У Болгарії стався важливий зсув у правах трансгендерних людей. Наприкінці липня Верховний суд ухвалив рішення на користь чотирьох транслюдей, які домагалися юридичного визнання своєї гендерної ідентичності.
Рішення фактично змінює багаторічну практику, за якої транслюдям у Болгарії було майже неможливо змінити гендерний маркер, ім’я та персональний ідентифікаційний номер у документах. Суд визнав, що право Європейського Союзу вимагає від країни створити дієву процедуру юридичного визнання гендеру.
ILGA-Europe, Bilitis, Deystvie та TGEU назвали рішення довгоочікуваним полегшенням для трансспільноти.
Йдеться не просто про символічне визнання. Невідповідність документів гендерній ідентичності людини може створювати проблеми практично в усіх сферах життя – під час працевлаштування, отримання медичної допомоги, оренди житла, навчання, користування банківськими послугами або перетину кордону.
Майже десять років боротьби за правильні документи
Серед чотирьох заявників була K.M.H. – трансжінка, яка стала заявницею у знаковій справі Shipova в Суді Європейського Союзу.
Вона живе в Італії та майже десять років намагалася домогтися від болгарської влади зміни гендерного маркера й імені у своїх документах.
Старі документи регулярно змушували її небажано розкривати свою трансгендерність. Це створювало труднощі, зокрема під час пошуку роботи, а також перешкоджало нормальному користуванню правом на вільне пересування в межах ЄС.
У березні 2026 року Суд Європейського Союзу у справі Shipova постановив, що країни ЄС повинні мати процедури юридичного визнання гендеру, якщо відсутність таких процедур перешкоджає громадянам користуватися правом на вільне пересування та проживання в інших державах Союзу.
Тепер болгарський суд застосував цю позицію безпосередньо.
Судді наголосили, що кожна людина має право визначати власну гендерну ідентичність і що це право “не може ставитися під сумнів”. Вони також послалися на Хартію основних прав ЄС і Європейську конвенцію з прав людини, визнавши, що право на приватне життя охоплює право людини визначати свою гендерну ідентичність.
Окремо суд відкинув аргумент, що болгарська Конституція нібито забороняє юридичне визнання гендеру.
У рішенні зазначено, що верховенство права в Болгарії передбачає рівність гідності всіх людей, включно з трансгендерними людьми. Тобто сама відсутність спеціального закону не може бути виправданням для повної відмови у визнанні.
Повної депатологізації поки немає
Рішення містить кілька важливих принципів.
Болгарські суди більше не можуть просто відмовляти транслюдям у зміні документів через те, що в законодавстві немає спеціальної процедури. Кожну справу мають розглядати індивідуально.
Суд також визнав, що для юридичного визнання гендеру не можна вимагати доказів хірургічного втручання або інших операцій. Такі вимоги були б несумісними з європейськими стандартами прав людини.
Однак правозахисні організації звертають увагу на проблему, яка залишилася.
Суд підтвердив вимогу гормональної терапії, а також фактично залишив необхідність психіатричного діагнозу F.64.0 і підтвердженого тривалого бажання жити відповідно до своєї гендерної ідентичності.
ILGA-Europe і TGEU вважають це недостатнім.
Європейський суд з прав людини вже встановлював, що вимоги, які можуть призводити до стерильності або змушують людину проходити небажане медичне втручання, суперечать правам людини. Саме тому правозахисники закликають Болгарію створити процедуру, засновану на самовизначенні та без примусових медичних умов.
Тобто нинішнє рішення справді є проривом, але ще не остаточною моделлю того, як має працювати юридичне визнання гендеру.
Від фактичної заборони до нового правового маршруту
Ситуація в Болгарії стала особливо складною після лютого 2023 року.
Тоді Верховний суд ухвалив обов’язкове тлумачне рішення, за яким болгарське законодавство нібито не дозволяє судам змінювати стать, ім’я та персональний номер транслюдей у реєстрі цивільного стану.
На практиці це створило майже повну заборону на юридичне визнання гендеру.
При цьому Європейський суд з прав людини ще раніше, у справах Y.T. v. Bulgaria та P.H. v. Bulgaria, наголошував, що країна зобов’язана створити швидку, прозору та доступну процедуру юридичного визнання гендеру.
Тепер позиція самого болгарського Верховного суду фактично розвернулася.
Суд не лише визнав права конкретних заявників, а й прямо заявив, що законодавець має створити відповідну процедуру.
Це принципова зміна.
Раніше транслюдина могла роками залежати від позиції окремого судді, а рішення різних судів могли суперечити одне одному. Тепер нижчі суди мають орієнтуватися на нову практику Верховного суду.
Але навіть цього недостатньо.
Правозахисні організації наголошують: судова практика не може замінити чіткий закон.
Людина не повинна витрачати роки та значні кошти на судові процеси лише для того, щоб документи відповідали її імені та гендерній ідентичності.
“Для багатьох транслюдей у Болгарії юридичне визнання гендеру означало роки очікування, невизначеності та дорогих судових процесів”, – наголошує представник Bilitis Аді Петров. За його словами, невідповідні документи можуть призводити до небажаного аутингу, дискримінації, принизливих запитань і проблем у щоденному житті.
Саме тому ILGA-Europe, Bilitis, Deystvie та TGEU тепер закликають уряд Болгарії не зупинятися на судовому рішенні.
Наступним кроком має стати законодавство, яке створить швидку, прозору, доступну та засновану на правах людини процедуру юридичного визнання гендеру.
І бажано таку, де людині не потрібно буде доводити державі, що вона “достатньо трансгендерна”, проходити небажані медичні процедури або роками захищати власну ідентичність у суді.
Бо правильне ім’я та документи – це не привілей.
Це базова умова нормального життя без постійного ризику небажаного аутингу, приниження чи дискримінації.