В Індонезії посилилися напади на ЛГБТК+ людей після заяв президента про «національну загрозу»
ЛГБТК+ люди в Індонезії дедалі частіше стикаються з переслідуваннями, дискримінацією та фізичним насильством. Правозахисники пов’язують погіршення ситуації з державною риторикою, яка фактично подає квірну спільноту не як частину суспільства, а як небезпеку для країни.
У жовтні минулого року президент Індонезії Прабово Субіанто підписав 70-сторінкове положення про національну оборонну політику. У документі серед так званих невійськових загроз згадано незаконну торгівлю, тероризм, радикалізм, азартні ігри, наркотики, атеїзм — і «поширення ЛГБТК-культури».
Як пише The Jakarta Post, документ визначає невійськові загрози як діяльність без застосування зброї, яка може нібито зашкодити суверенітету, територіальній цілісності чи громадській безпеці. Водночас він закликає міністерства, державні установи та регіональну владу реагувати на такі явища.
Для ЛГБТК+ спільноти це означає не абстрактну політичну декларацію, а цілком реальний ризик нових заборон, репресивних місцевих правил і насильства з боку радикальних груп.
Державна риторика як дозвіл на дискримінацію
Виконавчий директор Legal Aid Institute for the People Альберт Вір’я попередив, що президентське положення може дати владі додаткове виправдання для ухвалення дискримінаційних норм.
За його словами, документ створює нову легітимність для центральних і регіональних органів влади, які можуть карати ЛГБТК+ людей фактично лише за їхню ідентичність.
Саме в цьому полягає головна небезпека подібної риторики. Коли держава називає групу громадян «загрозою», суспільство отримує сигнал, що приниження, витіснення або навіть насильство проти цих людей можуть бути прийнятними.
У результаті політичні заяви швидко переходять із кабінетів у повсякденне життя — на вулиці, в університети, робочі колективи та родини.
Університети обмежують дискусії про гендер і сексуальність
Human Rights Watch повідомила, що під час Місяця гордості 2026 року в Індонезії зросла кількість нападів і переслідувань ЛГБТК+ студентів та студенток.
За даними правозахисної організації, щонайменше десять державних університетів нещодавно ухвалили дискримінаційні правила або почали обмежувати обговорення гендерного й сексуального різноманіття.
Заступниця директора Human Rights Watch у регіоні Азії Мінакші Гангулі заявила, що влада фактично ігнорує зростання нападів. Водночас самі університети, які мали б бути просторами знань і безпеки, посилюють проблему, дискримінуючи студентів через сексуальну орієнтацію чи гендерну ідентичність.
Такі обмеження мають довготривалі наслідки. Вони не лише блокують наукові та суспільні дискусії, а й змушують молодих людей приховувати себе, боятися звертатися по допомогу та уникати університетського життя.
Релігійні лідери закликають до кримінального покарання
На тлі Місяця гордості Індонезійська рада улемів — впливовий консервативний орган ісламських богословів — закликала карати ЛГБТК+ людей ще суворіше, ніж за подружню зраду.
Заступник голови ради Кіаї Чоліл заявив, що чинне законодавство не передбачає окремого покарання за ЛГБТК+ ідентичність, тому місцева влада часто вдається до так званого «перевиховання», примусового утримання або направлення до спеціальних таборів.
Такі заяви лише поглиблюють атмосферу страху. Вони не мають нічого спільного із захистом суспільства — натомість виправдовують переслідування людей, які не вчинили жодного злочину.
Напади на трансгендерних жінок у Богорі
Особливо тривожні повідомлення надійшли з міста Богор на острові Ява.
ЛГБТК+ правозахисна група Pelangi Nusantara розповіла про серію нападів на трансгендерних жінок. Відео насильства поширював анти-ЛГБТК+ акаунт у соцмережах.
На записах видно, як група чоловіків б’є трансжінку руками й ногами, переслідує інших жінок та обливає постраждалу сечею. За даними активістів, нападів зазнали щонайменше 15 трансгендерних жінок.
Більшість із них живуть у бідності та заробляють на вулиці. Деяких постраждалих роздягали догола, принижували та знімали на відео. Правозахисники повідомляють про серйозні травми й глибоку психологічну травму.
Це не «суспільна реакція» і не «моральне виховання». Це цілеспрямоване насильство проти вразливої групи людей.
Законодавство не забороняє ідентичність, але залишає простір для репресій
У більшості регіонів Індонезії ЛГБТК+ ідентичність формально не є кримінальним злочином. Винятком є провінція Ачех, де діє шаріатське право і за одностатеві стосунки можуть призначити ув’язнення або тілесні покарання.
Водночас на національному рівні існує низка законів, які можуть непрямо використовуватися проти ЛГБТК+ людей. Human Rights Watch згадує закон про порнографію, закон про шлюб, правила усиновлення, закон про електронну інформацію, кримінальний кодекс і окремі нормативні акти Міністерства охорони здоров’я.
Трансгендерні та інтерсекс-люди теоретично можуть змінити юридичну стать, але лише після операції та судового рішення. Така вимога фактично позбавляє права на визнання багатьох людей, які не можуть або не хочуть проходити медичне втручання.
Коли політика перетворює людей на мішень
Ситуація в Індонезії показує, наскільки швидко державні формулювання можуть зробити життя меншини небезпечнішим.
ЛГБТК+ люди не становлять загрози для суверенітету, територіальної цілісності чи громадської безпеки. Вони навчаються, працюють, створюють родини, підтримують близьких і є частиною своїх громад.
Справжню небезпеку становить не існування квірних людей, а політика, яка дозволяє дегуманізувати їх, позбавляти прав і залишати без захисту перед насильством.
Коли уряд називає ідентичність «загрозою», нападники отримують моральне виправдання. Коли університети забороняють говорити про різноманіття, студенти залишаються сам на сам зі страхом. Коли релігійні діячі закликають до криміналізації, зростає ризик нових переслідувань.
Міжнародні правозахисні організації закликають владу Індонезії припинити дискримінаційну риторику, розслідувати напади та гарантувати ЛГБТК+ людям такий самий захист, як і всім іншим громадянам.
