Україна погодила запит на фінансування програм протидії ВІЛ і туберкульозу у 2027–2029 роках
Україна готує національну заявку до Глобального фонду для боротьби зі СНІДом, туберкульозом і малярією. У разі її погодження країна зможе отримати у 2027–2029 роках до 145 мільйонів доларів безповоротної фінансової допомоги.
Про підготовку запиту йшлося 23 липня 2026 року під час спеціального онлайн-засідання Національної ради з питань протидії туберкульозу та ВІЛ-інфекції/СНІДу. Участь у зустрічі взяли представники ГО «АЛЬЯНС.ГЛОБАЛ» і Національного ЛГБТІ-консорціуму.
Засідання відбулося під головуванням Ігоря Кузіна — головного державного санітарного лікаря України та заступника голови Національної ради.
Чому ця допомога критично важлива
В умовах повномасштабної війни державний бюджет України значною мірою спрямований на оборону. Через це фінансування програм із профілактики, діагностики та лікування ВІЛ і туберкульозу найближчими роками залишатиметься серйозним викликом.
Допомога Глобального фонду може стати одним із головних ресурсів для підтримки національної системи протидії цим захворюванням.
Йдеться про профілактику, тестування, раннє виявлення, лікування, догляд і соціальну підтримку людей, які живуть із ВІЛ або хворіють на туберкульоз. Значну частину гранту планують використати для закупівлі ліків і виробів медичного призначення.
Фактично це фінансування допоможе зберегти безперервність лікування в умовах, коли війна руйнує медичну інфраструктуру, змушує людей переїжджати й ускладнює доступ до послуг у багатьох регіонах.
Права людини отримають лише невелику частину бюджету
Окрему частку майбутнього гранту можуть спрямувати на усунення перешкод у доступі до медичних послуг, пов’язаних із порушеннями прав людини та гендерною нерівністю.
Однак на цей напрям передбачено не більш як 3,5% загального фінансування. До нього також належить моніторинг послуг під керівництвом самих спільнот.
Це невелика частина гранту, хоча саме дискримінація, стигма, насильство, відмова в конфіденційності або страх розкриття особистих даних часто заважають людям своєчасно звертатися по тестування й лікування.
Для геїв, бісексуальних чоловіків, трансгендерних і небінарних людей питання доступу до дружніх та безпечних медичних послуг має особливе значення. Формальна наявність програми не гарантує, що людина скористається нею, якщо очікує осуду або приниження.
Хто належить до ключових і вразливих груп
У заявці визначено основні групи, на яких мають бути зосереджені програми протидії ВІЛ і туберкульозу.
До них належать люди, які живуть із ВІЛ, зокрема жінки та підлітки; люди, які хворіють або перехворіли на туберкульоз, а також їхнє близьке оточення.
Окремо враховані люди, які вживають наркотики ін’єкційно, та учасники програм замісної підтримувальної терапії. До переліку також увійшли геї, бісексуали й інші чоловіки, які мають сексуальні стосунки з чоловіками, трансгендерні та небінарні люди.
Крім них, програми мають охоплювати людей, які надають секс-послуги, ув’язнених і нещодавно звільнених людей, ветеранів і ветеранок, вагітних жінок та новонароджених у контексті профілактики передачі ВІЛ, а також людей, які вживають наркотики неін’єкційно.
Такий перелік показує, що ефективна відповідь на епідемії не може бути однаковою для всіх. Різні групи стикаються з різними бар’єрами — від браку ліків до криміналізації, стигматизації та недовіри до державних установ.
Спільноти мають бути не об’єктами, а учасниками рішень
Одним із ключових питань залишається підтримка самоорганізацій спільнот.
Саме громадські організації часто першими знаходять людей, які випадають із державної системи. Вони проводять тестування, консультують, супроводжують до лікарів, допомагають відновити лікування після переїзду та документують випадки дискримінації.
ЛГБТІК+ організації, зокрема, можуть забезпечити послуги в середовищі, де людина не боїться розповісти про свою сексуальну поведінку, гендерну ідентичність або потреби у сфері здоров’я.
Тому фінансування спільнот — це не другорядна адміністративна стаття. Від нього безпосередньо залежить, чи потрапить допомога до людей, яких офіційна система часто не бачить.
У повідомленні наголошується, що низка програмних питань щодо підтримки таких організацій поки залишається невирішеною. Їх потрібно опрацювати на наступних етапах підготовки заявки.
Національний запит погодили всі сектори
Під час засідання учасники вирішили погодити проєкт національного запиту до Глобального фонду.
У процесі брали участь усі сектори, представлені в Національній раді: урядові структури, громадські організації та міжнародні партнери.
Таке широке погодження є важливим, оскільки програми з протидії ВІЛ і туберкульозу неможливо реалізувати лише силами Міністерства охорони здоров’я. Вони потребують участі медиків, соціальних працівників, правозахисників, пацієнтських організацій і самих ключових спільнот.
Попереду — багатомісячний процес переговорів і доопрацювання країнової заявки разом із Глобальним фондом. Остаточна сума, структура витрат і конкретні програми ще можуть змінюватися.
Лікування працює лише тоді, коли воно доступне без страху
Фінансування ліків і медичних виробів є основою боротьби з ВІЛ і туберкульозом. Але таблетки не вирішують усіх проблем, якщо люди бояться прийти до лікарні або не довіряють системі.
Для ефективної відповіді потрібні конфіденційність, недискримінаційне ставлення, безпечні сервіси та участь спільнот у контролі за якістю послуг.
Особливо важливо зберегти цей підхід під час війни. Переміщення, мобілізація, окупація територій і руйнування медичних закладів підвищують ризик переривання лікування. Водночас стигма може стати додатковою перешкодою для тих, хто й без того опинився у вразливому становищі.
Майбутній грант Глобального фонду може допомогти Україні втримати систему протидії ВІЛ і туберкульозу. Проте його реальна цінність вимірюватиметься не лише кількістю закуплених препаратів, а й тим, скільки людей зможуть отримати їх вчасно, безпечно та без дискримінації.
