Повномасштабна війна змінила не лише життя української молоді, а й її роль у суспільстві. Сьогодні молоді люди дедалі частіше хочуть не просто залишатися в країні, а впливати на те, якою вона буде після війни – від рішень у власній громаді до державної політики.
Але для цього потрібні не лише мотивація та гучні заклики до активності.
Потрібні базова безпека, доступ до медичної допомоги, психологічна підтримка і відчуття, що твій голос справді має значення.
Саме на такому підході будує свою роботу БО «100 відсотків життя. Київський регіон», яка понад 20 років працює у сфері громадського здоров’я, соціальної допомоги та захисту прав людей.
Останніми роками організація дедалі більше поєднує цю щоденну роботу з ширшою адвокацією – зокрема із залученням молоді та ВПО до процесів ухвалення рішень у громадах.
Чому молоді часто складно впливати
Київщина залишається одним із регіонів, які найбільше відчули наслідки бойових дій та окупації.
До цього додалося велике навантаження через внутрішнє переміщення. У регіоні нині мешкають понад 250 тисяч ВПО.
Громади одночасно мають відновлювати інфраструктуру, підтримувати людей, які втратили житло або роботу, працювати в умовах обмежених бюджетів і високої соціальної напруги.
На цьому тлі молодь часто опиняється десь на периферії процесів ухвалення рішень.
Навесні 2026 року «100 відсотків життя. Київський регіон» провела дослідження в межах проєкту «Діалог у житті громад Київщини». Воно охопило 840 респондентів у всіх 69 громадах області.
Результати показали кілька основних бар’єрів: психологічне виснаження, криза довіри до влади, мала кількість молодих людей серед тих, хто реально впливає на зміни, а також брак практичних навичок.
При цьому 89,1% опитаних вважають, що компромісу можна досягати через діалог.
А майже половина – 49,2% – кажуть, що для ефективної участі їм насамперед потрібні практичні навички медіації, фасилітації та партисипації.
Це добре показує головну проблему.
Не можна вимагати від людини активної громадянської участі, якщо вона виснажена, не має доступу до допомоги або просто не розуміє, як саме може вплинути на рішення.
Саме тому організація починає не з політики, а з турботи.
Здоров’я як фундамент для активної участі
БО «100 відсотків життя. Київський регіон» вже понад два десятиліття працює з людьми, які мають обмежений доступ до медичної системи або належать до груп підвищеного ризику щодо ВІЛ та інших інфекцій.
Соціальні працівники, психологи, юристи та менеджери працюють у лікарнях, кабінетах «Довіра», мобільних пунктах і громадах області.
За цей час фахівці організації провели понад мільйон консультацій і допомогли виявити тисячі випадків ВІЛ, туберкульозу та вірусних гепатитів.
Окремий напрям – безкоштовне та конфіденційне експрес-тестування на ВІЛ, гепатити та сифіліс.
Також організація супроводжує людей, які живуть з ВІЛ або проходять лікування від туберкульозу, допомагає отримувати антиретровірусну терапію, долати самостигму, депресивні стани та дискримінацію.
До програм PrEP і PEP вже залучили понад 2,5 тисячі людей.
Для ЛГБТК+ спільноти доступ до таких сервісів особливо важливий.
ЧСЧ, трансгендерні люди та інші представники ключових груп щодо ВІЛ нерідко стикаються не лише з медичними ризиками, а й зі стигмою. Тому конфіденційність, недискримінаційне ставлення і можливість отримати допомогу без осуду – це не додатковий бонус, а базова умова якісної медицини.
Під час війни до цього додалися гуманітарна, психологічна та правова допомога для переселенців і мешканців постраждалих громад.
Саме з такої щоденної роботи й формується довіра.
Коли допомога змінює не лише стан здоров’я
У публікації організації є історія 16-річного Андрія, який живе з бабусею в невеликому місті на Київщині.
Після того як хлопець дізнався про свій ВІЛ-статус, він замкнувся в собі й відмовлявся від лікування.
«Я почав соромитися дивитися людям в очі – здавалося, ніби вони всі про мене щось знають. Я відмовлявся від лікування. Навіщо? Я ж усе одно хворий», – згадує він.
Змінити ситуацію допомогла соціальна працівниця Дарина.
Поступово Андрій почав довіряти, дізнався більше про життя з ВІЛ і побачив, що діагноз не означає кінець нормального життя.
«Вона розповідала про інших підлітків, які живуть з ВІЛ, але не здаються. І я вперше за довгий час подумав – а може, й справді все ще попереду?»
Після цього хлопець почав приймати АРТ, його стан покращився, він повернувся до спілкування з друзями і почав знову планувати майбутнє.
Тепер він хоче вступати до медичного коледжу і стати лікарем.
Ця історія добре показує, чому турбота про здоров’я пов’язана з громадянською суб’єктністю значно сильніше, ніж може здаватися.
Людина, яка знову відчуває контроль над власним життям, отримує ресурс не лише на лікування чи навчання.
Вона отримує ресурс на участь.
Від громадського здоров’я – до діалогу з державою
Саме тому наступним кроком для організації стала системна адвокація.
БО «100 відсотків життя. Київський регіон» долучилася до Всеукраїнського молодіжного форуму «Вільні показувати майбутнє», який відбувся на ВДНГ до Дня молоді.
Форум зібрав понад 2500 учасників з усієї України та представників найвищого державного рівня.
Організація потрапила на цей майданчик завдяки партнерству зі Всеукраїнським молодіжним центром.
Починалося воно досить просто – представники ВМЦ познайомилися з роботою команди на одному з масових заходів, пройшли тестування на ВІЛ і запропонували обговорити співпрацю.
Головне питання було сформульоване так: як разом створити моду на здоров’я та активне громадянство?
На форумі команда «100 відсотків життя. Київський регіон» розгорнула простір, де молодь могла пройти безоплатне тестування на ВІЛ, отримати консультації щодо відмови від тютюнокуріння, дізнатися більше про безпечні стосунки та відповідальне ставлення до власного тіла.
Тобто розмова про державу починалася з дуже особистого – з турботи про себе.
І це працює.
Коли людина бачить, що до її базових потреб ставляться серйозно, вона значно охочіше вступає в діалог про складніші речі – відбудову, працевлаштування, безпеку та участь у місцевій політиці.
На форумі молодіжні делегати, зокрема представники Київщини та ВПО, напряму говорили з урядовцями про повернення молоді з-за кордону, зайнятість, безпеку та участь у відновленні.
Головна думка звучала чітко: молодь – це не просто отримувач допомоги.
Вона має бути учасником ухвалення рішень.
Що далі
Для БО «100 відсотків життя. Київський регіон» участь у форумі не була одноразовою акцією.
Організація планує переводити цей діалог у практичні механізми на рівні області.
Серед найближчих кроків – створення регіональної мережі молодіжних, правозахисних і жіночих НУО та залучення щонайменше десяти представників молоді й ВПО до робочих груп і консультативно-дорадчих органів при місцевій владі.
І саме тут видно логіку всієї моделі.
Спочатку – здоров’я.
Потім – довіра.
Потім – навички.
І вже після цього – реальний вплив на рішення.
Такий підхід особливо важливий у країні, яка відбудовується під час війни.
Бо відбудова – це не лише будинки, дороги та інфраструктура.
Це ще й суспільство, в якому молоді люди, ВПО, ЛГБТК+ люди та інші групи не стоять осторонь, а мають можливість говорити, впливати і бути почутими.
Як наголошують у «100 відсотків життя. Київський регіон», справжнє відновлення починається не лише з цегли та бетону, а з відновлення довіри і реального впливу людей на рішення.