У Харкові провели воркшоп із документування міжнародних злочинів і порушень проти ЛГБТІК+ людей
У Харкові 29 червня відбувся спеціалізований peer-to-peer воркшоп, присвячений документуванню міжнародних злочинів. Учасники працювали з практичними кейсами, цифровими доказами та складними питаннями правової кваліфікації, зокрема у справах про сексуальне насильство, пов’язане з конфліктом, злочини з мотивів упередження та порушення прав ЛГБТІК+ людей.
Захід провели в межах проєкту «Лабораторія практичного досвіду: воєнні злочини та СОГІ», який реалізує ГО «Прожектор» спільно з Legal Action Worldwide за підтримки Swiss Solidarity.
Від свідчення до доказу
Документування міжнародних злочинів — це значно більше, ніж запис розповіді потерпілої людини. Щоб зібрані матеріали могли бути використані в національному або міжнародному суді, необхідно правильно зафіксувати обставини злочину, перевірити інформацію, встановити зв’язок між окремими доказами та надати подіям точну правову кваліфікацію.
Не менш важливо враховувати стан людини, яка пережила насильство. Непрофесійно проведене інтерв’ю може завдати додаткової шкоди, спричинити повторну травматизацію або поставити під загрозу безпеку потерпілої людини.
Особливої обережності потребують справи, пов’язані із сексуальним насильством під час війни, переслідуванням через сексуальну орієнтацію чи гендерну ідентичність, а також іншими злочинами, в основі яких лежить упередження.
Чому воркшоп відбувся саме в Харкові
Місце проведення організатори обрали невипадково. Харківщина залишається одним із регіонів, де наслідки російської агресії та ймовірні міжнародні злочини документують щодня.
У таких умовах слідчим, прокурорам, адвокатам, правозахисникам і документаторам доводиться працювати зі складними доказами, часто — за браку інформації, часу та ресурсів.
Тому навчання будували не навколо традиційних лекцій, а на реальних і змодельованих ситуаціях. Учасники аналізували матеріали, обговорювали можливі процесуальні рішення та спільно вибудовували правові підходи.
Такий формат дозволив максимально наблизити навчання до реальної роботи, де рідко існує одна очевидна відповідь.
Найскладніше — поєднати докази в цілісну картину
Рівень підготовки учасників оцінювали за допомогою опитувань до і після воркшопу. Результати показали, що більшість уже добре орієнтується у принципах потерпілоорієнтованого підходу, особливостях документування сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом, і значенні СОГІ-факторів.
СОГІ — це сексуальна орієнтація та гендерна ідентичність. Урахування цих ознак може бути критично важливим, коли злочин вчиняють через реальну або приписувану належність людини до ЛГБТІК+ спільноти.
Водночас найбільші труднощі виникають не з розумінням окремих норм, а з їх практичним застосуванням. Зокрема, йдеться про побудову доказової моделі злочину, визначення взаємозв’язку між різними матеріалами та поєднання норм національного, міжнародного гуманітарного й міжнародного кримінального права.
Один доказ може підтверджувати факт перебування військового підрозділу в певному місці, інший — наказ командування, третій — системність нападів. Завдання фахівця полягає в тому, щоб не просто зібрати ці фрагменти, а показати, як вони утворюють цілісну картину.
Відкриті джерела як частина доказової бази
Окремий блок навчання присвятили OSINT — пошуку, перевірці та аналізу інформації з відкритих джерел.
Фотографії, супутникові знімки, відео із соціальних мереж, архіви вебсторінок і геолокаційні дані можуть відігравати важливу роль у розслідуванні. Проте сам факт існування такого матеріалу ще не робить його надійним доказом.
Необхідно встановити походження файлу, час і місце зйомки, перевірити можливі зміни та підтвердити інформацію за допомогою незалежних джерел.
Більшість учасників уже використовує цифрову верифікацію у своїй роботі. Водночас побудова повноцінного доказового ланцюга на основі відкритих даних залишається одним із напрямів, які потребують подальшого розвитку.
Головний принцип — не нашкодити
Значну увагу приділили trauma-informed approach — підходу, що враховує досвід травми та психологічний стан потерпілої людини.
Практичні вправи показали, наскільки важливо вчасно зупинити інтерв’ю, якщо людина демонструє сильне емоційне виснаження. Отримання додаткових подробиць не може бути важливішим за її безпеку та психічний стан.
Після воркшопу серед учасників сформувався майже повний консенсус: комунікацію необхідно будувати так, щоб людина зберігала контроль над розмовою, розуміла мету запитань і могла в будь-який момент відмовитися від продовження.
Особливо це важливо під час роботи з постраждалими від сексуального насильства та ЛГБТІК+ людьми, які можуть боятися аутингу, осуду або повторної дискримінації.
Документатор не повинен вимагати камінг-ауту, ставити запитання, що не мають значення для справи, чи розкривати інформацію про сексуальну орієнтацію та гендерну ідентичність без згоди людини.
Міждисциплінарна робота допомагає уникати прогалин
Ще однією важливою рисою воркшопу став його міждисциплінарний формат. Ті самі ситуації аналізували представники різних професій, кожен — зі своєї позиції.
Слідчий може насамперед думати про допустимість доказу, адвокат — про захист прав потерпілої людини, правозахисник — про системний контекст, а фахівець із цифрових розслідувань — про верифікацію матеріалів.
Спільне обговорення допомагає краще зрозуміти логіку колег і виробити узгоджені стандарти. Це особливо важливо у справах про міжнародні злочини, де помилка на одному етапі може суттєво ускладнити подальше розслідування.
Не більше правильних відповідей, а сильніше юридичне мислення
Організатори наголошують: головним результатом воркшопу стало не покращення тестових показників саме по собі.
Учасники вчилися бачити зв’язки між окремими доказами, аналізувати контекст збройного конфлікту, помічати можливі мотиви упередження та вибудовувати цілісну правову кваліфікацію.
Підсумкове опитування показало високу оцінку заходу. Всі учасники зазначили, що планують використовувати отримані знання та інструменти у своїй професійній роботі.
Практичні кейси, дискусії та моделювання процесуальних рішень виявилися ефективнішими за пасивне прослуховування лекцій. Такий підхід допомагає не лише знати норму, а й розуміти, як застосувати її в реальній справі.
Наступний крок — поглиблення практичних навичок
Воркшоп також окреслив теми для подальших навчальних програм. Серед них — міжнародне кримінальне право, практика Міжнародного кримінального суду, аналіз системних патернів порушень, робота з цифровими доказами та побудова складних доказових моделей.
Подібні заходи мають особливе значення для прифронтових регіонів. Тут професійні знання не залишаються теорією — їх застосовують під час щоденного документування наслідків війни.
Якісна фіксація злочину не гарантує швидкого правосуддя. Проте без неї справедливий розгляд може стати неможливим. Саме тому інвестиції у підготовку документаторів, слідчих, прокурорів, адвокатів і правозахисників є водночас інвестиціями у майбутню відповідальність винних.
