«Люди – не ідеологія»: у Польщі спікер Сейму розкритикував президента за вето на закон про близьких партнерів
У Польщі спалахнула нова політична суперечка навколо прав одностатевих пар і людей, які живуть у незареєстрованих стосунках. Спікер нижньої палати парламенту та один із лідерів польської «Нової лівиці» Влодзімеж Чажастий різко розкритикував президента Навроцького за вето на закон про статус найближчої людини.
Документ мав надати партнерам низку практичних прав, які зазвичай автоматично виникають у шлюбі. Йшлося, зокрема, про доступ до медичної інформації, право ухвалювати рішення щодо поховання, можливість оформити партнера або партнерку на медичне страхування та користуватися соціальними й податковими пільгами.
В ефірі польської радіостанції RMF FM Чажастий заявив, що рішення президента вдарило не лише по ЛГБТК+ спільноті, а й по тисячах різностатевих пар, які живуть разом без офіційного шлюбу.
«Ви скривдили людей, пане президенте»
Чажастий не приховував обурення президентським вето.
«Я вважаю, що він ухвалив просто дурне рішення, тому що дуже сильно скривдив дві групи людей. І кажу це прямо: ви скривдили людей, пане президенте», — заявив політик.
За його словами, закон не був абстрактною дискусією про світогляд або символи. Він мав вирішити цілком буденні проблеми людей, чиї стосунки держава сьогодні майже не бачить.
Для українського читача цю ситуацію легко порівняти з дискусією довкола реєстрованих партнерств в Україні. Коли пара не може або не хоче укладати шлюб, її члени часто залишаються юридично сторонніми — навіть після багатьох років спільного життя.
Особливо болісно це проявляється під час хвороби, смерті, оформлення спадщини чи соціальної допомоги.
Яких прав могли набути партнери
Чажастий перелічив конкретні можливості, які, за його словами, президентське вето забрало в людей.
Серед них:
— спільне податкове декларування;
— звільнення від податку на спадщину та частину цивільно-правових операцій;
— право на допомогу з догляду;
— право на пенсію у зв’язку з втратою годувальника;
— можливість включити партнера або партнерку до медичного страхування;
— право на житло;
— можливість вирішувати питання поховання;
— доступ до інформації про стан здоров’я близької людини.
«Який у цьому сенс? Який сенс забирати в людей такі права?» — запитував політик в ефірі.
Фактично закон мав наблизити незареєстровані партнерства до мінімального рівня правової захищеності. Він не обов’язково прирівнював їх до шлюбу, але дозволяв людям не залишатися безправними у критичні моменти.
«Люди — не ідеологія»
Найгостріше Чажастий висловився про ставлення польських правих політиків до ЛГБТК+ спільноти.
За його словами, президент Навроцький досі сприймає ЛГБТК+ людей як «ідеологію», а не як громадян із конкретними життєвими потребами.
«Люди — не ідеологія, пане президенте», — наголосив спікер Сейму.
Він також згадав колишнього президента Польщі Анджея Дуду, який під час своєї політичної кар’єри неодноразово використовував риторику про так звану «ЛГБТ-ідеологію».
Така підміна понять давно є одним із головних інструментів анти-ЛГБТК+ політики у Польщі. Замість розмови про конкретних людей — партнерів, родини, дітей, літніх осіб або тих, хто доглядає близьку людину, — опоненти рівності створюють абстрактний образ «ідеології», з якою нібито потрібно боротися.
Це дозволяє уникати незручного запитання: чому одні громадяни мають право отримувати інформацію про стан здоров’я коханої людини, а інші — ні?
Закон стосувався не лише одностатевих пар
Важливо, що запропонований статус найближчої людини мав значення не тільки для ЛГБТК+ спільноти.
У Польщі, як і в багатьох європейських країнах, чимало людей живуть у незареєстрованих різностатевих стосунках. Вони разом виховують дітей, купують житло, доглядають одне одного та ведуть спільне господарство, але формально не є родиною.
Тому президентське вето зачепило значно ширше коло людей, ніж може здатися з політичної риторики навколо ЛГБТК+ прав.
Сам Чажастий наголосив, що рішення нашкодило двом групам: одностатевим парам і людям у незареєстрованих різностатевих союзах.
Проте для ЛГБТК+ людей наслідки особливо серйозні. Різностатева пара все ж має можливість укласти шлюб і автоматично отримати правовий захист. Одностатевим парам польське законодавство такого шляху не дає.
Право бути поруч у лікарні — не «світоглядне питання»
Суперечки про партнерства часто подають як боротьбу між «традиційними цінностями» та вимогами ЛГБТК+ руху. Але перелік прав, озвучений Чажастим, показує іншу картину.
Можливість дізнатися про стан здоров’я партнера — це не ідеологія. Так само як право організувати поховання, отримати спадщину або доглядати близьку людину.
Це речі, з якими може зіткнутися будь-яка сім’я.
Коли держава не визнає стосунки, людина може прожити з партнером двадцять років, але в лікарні почути, що інформацію надають лише «родичам». Після смерті коханої людини рішення про поховання можуть ухвалювати родичі, з якими вона роками не підтримувала зв’язку.
Саме такі ситуації мав би частково врегулювати закон про статус найближчої людини.
Польська лівиця повертає до порядку денного права жінок
Під час інтерв’ю Чажастий також заявив, що після парламентських канікул польська лівиця планує повернутися до теми репродуктивних прав.
У вересні політики хочуть знову порушити питання про право жінок самостійно вирішувати щодо власного тіла, зокрема про доступ до абортів.
Ця тема залишається однією з найгостріших у Польщі, де діє одне з найсуворіших законодавств щодо переривання вагітності в Європі.
Таким чином суперечка навколо партнерств є частиною значно ширшого конфлікту між консервативним баченням держави та вимогами розширити особисті свободи й рівність громадян.
Вето не скасовує потребу в захисті
Президентське рішення може зупинити конкретний закон, але воно не усуває проблем, які цей закон мав вирішити.
Одностатеві й незареєстровані різностатеві пари продовжують жити разом, доглядати одне одного, купувати майно, виховувати дітей і переживати втрати. Відсутність правового статусу не робить їхні стосунки менш справжніми — вона лише залишає людей менш захищеними.
Фраза Чажастого «люди — не ідеологія» влучно описує суть дискусії. За політичними гаслами стоять не абстрактні категорії, а конкретні громадяни, яким у лікарні, податковій службі чи після смерті партнера доводиться доводити, що їхня близькість має значення.
Польська суперечка також є показовою для України, де питання реєстрованих партнерств роками залишається без остаточного рішення. В обох країнах аргументи противників зосереджуються на «традиціях», тоді як прихильники змін говорять про дуже практичні речі: медицину, спадщину, соціальний захист і людську гідність.
