Я краще загину від рук від якогось гомофоба, і про це розкажуть публічно, ніж боятимусь бути тим, ким є…
3 квітня 2024 року у Києві було скоєно напад на молодих людей: Суріката і Данила. Ця історія набула широкого розголосу і стала своєрідним “спусковим механізмом”: багато пар почали ділитись схожими випадками. Що об’єднало усіх потерпілих? Переважно напади скоєні зухвало, у популярних місцях столиці, групи нападаючих організовані. Наче хтось “працює” за однаковим сценарієм…
ГО Когорта взяли інтерв’ю у Данила і Суріката, які не просто розкажуть про інцидент, а й поділяться досвідом поведінки у критичній ситуації.
Добрий день! Вдячні за те, що ви погодились на це інтерв’ю.
Сурікат:
Добрий день! Мене звати Сурікат, я небінарна людина (він/вони). На мене з моїм коханим Данилом 3 квітня в Києві напали на підґрунті ненависти до ЛГБТ+ людей.
Компанія з ~10 перехожих на Дніпровській набережній почала нас переслідувати, коли побачила, що ми йдемо разом і тримаємося за руки. Услід нам кричали «геї» та «п*дори». Я і Данило ішли до компанії назустріч, ніяк не відреагували і пройшли повз. Компанія розвернулася і почала нас переслідувати. Більше нікого на вулиці не було, темно (все відбувалося пізно ввечері), і ми вирішили бігти. За нами погнались двоє.
І вони продовжили переслідувати вас?
Сурікат:
Поки ми бігли, Данило викликав поліцію. Нападки переслідували нас до найближчого закладу McDonald’s на Івана Миколайчука, 16. Він був зачинений, але в залі був присутній персонал.
Ми стукали в двері, пояснювали, що нас переслідують і погрожують нам, але персонал відмовився впустити.
За кілька хвилин до McDonald’s добігли ті двоє нападників. Вони погрожували нам фізичною розправою, зокрема вбивством, називали “п*дорами”. Мені завдали удари в щелепу і пах, також вони цілили Данилові в голову й живіт, але він вчасно поставив блок. Ми не відповідали цим молодикам словесно чи фізично, адже не хотіли провокувати ще більшу агресію у свій бік, тим паче до двох нападників прямувало «підкріплення». У дворику закладу сиділи двоє людей. За мене й Данила заступився один із них. Він став між нами й нападниками.
Чи подавали ви заяву у поліцію?
Сурікат:
Так. Врешті вони розвернулися і пішли, а за хвилину-дві після цього приїхала поліція. Ми написали заяву, я акцентував на тому, що це — напад на ґрунті ненависти.
Данило:
До речі, я телефонував сьогодні в поліцію (примітка: 9 квітня, через 6 днів після інциденту). Обіцяли передзвонити.
Дуже багато людей бояться звертатись по допомогу, замовчують випадки.
Данило:
Хай всі знають: ми є, і ми потребуємо захисту. Ми не маємо боятися бути собою. Люди мають нас приймати, бо ми — невід’ємна частина суспільства. Маємо такі ж права, як і всі.
Боятися завжди буде кого, але чи хочете ви продовжувати боятися? Я краще загину від рук якогось гомофоба, і про це розкажуть публічно, ніж боятимусь бути тим, ким я є, і все одно “з шансом” бути вбитим. Ми не одні.
Сурікат:
Я й далі триматиму коханих людей за руки і відкрито любитиму їх без страху. Бо я не боюся того, ким я є і кого кохаю. Вулиці українських міст, сіл та селищ міського типу мають бути безпечними для всіх, окрім росіян та колаборантів.
Я писатиму апдейти по цій справі й хочу, аби вона була публічною, адже дискримінація, фізичне та вербальне насильство не мають толеруватися у вільній (від упереджень) Україні.
Ви багато говорили про те, що дуже важливо прийняти законопроєкт №5488. Його також називають в широких колах “законом про злочини на ґрунті ненависті”.
Сурікат:
Нам дійсно потрібно прийняття законопроєкту №5488 про злочини на ґрунті ненависти до ЛГБТ+ людей. Адже поки що максимум, що світить нападникам, — це стаття за хуліганство, коли насправді йдеться про систематичне насильство на підґрунті дискримінації.
Причому йдеться про пряму загрозою життю — і все через те, що ЛГБТ+ люди не захищені державою. Прийняття законопроєкту №5488 — це питання виживання. І навіть якщо ви самі не ЛГБТ+ людина, ви можете його підтримати своїм розголосом про такі напади — адже під загрозою може опинитися хтось із вашого оточення.
Ми дуже вдячні Данилу і Сурікату за те, що поділились історією і довірились параюрист(ам)кам ГО “Когорта”. Наша організація також закликає усіх: можна зробити репост, залишити підпис, написали лист депутатам з вимогою підтримати #5488. Це не означає, що лише представники ЛГБТІК+ спільноти переживають насильство: завтра жертвою нападу може стали людина, яка вдягнена “занадто яскраво”, має незвичайну зачіску або просто подивилась на перехожого “не тим поглядом”.
Хочемо нагадати: з 1 січня 2024 року ГО “Когорта” розпочала проєкт “Захист прав трансгендерних людей України за допомогою рівних параюристів” Діяльність здійснюється за фінансової підтримки МБФ “Альянс громадського здоров’я” в рамках реалізації програми “Стійка відповідь на епідемії ВІЛ і ТБ в умовах війни та відновлення України”, яка реалізується за підтримки Глобального фонду.
Це означає, що будь-яка людина з транс*спільноти може , щоб отримати консультацію. Якщо було скоєно замах, відмовляють у наданні послуг або порушують права, будь ласка, не соромтесь, звертайтесь. Ми надаємо всебічну допомогу, швидко реагуємо і не залишаємось осторонь! Разом здобудемо власні права!
