12 років gays-ua.com: від групи у соцмережах до 25 тисяч ЛГБТІК+ історій
19 серпня для нас — особлива дата. Саме цього дня у 2014 році о 17:02 на gays-ua.com з’явилася перша публікація.
Відтоді минуло 12 років. За цей час змінилися соцмережі, країна, мова, якою ми пишемо, та й ми самі. Незмінним залишилося головне — бажання говорити про життя ЛГБТІК+ людей, робити нашу спільноту видимішою і збирати в одному місці новини, історії та події, які часто залишалися поза увагою великих медіа.
За роки існування сайту ми опублікували 25 346 матеріалів. А стаття, яку ви зараз читаєте, стане 25 347-ю.
За кожною з цих цифр — окрема історія. Камінг-аути й весілля, прайди та протести, перемоги в судах і нові дискримінаційні закони, історії українських військових, активістів і активісток, музикантів, політиків, звичайних пар і людей, які просто намагалися жити своїм життям.
Але починалося все набагато скромніше.
До сайту була група у VK
Насправді історія «Гей Україна» старша за сам сайт. На сторінці «Про нас» ми відраховуємо її з 2008 року, коли проєкт існував ще виключно в соціальних мережах.
Колись у популярній тоді мережі «ВКонтакте» існувала група для дівчат «Украина в теме». Хлопців туди не приймали, тому з’явилася своя група — «Украина в теме (ребята)». Згодом вона отримала назву «Гей Украина», яка пізніше стала назвою всього проєкту.
Спочатку це було передусім місце для спілкування та знайомств. На стіні час від часу з’являлися розважальні дописи — типовий контент соцмереж кінця 2000-х.
А потім у команді з’явився Юра.
Спершу він теж публікував розважальний контент, але поступово серед нього ставало дедалі більше тематичних новин про ЛГБТІК+ людей — з України та інших країн. Новини ставали цікавішими за чергову картинку чи жарт, їх хотілося шукати, перекладати, обговорювати.
Так група для знайомств поступово перетворилася на інформаційний паблік.
У якийсь момент стало зрозуміло: формату сторінки в соцмережі вже замало.
У серпні 2014 року ми запустили gays-ua.com. Новини із сайту тоді поширювалися через Facebook, VK і Twitter, а пізніше до них додався Telegram, Instagram та Threads.
Сьогодні це звучить майже як цифрова археологія. За ці роки одні платформи зникали з нашого життя, інші ставали головними, алгоритми змінювалися десятки разів. А сайт залишався.
І разом із ним залишався величезний архів життя ЛГБТІК+ спільноти.
Ми теж змінювалися разом з Україною
Старі читачі gays-ua.com добре пам’ятають ще одну важливу частину нашої історії: багато років сайт був російськомовним.
Це не дивно для проєкту, який виник на Луганщині. Засновники «Гей Україна» — Максим Мішкін та його партнер Юрій з цього регіона, і саме звідти почалася історія, яка згодом виросла у медіа для читачів з усієї країни.
Після початку повномасштабної війни Росії проти України ми ухвалили для себе принципове рішення — повністю перейти на українську мову.
Це був не просто технічний перехід у налаштуваннях WordPress і не механічна заміна однієї мови іншою.
Змінилися ми самі.
Змінився контекст, у якому існує українська ЛГБТІК+ спільнота. Серед героїв наших матеріалів дедалі частіше з’являлися квірні військові й ветеранки, волонтери, люди з окупованих територій, активісти, які залишили свої звичні справи й почали допомагати армії.
Війна остаточно показала абсурдність спроб поділити українців на «правильних» і «неправильних» залежно від сексуальної орієнтації чи гендерної ідентичності. ЛГБТІК+ люди так само захищають Україну, втрачають близьких, волонтерять, працюють, кохають і будують плани на майбутнє.
Змінилася і діяльність самого проєкту.
З 2024 року «Гей Україна» долучився до «ДрукАрмії» та почав допомагати фронту 3D-друком. На початок березня 2026 року йшлося вже про понад 340 кілограмів надрукованих для військових деталей, а в червні на сайті з’явився новий волонтерський звіт уже з позначкою 400+ кілограмів пластику.
Це теж частина нашої історії. Мабуть, у 2014 році ми навряд чи могли уявити, що колись поруч із новинами про прайди, шлюбну рівність і камінг-аути будемо рахувати кілограми пластику, перетвореного на необхідні фронту речі.
25 347 публікацій — і все ще без грантів та великих редакцій
Є ще одна річ, якою нам справді хочеться пишатися.
«Гей Україна» залишається незалежним проєктом, який працює без донорського фінансування, грантів чи постійних спонсорів. Домен і хостинг оплачуються власним коштом, а значна частина роботи тримається на особистій ініціативі людей, яким цей проєкт просто не байдужий.
Можливо, саме тому gays-ua.com і прожив ці 12 років.
Проєкт не створювався під грантовий конкурс і не мав закінчитися разом із фінансуванням. Він виник тому, що колись кільком людям хотілося мати власний простір для спілкування. Потім захотілося ділитися новинами. Потім — створити сайт. А далі одна публікація перетворилася на сотню, сотня — на тисячу, а сьогодні їх уже понад двадцять п’ять тисяч.
У нашій історії вистачало й неприємного.
Ще в часи VK на групу скаржилися гомофоби та релігійні радикали, її прибирали з пошуку, адміністрації надходили погрози, з’являлися клони сторінки. Про це Максим Мішкін згадував ще у ювілейному матеріалі до десятиріччя всього проєкту у 2018 році.
Але проєкт пережив це все.
Пережив VK.
Пережив кілька поколінь соцмереж.
Пережив переїзди й технічні проблеми.
Пережив зміну мови.
Продовжує працювати під час найбільшої війни в сучасній історії України.
І, мабуть, найцінніше — за цей час gays-ua.com став своєрідним літописом українського ЛГБТІК+ життя. У старих публікаціях можна буквально побачити, як змінювалася країна: які слова ми використовували, чого боялися, за що боролися, які речі здавалися неможливими, а які поступово ставали частиною звичайного суспільного діалогу.
Сайт змінювався разом із цією спільнотою.
Сьогодні на його сторінках є новини з України та світу, історії ЛГБТІК+ людей, матеріали про права людини, культуру, політику, прайди, цивільні партнерства, військових, трансгендерних і небінарних людей, квірні сім’ї та багато іншого. Сам проєкт визначає себе просто: незалежне медіа, створене представниками спільноти для представників та представниць ЛГБТІК+ спільнот.
І нам подобається це визначення.
Бо за всіма 25 347 публікаціями стоїть одна дуже проста ідея: наші історії мають бути розказані.
Українські ЛГБТІК+ люди були тут у 2008-му, коли все починалося з маленької групи у VK. Були у 2014-му, коли на gays-ua.com вийшла перша новина. Вони є сьогодні — у редакціях, лікарнях, волонтерських центрах, університетах, бізнесі, на сцені й на фронті.
І ми продовжуватимемо про них писати.
Дякуємо кожній і кожному, хто читав нас усі ці роки. Тим, хто прийшов учора. Тим, хто пам’ятає ще стару групу «ВКонтакте». Тим, хто надсилає нам новини, виправляє помилки, сперечається в коментарях, поширює публікації або просто щоранку відкриває сайт.
З днем народження, gays-ua.com. Нам 12 років. І це лише 25 347-ма публікація.
