Священник назвав напад на Берлінський прайд «сигналом небес»: єпархія Фульди відмежувалася від його слів
Католицький священник у відставці Вінфрід Абель спричинив скандал у Німеччині після того, як назвав напад на Берлінський Christopher Street Day «сигналом небес» і «закликом до покаяння». Під час атаки загинула жінка, десятки людей зазнали поранень, однак у своєму листі до Fuldaer Zeitung 87-річний священник використав трагедію як привід для чергової атаки на ЛГБТК+ спільноту.
Прайд він назвав «парадом безсоромності» та «прославленням збочення». Окремо Абель розкритикував берлінського архієпископа Гайнера Коха, який після нападу висловив солідарність із квірними людьми. На думку священника, церковні лідери мали б не підтримувати учасників прайду, а трактувати трагедію як нагадування про необхідність «навернення».
Формально Абель застеріг, що напад не можна виправдовувати. Але майже одразу додав, що християни повинні сприймати такі злочини як «знак згори». Саме це й викликало найбільше обурення: відповідальність непомітно зміщується з нападника на людей, які стали його жертвами.
Коли насильство перетворюють на моральний урок для постраждалих
Подібна риторика небезпечна не лише через образливі слова. Вона створює враження, ніби напад став певною мірою «зрозумілою» реакцією на публічну присутність ЛГБТК+ людей.
Це класичний віктимблеймінг. Замість безумовного засудження терору увагу переводять на поведінку, зовнішність або переконання тих, на кого напали. Людям фактично натякають: трагедія сталася через те, що вони були надто видимими, надто відкритими або недостатньо відповідали чиїмось моральним уявленням.
Для ЛГБТК+ спільноти така логіка давно знайома. Після нападів, злочинів ненависті чи переслідувань нерідко звучать запитання не про дії кривдника, а про те, навіщо людина «демонструвала себе», виходила на прайд або говорила про свою ідентичність.
Але право на безпеку не залежить від того, чи схвалює хтось прайд. Так само як право на співчуття не потрібно заслужити відповідністю чужим релігійним нормам.
Газета надрукувала лист без пояснень, але згодом редактор відреагував
Окремою частиною скандалу стала поведінка Fuldaer Zeitung. Видання опублікувало лист Абеля в рубриці читацьких звернень без редакційного коментаря.
Лише пізніше головний редактор газети Тобіас Фарнунг відмежувався від позиції священника. Він назвав його аргументацію «глибоко тривожною» та зауважив, що вона позбавляє жертв гідності. За словами редактора, такий лист є «поганою рекламою для християнства».
Втім, запізніла реакція не скасовує питання про відповідальність медіа. Не кожне висловлювання стає суспільно корисним лише тому, що його можна подати як «одну з думок». Особливо коли йдеться про спробу осмислити терористичний напад як божественне попередження для постраждалих.
Абель і раніше був відомий анти-ЛГБТК+ заявами. У 2025 році він називав прайди проявом «морально розгнузданого суспільства» та «демонстрацією збочень». Тож нинішній лист не був випадковою емоційною реакцією. Він продовжив багаторічну лінію, в якій квірних людей описують як загрозу моралі, а не як громадян, що мають право на повагу й безпеку.
Єпархія Фульди відкинула його трактування
Після суспільного розголосу єпархія Фульди оприлюднила офіційну заяву. У ній наголосили, що слова Абеля не відображають ані позицію єпархії, ані погляди її керівництва.
«Ми рішуче відкидаємо будь-яке трактування терористичного нападу як прояву божественної дії», — заявили в єпархії.
Там також висловили співчуття постраждалим, їхнім родинам і всім, кого травмувала атака. Окремо церковне керівництво наголосило, що неприпустимо миритися із ситуацією, коли люди в Німеччині почуваються смертельно загроженими через сексуальну орієнтацію чи гендерну ідентичність.
У заяві міститься й важливий для самої церкви акцент: кожна людина є образом Божим і має невід’ємну гідність. Звідси випливає обов’язок ставитися до всіх із повагою, людяністю та любов’ю до ближнього — незалежно від того, кого людина кохає або як визначає свою гендерну ідентичність.
Єпархія також прямо визнала, що Christopher Street Day привертає увагу до людської гідності та виступає проти насильства й виключення.
Ця позиція важлива, бо показує: релігійна віра не зобов’язує виправдовувати мову ненависті. Християнська солідарність після нападу може й повинна починатися зі співчуття, а не з повчань для жертв.
Берлінський прайд став місцем смертельної атаки. У такій ситуації першою реакцією мають бути допомога постраждалим, підтримка їхніх близьких і чесна розмова про безпеку.
Не пошук «провини» у самій спільноті.
