Служать нарівні, але захищені не однаково: дослідження про ЛГБТІК+ людей у війську
Українське суспільство дедалі чіткіше визнає внесок ЛГБТІК+ людей у захист країни. Більшість опитаних погоджуються, що квірні військовослужбовці беруть участь в обороні України нарівні з гетеросексуальними людьми, а їхні права мають бути захищені на рівні військових статутів і державної політики.
Такі результати комплексного дослідження про досвід ЛГБТІК+ військових презентували у Києві. Про його висновки 24 Каналу розповіли у громадській організації «Українські ЛГБТ+ військові та ветерани за рівні права».
Дослідження стало одним із наймасштабніших в Україні на цю тему. Воно поєднало репрезентативне опитування населення, глибинні розмови з військовими, інтерв’ю з експертами, а також аналіз законодавства й медійного середовища.
Досвід, який довго залишався невидимим
За словами голови організації Олександра Деменка, ідея дослідження виникла через брак системних даних про становище ЛГБТІК+ людей у війську.
Квірні люди служать у різних підрозділах, виконують бойові завдання, працюють у медицині, логістиці, розвідці та штабах. Водночас їхній досвід часто залишається непомітним для суспільства й державних інституцій.
«Дослідження ставило за мету зробити цю групу видимою, описати її потреби, вразливості та перешкоди під час військової служби», — пояснив Деменко.
Робота тривала з жовтня до грудня 2024 року. У межах загальнонаціонального опитування дослідники опитали тисячу дорослих українців. Окремо провели 22 глибинні інтерв’ю з ЛГБТІК+ військовими та шість розмов із фахівцями, які працюють із цією тематикою.
Такий підхід дозволив побачити не лише ставлення суспільства, а й реальний досвід людей усередині військової системи.
Понад 70% визнають внесок ЛГБТІК+ людей в оборону
Найвищий рівень підтримки отримало твердження про участь ЛГБТІК+ людей у захисті країни.
71,8% респондентів погодилися, що представники й представниці спільноти долучаються до оборони України та громадської діяльності так само, як і гетеросексуальні люди.
Цей результат важливий, адже суперечить поширеним стереотипам, які роками намагалися показувати ЛГБТІК+ людей як нібито відірваних від суспільства або байдужих до держави.
Повномасштабна війна зробила внесок квірних військових значно помітнішим. Вони служать поруч з іншими захисниками й захисницями, зазнають поранень, потрапляють у полон і гинуть на фронті. Однак видимість їхньої служби досі не завжди означає рівний юридичний захист.
Партнерів загиблих підтримують як членів родини
63,3% опитаних висловилися за те, щоб партнерів і партнерок загиблих ЛГБТІК+ військових прирівнювали до членів родини.
Для одностатевих пар це питання має особливо практичне значення. Українське законодавство досі не передбачає повноцінного правового визнання таких стосунків.
У разі загибелі військового чи військової партнер або партнерка можуть не мати права на соціальні виплати, спадщину, участь у похованні чи навіть офіційне визнання свого зв’язку із загиблою людиною.
Те, що майже дві третини українців підтримують рівні гарантії для таких партнерів, свідчить: суспільство нерідко виявляється готовішим до змін, ніж політична система.
Військові статути мають захищати від дискримінації
Ще 63% респондентів вважають, що статути Збройних сил України повинні прямо захищати права ЛГБТІК+ військовослужбовців.
Йдеться не про створення окремих привілеїв, а про чіткі правила, які забороняють приниження, цькування та дискримінацію через сексуальну орієнтацію чи гендерну ідентичність.
Відсутність таких механізмів робить багато випадків залежними від позиції конкретного командира або атмосфери в підрозділі. Одна людина може отримати підтримку, інша — зіткнутися з образами, тиском або перешкодами у просуванні по службі.
Системний захист означав би, що військові мають зрозумілий порядок подання скарг, а дискримінаційна поведінка тягне за собою реальні наслідки.
Більшість підтримує компенсацію за утиски
57,4% опитаних підтримують компенсацію для військових, які зазнали дискримінації через сексуальну орієнтацію або гендерну ідентичність.
Це важливий показник, оскільки суспільство визнає: дискримінація — не просто неприємний особистий конфлікт, а порушення прав, яке потребує відновлення справедливості.
Водночас 47,6% респондентів уже бачать прямий зв’язок між захистом прав ЛГБТІК+ військових і посиленням Збройних сил України.
«Армія стає сильнішою там, де є довіра, повага до прав і безпечне середовище для кожного та кожної. Чим вищий рівень інклюзії у війську, тим більше людей готові служити й залишатися в системі», — наголосив Олександр Деменко.
Дискримінація шкодить не лише людині, а й підрозділу
Одним із головних висновків дослідження стало те, що проблеми ЛГБТІК+ військових мають системний характер.
Вони пов’язані не лише з поведінкою окремих людей, а й із соціальним середовищем, адміністративними процедурами та відсутністю продуманих інклюзивних політик.
Коли військовослужбовець змушений приховувати частину свого життя, боятися випадкового аутингу або постійно оцінювати можливу реакцію колег, це забирає сили й підриває довіру всередині команди.
Ще серйозніші наслідки мають булінг, нерівне ставлення, безпідставні переведення чи перешкоди в кар’єрному зростанні. У таких умовах військо ризикує втрачати професійних людей не через їхню неспроможність служити, а через небажання системи захистити їх від упереджень.
Тому інклюзія — це не лише питання прав людини. Це також питання збереження кадрового потенціалу та ефективності служби.
Десятки тисяч ЛГБТІК+ людей можуть служити в українському війську
У громадській організації наводять міжнародні оцінки, за якими до ЛГБТІК+ спільноти можуть належати від 5% до 10% військовослужбовців.
З огляду на чисельність українських Сил оборони це може означати щонайменше близько 44 тисяч людей.
Станом на січень 2025 року об’єднання українських ЛГБТІК+ військових налічувало понад 600 учасників. Раніше організація підтвердила присутність відкритих представників спільноти щонайменше у 59 підрозділах.
Ці цифри не дають повної картини, адже значна частина людей не говорить про свою ідентичність відкрито. Причини зрозумілі: страх дискримінації, ризик втратити довіру колективу або стати мішенню для цькування.
Саме тому реальна кількість ЛГБТІК+ військових, імовірно, значно більша за ту, яку можна підтвердити публічно.
Висока залученість — низьке формальне визнання
Дослідники звернули увагу на помітний розрив між участю ЛГБТІК+ людей в обороні та рівнем їхнього юридичного визнання.
Квірні військові виконують обов’язки перед державою на рівних умовах, але їхні сім’ї не завжди отримують рівний захист.
Одностатеві партнери досі не можуть зареєструвати свої стосунки. Це впливає на спадкування, медичне представництво, соціальні гарантії та права в разі загибелі.
Такий дисбаланс дедалі складніше пояснювати суспільною «неготовністю», особливо на тлі результатів опитування. Більшість українців уже підтримує конкретні механізми захисту.
Тепер питання полягає в тому, чи готова держава перевести цю підтримку в закони та військові правила.
Дослідження стало основою для серіалу на «Дія.Освіта»
Матеріали дослідження використали під час створення освітнього мінісеріалу, який з’явився на платформі «Дія.Освіта».
Проєкт присвячений інклюзії у війську, захисту прав військовослужбовців і формуванню згуртованих команд.
Серіал розвінчує поширені міфи про ЛГБТІК+ людей, пояснює історичні витоки гомофобії та розглядає реальні випадки утисків. Окремий блок присвячений практичним механізмам захисту прав.
Такий формат важливий тим, що переносить розмову з вузького кола правозахисників у ширший освітній простір. Військові, командири та цивільні можуть отримати базові знання без необхідності самостійно шукати розрізнену інформацію.
Сильна армія не змушує людей приховувати себе
Результати дослідження демонструють: у суспільстві вже існує значна підтримка рівних прав ЛГБТІК+ військових.
Українці визнають їхній внесок в оборону, підтримують захист від дискримінації та погоджуються, що партнерів загиблих потрібно визнавати членами родини.
Це створює основу для реальних змін — у законодавстві, військових статутах і щоденній культурі підрозділів.
Професійність військового не залежить від того, кого він кохає чи як визначає свою гендерну ідентичність. Значення мають підготовка, відповідальність, взаємна довіра та здатність виконувати завдання.
Армія, у якій людина не витрачає сили на приховування себе й захист від внутрішньої дискримінації, стає не лише справедливішою. Вона стає сильнішою.
