Представники українських ЛГБТІК+ організацій провели у Стокгольмі зустріч із Групою з питань України при Міністерстві закордонних справ Швеції. До складу делегації увійшла, зокрема, виконавча директорка ГО «Точка опори ЮА» Тетяна Касьян.
Учасники говорили не лише про проблеми, з якими ЛГБТІК+ люди стикаються під час війни, а й про помітні зміни в українському суспільстві. Однією з головних тем стали результати нового загальнонаціонального дослідження ставлення українців до ЛГБТ+ людей, проведеного Київським міжнародним інститутом соціології у травні–червні 2026 року. Аналітичний звіт підготувала ГО «Точка опори ЮА».
Більшість українців підтримує рівні права
Дані дослідження показують, що суспільне ставлення до ЛГБТІК+ людей в Україні є значно прихильнішим, ніж це нерідко подають у політичних заявах або медійних дискусіях.
72% опитаних погодилися, що ЛГБТ+ люди повинні мати такі самі права, як решта громадян. Проти цього висловилися 18%, а ще 10% не визначилися з відповіддю.
Ще вищою виявилася підтримка прямого захисту від дискримінації: його необхідність визнають 74% респондентів. Не підтримують таку позицію лише 15% опитаних.
Понад половина українців — 54% — підтримує право ЛГБТ+ людей на реєстровані цивільні партнерства. Проти висловилися 34%, ще 12% не змогли визначитися.
Щодо усиновлення дітей одностатевими парами думки розділилися майже порівну: у повному звіті зазначено 46% підтримки та 42% незгоди.
Ці цифри свідчать: українське суспільство вже не можна переконливо описувати як нібито суцільно вороже до ЛГБТІК+ людей. Навпаки, більшість підтримує базовий принцип рівності та вважає, що держава повинна захищати людей від дискримінації.
Дослідження охопило понад дві тисячі людей
Опитування проводив КМІС методом телефонних інтерв’ю серед повнолітніх громадян, які на момент дослідження перебували на підконтрольній Україні території. Польовий етап тривав із 7 травня до 3 червня 2026 року, загалом було проведено 2007 інтерв’ю.
Це важливе уточнення, адже йдеться не про опитування аудиторії правозахисної організації чи підписників у соцмережах, а про загальнонаціональне соціологічне дослідження.
Його результати дозволяють говорити про ширшу тенденцію: попри повномасштабну війну, суспільну напругу й активне використання анти-ЛГБТІК+ риторики окремими політиками, підтримка рівних прав в Україні залишається високою.
У передмові до звіту Тетяна Касьян наголошує, що цифри мають стати практичним інструментом для адвокації. За її словами, українські закони мають нарешті відобразити реальність суспільства, у якому вже є місце для всіх.
Реєстровані партнерства — не абстрактна дискусія
Під час зустрічі у Швеції українська делегація приділила особливу увагу реєстрованим партнерствам.
Для одностатевих пар це питання стосується не символічного визнання, а цілком конкретних прав: спадкування, доступу до медичної інформації, соціального захисту, спільного майна та можливості представляти інтереси близької людини.
Під час війни юридична невидимість таких сімей стає особливо болісною. ЛГБТІК+ військові служать у Силах оборони, але їхні партнери й партнерки досі не завжди визнаються державою як члени родини.
Саме тому підтримка партнерств більшістю опитаних має вагоме політичне значення. Вона спростовує аргумент, ніби українське суспільство «ще не готове» до законодавчих змін.
Автори звіту прямо зазначають, що партнерства є не лише правовим механізмом, а способом дати людям базове відчуття безпеки та правової визначеності.
Занепокоєння викликає проєкт нового Цивільного кодексу
Окремою темою зустрічі став проєкт нового Цивільного кодексу України №15150.
Представники делегації говорили про положення, які можуть вплинути на права різних груп українців і українок. Навколо документа вже сформувалася правозахисна коаліція, до якої, за інформацією організаторів зустрічі, приєдналися 84 громадські організації.
Коаліція об’єднала фахівців у сферах прав ЛГБТІК+ людей, жінок, дітей, медіа та майнових відносин. Такий широкий склад показує, що застереження до проєкту не обмежуються одним питанням або однією спільнотою.
Для правозахисників принципово важливо, щоб оновлення цивільного законодавства не закріпило дискримінаційних норм і не звузило вже наявні права. Особливо небезпечними можуть бути формулювання, які створюють юридичну ієрархію між різними сім’ями або фактично виключають частину людей із правового захисту.
Швеція залишається важливим партнером України
Українська делегація подякувала шведським партнерам за послідовну підтримку — як України загалом, так і громадянського суспільства та правозахисних ініціатив.
«Ми вдячні шведським партнерам за їхню беззаперечну підтримку. Це дуже відчувається і в самому Стокгольмі. Швеція є одним із наших найпослідовніших союзників. Сподіваємося, так буде й надалі», — зазначила Тетяна Касьян.
Зустріч організувала RFSL Stockholm — місцева структура однієї з найвідоміших шведських організацій, що працюють у сфері прав ЛГБТКІ+ людей.
Такі контакти важливі не лише для міжнародної видимості українського руху. Вони дозволяють доносити до партнерів реальний стан справ: Україна одночасно захищається від російської агресії, проводить реформи та продовжує дискусію про те, як гарантувати рівні права всім своїм громадянам.
Суспільство вже рухається вперед — тепер черга за законами
Дані КМІС показують, що підтримка рівності в Україні вже стала позицією більшості.
Українці переважно погоджуються, що ЛГБТІК+ люди повинні мати рівні права, бути захищеними від дискримінації та отримати можливість юридично оформлювати свої партнерства.
Це не означає, що упередження зникли. Частина суспільства досі виступає проти рівності, а ЛГБТІК+ люди продовжують стикатися з насильством, мовою ворожнечі та правовою невидимістю.
Проте посилатися на нібито тотальне суспільне неприйняття стає дедалі складніше. Цифри говорять про іншу Україну — країну, де більшість уже визнає простий принцип: права людини мають належати всім.
Тепер завдання держави — зробити так, щоб суспільна підтримка перетворилася на реальні закони, дієві механізми захисту та рівність у повсякденному житті.
