структурі Плану дозволяє приблизно оцінити його вагу. Індикатор 3.17 включений до дев’ятого траншу за II квартал 2026 року. Загальний обсяг цього траншу становить близько €7,543 млрд, а до нього входять 18 кроків.
За базовим розрахунком середня вартість одного кроку дорівнює приблизно €419 млн. Звідси й оцінка Шеремета про фінансову вагу правозахисної реформи на рівні до €400 млн.
Водночас фактичний розрахунок складніший. Методологія Європейської комісії враховує тип індикатора, його значення, дострокове або часткове виконання, а також рішення Ради ЄС щодо конкретного платежу. Тому €400 млн слід сприймати як орієнтовну модель, а не як автоматично закріплену за стратегією суму.
Проєкт Національної стратегії у сфері прав людини до 2035 року вже підготовлений. У березні Міністерство юстиції провело публічні консультації щодо документа. За словами Шеремета, правозахисні організації подали до проєкту значний пакет пропозицій і заходів, спрямованих на захист прав людини для ЛГБТІК+ людей.
Згадка в реформі Хартії ЄС про основоположні права має безпосереднє значення для протидії дискримінації. Стаття 21 Хартії прямо забороняє дискримінацію, зокрема за ознакою сексуальної орієнтації.
Європейська конвенція з прав людини також створює для України конкретні зобов’язання. У справі «Маймулахін і Марків проти України» Європейський суд з прав людини одностайно встановив порушення статті 14 у поєднанні зі статтею 8 Конвенції. Суд визнав дискримінаційною відсутність в Україні належного правового визнання та захисту одностатевої пари.
Включення окремої правозахисної реформи до Ukraine Facility саме собою ще не означає автоматичного ухвалення конкретних рішень щодо ЛГБТІК+ людей. Практичний результат залежатиме від остаточного змісту Національної стратегії, подальшого плану дій, законодавчих змін та їхнього виконання. Однак посилання на Хартію ЄС і Європейську конвенцію не дозволяють розглядати права ЛГБТІК+ людей як другорядну або відокремлену від євроінтеграції тему.
За словами Шеремета, строк виконання кроку 3.17 уже минув. Якби указ було видано до завершення II кварталу 2026 року, індикатор міг би бути врахований під час оцінювання відповідної виплати.
Правозахисник закликав Президента Володимира Зеленського та Офіс Президента терміново завершити процес і затвердити Національну стратегію у сфері прав людини до 2035 року.
«Зараз цей крок фактично миготить червоним у нашій євроінтеграційній матриці», – наголосив Шеремет.
Включення прав людини до фінансово вимірюваної частини Плану України означає, що виконання відповідних зобов’язань стає предметом регулярної перевірки з боку інституцій ЄС. Тепер від своєчасного затвердження та подальшої реалізації Національної стратегії залежить не лише виконання правозахисних і євроінтеграційних завдань, а й оцінка Україною одного з індикаторів багатомільярдної програми підтримки.