Посилення авторитарного популізму та поступове руйнування демократичних інституцій роблять ЛГБТІК+ людей дедалі вразливішими до дискримінації, насильства й переслідувань. Про це заявив незалежний експерт ООН Грем Рід в інтерв’ю швейцарському виданню Geneva Solutions, на якому ґрунтується матеріал Queer.de.
Грем Рід із 2023 року обіймає посаду незалежного експерта ООН із захисту від насильства та дискримінації за ознаками сексуальної орієнтації й гендерної ідентичності. До цього південноафриканський правозахисник очолював програму з прав ЛГБТ у міжнародній організації Human Rights Watch.
Незалежні експерти ООН не представляють уряди держав і не є штатними працівниками Організації Об’єднаних Націй. Їх призначає Рада ООН з прав людини для дослідження порушень, підготовки доповідей і надання рекомендацій державам.
За словами Ріда, хвиля законів та політичної риторики проти ЛГБТІК+ людей, яка охоплює різні регіони світу, не є випадковою. У багатьох випадках вона стає свідомою політичною стратегією.
«Це частина усталеного сценарію авторитарних популістів: обрати мішенню вразливі меншини — чи то мігрантів, чи то ЛГБТ-людей — щоб здобути підтримку виборців».
Правозахисник пояснив, що конкретна мішень залежить від політичної ситуації в кожній країні. У Сполучених Штатах, наприклад, антигендерні кампанії останніх років особливо часто спрямовані проти трансгендерних людей.
«У США ми бачимо дуже цілеспрямовану атаку на трансгендерних людей. Це не загальний наступ на лесбійок чи геїв — мішень обирають саме тому, що це вважається політично вигідним».
У ширшому сенсі, зазначив Рід, становище ЛГБТІК+ спільноти погіршується паралельно з послабленням демократії. Одним із головних завдань демократичної держави є захист меншин — навіть тоді, коли їхні права не підтримує більшість населення. Коли суди, незалежні медіа, громадянське суспільство та система стримувань і противаг слабшають, у влади залишається дедалі менше перешкод для дискримінаційної політики.
Що таке «неліберальна демократія»
Рід пов’язує сучасний наступ на права людини зі зростанням так званих неліберальних демократій. Цей термін популяризував угорський політик Віктор Орбан, який стверджував, що держава може відмовитися від західних ліберальних цінностей на користь нібито національних інтересів.
Формально в таких країнах можуть відбуватися вибори, однак водночас влада обмежує свободу медіа, послаблює незалежність судів, тисне на громадські організації та скорочує правовий захист меншин. Через це частина дослідників вважає вислів «неліберальна демократія» надто м’яким і пропонує називати такі режими недемократичними.
На думку Ріда, ЛГБТІК+ людей часто намагаються зробити відповідальними за економічні, демографічні або соціальні проблеми, до яких вони не мають стосунку. Політики також апелюють до уявного «золотого минулого», у якому начебто не існувало сексуального та гендерного різноманіття.
Одним із найбільш показових прикладів експерт назвав Росію. Законодавство про так звану «гей-пропаганду» допомогло російській владі мобілізувати консервативний електорат усередині країни, а згодом — представити себе на міжнародному рівні як захисницю «традиційних цінностей».
«Мене непокоїть те, що права ЛГБТ-людей стали майже символічним маркером глобальних геополітичних конфліктів. ЛГБТ-людей представляють як загрозу сім’ї, дітям і самій нації, що ставить їх у надзвичайно вразливе становище».
Від заборони стосунків до криміналізації видимості
Грем Рід звернув увагу, що характер репресивного законодавства змінюється. Раніше кримінальні норми в багатьох країнах переважно стосувалися добровільних одностатевих сексуальних стосунків. Тепер так звані закони про «пропаганду» можуть поширюватися на будь-яке публічне виявлення ЛГБТІК+ ідентичності.
Під удар потрапляють не лише окремі люди, а й правозахисні організації, медіа, освітні проєкти та служби підтримки. Їм можуть забороняти отримувати фінансування, поширювати інформацію або проводити публічні заходи.
«Розширення таких законів безпосередньо впливає на правозахисні групи, які дедалі частіше не можуть виконувати свою роботу — через обмеження фінансування або законодавчі заборони».
Особлива вразливість людей у місцях несвободи
Приводом для інтерв’ю стала публікація 80-сторінкової доповіді Женевської асоціації із запобігання катуванням про становище ЛГБТІК+ людей у місцях несвободи. Грем Рід долучився до її підготовки. У документі йдеться про в’язниці, слідчі ізолятори та інші установи, де люди перебувають під контролем держави.
Експерт наголосив, що дискримінація впливає не лише на умови утримання, а й на ймовірність потрапляння людини до кримінальної системи. Булінг у школі може призвести до погіршення успішності або припинення навчання. Дискримінація на ринку праці, своєю чергою, витісняє людей у неформальну зайнятість і соціально-економічну ізоляцію.
«Існує прямий зв’язок між дискримінацією, стигматизацією та вразливістю до арешту й ув’язнення».
Після потрапляння до місць несвободи ризики лише посилюються. ЛГБТІК+ люди можуть зазнавати принижень, сексуалізованого насильства або нападів як з боку інших ув’язнених, так і з боку персоналу.
«Дискримінація та стигма, з якими люди стикаються назовні, у місцях несвободи відтворюються і навіть посилюються. Це дуже поширений досвід трансгендерних жінок, які перебувають в особливо вразливому становищі».
У деяких країнах, зокрема в Латинській Америці, уже впроваджують навчання для працівників пенітенціарної системи, індивідуальне оцінювання ризиків під час розміщення трансгендерних жінок та безперервний доступ до гендерно-підтверджувальної медичної допомоги. Проте на глобальному рівні таких заходів усе ще недостатньо. Асоціація із запобігання катуванням
Спроба виключити ЛГБТІК+ права із системи прав людини
Рід також розповів про спротив своїй роботі з боку низки консервативних держав. Коли він представляв першу доповідь перед Генеральною асамблеєю ООН, частина делегацій демонстративно залишила залу після оголошення теми сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності.
«Це показує, що йдеться не про заперечення окремих деталей або конкретної теми. Вони вважають, що питання сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності взагалі не повинні належати до системи прав людини».
На думку експерта, така позиція ставить під сумнів універсальність і неподільність прав людини. Ці принципи означають, що права належать кожній людині та не можуть залежати від її сексуальної ор

