Скандали замість прав людини: як українські Telegram-канали пишуть про ЛГБТІК+
Найбільші українські Telegram-канали майже не говорять про права ЛГБТІК+ людей. А коли тема все ж з’являється в їхній стрічці, її часто подають через конфлікт, клікбейт, насмішки або неперевірені повідомлення.
Такого висновку дійшов Інститут масової інформації, проаналізувавши 20 популярних українських Telegram-каналів із мільйонною аудиторією. До вибірки увійшли, зокрема, «Труха Україна», «Лачен пише», «Реальна Війна» та інші великі пабліки.
Результати моніторингу ІМІ у червні 2026 року в дослідженні «Все, окрім рівності та прав людини: як Telegram-канали-мільйонники пишуть про ЛГБТК+».
Головна проблема, на думку аналітиків, полягає не лише в малій кількості публікацій. Значно важливіше те, як саме Telegram формує образ спільноти: не через розмову про рівність, дискримінацію чи юридичний захист, а через скандали, протистояння та сенсаційні заголовки.
Суспільство змінюється швидше, ніж медійна подача
Картина в Telegram помітно контрастує із суспільними тенденціями.
За даними Київського міжнародного інституту соціології, у 2025 році частка українців із негативним ставленням до ЛГБТ знизилася до 33%. Для порівняння, у 2022 році таких було 38,2%. Водночас позитивне ставлення зросло до 18,5%.
Попри поступові зміни в громадській думці, правовий захист ЛГБТІК+ людей в Україні залишається слабким. У рейтингу Rainbow Map 2026 від ILGA-Europe країна посіла 41-ше місце серед 49 європейських держав, набравши лише 18,76% можливих балів.
Це означає, що потреба в якісному поясненні теми залишається високою. Для мільйонів українців Telegram став одним із головних джерел інформації, тому саме його подача значною мірою визначає, чи сприйматиме аудиторія ЛГБТІК+ людей як громадян із конкретними проблемами й правами — чи лише як героїв чергового скандалу.
Марш рівності показали як вуличний конфлікт
Майже всі досліджені канали розповідали про Марш рівності. Винятками стали Times of Ukraine, «Інсайдер ЗСУ» та «Український Телеграм».
Однак у більшості дописів правозахисна подія постала передусім як протистояння двох таборів: учасників Маршу рівності та прихильників так званих «традиційних цінностей».
Адміністратори писали про перекриті вулиці, поліцію, контрпротести та можливі сутички. Натомість пояснення вимог самого маршу майже зникло.
Читачам рідко розповідали, що учасники й учасниці виступали за законодавче врегулювання цивільних партнерств, захист від дискримінації та врахування прав ЛГБТІК+ людей у новому Цивільному кодексі.
Лише канал «Україна Сейчас», за даними ІМІ, опублікував власний ексклюзивний коментар представників Маршу рівності.
У результаті аудиторія бачила поліцейські кордони та суперечки, але майже не отримувала відповіді на головне запитання: заради чого люди вийшли на вулицю.
Противникам маршу дали більше голосу
Ще одна проблема — нерівномірне представлення сторін.
Опонентів Маршу рівності Telegram-канали називали «націоналістами», «правими силами» або «учасниками ходи на захист сім’ї». Водночас часто не пояснювали, хто саме організував ці заходи та що вони відбувалися як протест проти видимості й рівноправності ЛГБТІК+ людей.
Наприклад, «Реальний Київ» писав про родини з дітьми та військових, які долучилися до «ходи на захист сім’ї», однак не надав повного контексту її проведення.
У деяких випадках противники маршу отримували значно більше простору для своїх заяв. Канали детально цитували висловлювання про «суспільну мораль» або «знущання з Дня батька», тоді як позицію ЛГБТІК+ спільноти зводили до одного-двох речень.
Через такий дисбаланс виникає викривлена картина: одна сторона нібито захищає дітей і родину, а інша залишається безіменною групою без зрозумілих вимог.
Насправді ж ідеться про доступ до базових прав — можливість юридично захистити партнера чи партнерку, отримати інформацію в лікарні, оформити спільне майно та бути захищеними від насильства й дискримінації.
Фейковий Залужний і вигаданий заклик до військових
Дослідження ІМІ також зафіксувало проблеми з перевіркою інформації.
Три великі Telegram-канали поширили допис із фейкового каналу Валерія Залужного. Сторінку створили лише 12 червня 2026 року, вона мала близько 3,5 тисячі підписників і вже отримала позначку fake.
У публікації стверджувалося, нібито колишній головнокомандувач ЗСУ закликав військових підтримати ЛГБТК+ спільноту. У справжньому верифікованому акаунті Залужного такого допису не було.
Попри очевидні ознаки підробки, канали не видалили повідомлення й не опублікували спростування або вибачення.
Експерти ІМІ припускають, що фейк міг бути частиною навмисної дискредитаційної кампанії. У такій схемі ЛГБТК+ тематику використовують як інструмент провокації: вигадану заяву приписують відомій людині, очікуючи на обурення та поляризацію аудиторії.
Російську пропаганду передрукували без перевірки
Ще один показовий випадок стосується каналів «Новини: Україна | Головний» та «Київ INFO».
Вони опублікували вигадку російського Міністерства закордонних справ про те, що українських дітей нібито «вивозять для усиновлення в ЛГБТ-сім’ї».
Telegram-пабліки не попередили читачів, що це російська пропаганда, не перевірили твердження і не навели позиції українських органів влади. «Київ INFO» додатково опублікував скриншот російського першоджерела.
Таким чином ворожий наратив потрапив до українського інформаційного простору майже без змін.
Це особливо небезпечно в умовах війни. Російська пропаганда давно використовує ЛГБТК+ людей для створення образу нібито «морально занепалого Заходу» та дискредитації України. Коли великі українські канали без критичного пояснення дублюють такі повідомлення, вони фактично допомагають поширювати кремлівські маніпуляції.
Орієнтація як привід для насмішок
Поза контекстом Маршу рівності ЛГБТІК+ тематика найчастіше з’являлася в ролі інформаційного гачка.
«Київ INFO», наприклад, написав про відкриття «скандального гей-клубу», але не пояснив, у чому саме полягав скандал. Основний акцент зробили на сексуальній орієнтації відвідувачів. Допис видалили приблизно за годину.
Інша негативно оформлена публікація цього каналу залишалася доступною близько місяця, хоча не містила офіційних коментарів чи доказів реальності описаних подій. Згодом її також видалили.
Повідомлення про австралійського депутата, який публічно розповів про свою орієнтацію, деякі пабліки супроводжували емодзі клоуна. Особисту історію людини перетворили на привід для глузування.
Така подача може здаватися дрібницею, але саме з подібних деталей складається загальна атмосфера. Якщо камінг-аут автоматично супроводжується насмішкою, аудиторія отримує сигнал, що ЛГБТК+ ідентичність є чимось комічним, ганебним або вартим зневаги.
ЛГБТК+ як універсальна образа
ІМІ також виявив ознаки кампаній, у яких належність до ЛГБТК+ спільноти використовувалася для персональної дискредитації.
У дописах про Петра Мельника його називали «амбасадором ЛГБТ», поєднуючи це визначення зі згадками про кримінальні провадження та тарологію.
У таких публікаціях сексуальна орієнтація або підтримка рівності стає не фактом, важливим для новини, а ярликом. Його використовують поруч з іншими негативними характеристиками, щоб створити у читача потрібну емоційну асоціацію.
По суті, ЛГБТК+ перетворюють на лайливе слово.
Це не лише порушує журналістські стандарти. Така практика зміцнює думку, що сама належність до спільноти може бути компроматом — навіть коли вона жодним чином не стосується теми публікації.
Чому відсутність контексту небезпечна
Telegram-канали часто виправдовують поверховість коротким форматом і швидкістю поширення новин. Проте лаконічність не вимагає відмови від перевірки фактів або базового пояснення.
Навіть кілька додаткових речень можуть суттєво змінити подачу: назвати організаторів події, пояснити вимоги учасників, відокремити факт від думки та попередити, що джерелом повідомлення є російська пропаганда.
Коли цього немає, читач отримує не просто неповну картину. Він бачить тему винятково через конфлікт і негативні асоціації.
У випадку ЛГБТІК+ людей це має прямі наслідки. Мова ворожнечі та дегуманізувальна подача сприяють стигматизації, виправдовують дискримінацію і можуть створювати середовище, у якому насильство сприймається як допустима «реакція суспільства».
Велика аудиторія означає велику відповідальність
Telegram-пабліки з мільйонами підписників давно перестали бути приватними блогами. Для значної частини аудиторії вони фактично виконують функцію медіа — повідомляють новини, добирають теми та визначають, які події вважати важливими.
Разом із цим має з’являтися відповідальність: перевіряти джерела, виправляти помилки, відокремлювати факти від маніпуляцій і не використовувати вразливі групи як матеріал для дешевого клікбейту.
В Інституті масової інформації наголошують, що висвітлення чутливих суспільних питань потребує більшої повноти й обережності.
Якщо адміністратори Telegram-каналів хочуть, щоб їхні проєкти сприймали як відповідальні медіа, швидкості публікації недостатньо. Аудиторії потрібні контекст, достовірні факти та зрозумілі пояснення — особливо там, де йдеться про права людини.
Інакше Telegram і надалі залишатиметься середовищем, у якому ЛГБТІК+ людей згадують переважно через скандали, фейки й маніпуляції, тоді як теми рівності, правового захисту та недискримінації залишаються за межами стрічки.
