Війна посилила старі бар’єри: чого потребують ЛГБТІК+ люди в Україні у 2026 році
Повномасштабна війна змінила життя всіх українців, але для ЛГБТІК+ людей до загальних викликів додалися ті, що існували й раніше: стигма, дискримінація, небезпека аутингу та необхідність постійно оцінювати, чи безпечно говорити про себе відкрито.
Про це свідчать результати дослідження «Потреби ЛГБТІК+ людей в умовах гуманітарної кризи», яке громадська організація «АЛЬЯНС.ГЛОБАЛ» провела у Дніпрі, Львові та Харкові. Дані презентували під час засідання Технічної робочої групи з питань ЛГБТІК+-спільнот, що працює за підтримки Управління Верховного комісара ООН у справах біженців в Україні.
Паралельно ГО «Точка опори ЮА» представила результати всеукраїнського соціологічного опитування про ставлення суспільства до ЛГБТ+ людей. Разом ці два дослідження показують складнішу картину: потреби спільноти залишаються гострими, проте суспільна підтримка рівності поступово зростає.
Робота без дискримінації та можливість планувати майбутнє
Серед головних потреб ЛГБТІК+ людей у 2026 році дослідники називають економічну стабільність і доступ до безпечної роботи.
Це не лише питання доходу. Дискримінація на робочому місці може змушувати людину приховувати партнерство, уникати розмов про приватне життя або терпіти образи, боячись втратити заробіток. Особливо складною ситуація стає для трансгендерних людей, чиї документи, зовнішність або особисті дані можуть привертати небажану увагу під час працевлаштування.
Учасники дослідження також наголошували на потребі здобувати нові професійні навички та підвищувати кваліфікацію. Через війну багато людей втратили роботу, переїхали в інші міста або були змушені змінити професію. Доступне навчання в таких умовах стає не додатковою перевагою, а способом повернути собі фінансову незалежність.
Безпечне житло залишається проблемою
Ще одним болючим питанням є оренда житла. ЛГБТІК+ люди можуть стикатися з відмовами, підозрілими запитаннями або вимогою приховувати стосунки від власників помешкання.
Одностатева пара нерідко змушена представлятися друзями чи родичами, щоб не ризикувати втратою квартири. Для трансгендерної людини джерелом дискримінації може стати невідповідність між зовнішністю та даними в документах.
В умовах масового переміщення, дефіциту доступного житла й зростання цін такі ризики лише посилюються. Коли вибір обмежений, люди частіше погоджуються на небезпечні або принизливі умови, бо не мають реальної альтернативи.
Дружня медицина — не привілей
Дослідження також вказує на потребу в доступних медичних і психосоціальних послугах, де ЛГБТІК+ люди можуть не боятися осуду.
Проблемою залишається не лише фізична доступність допомоги, а й ставлення фахівців. Некоректні запитання, навмисне використання неправильного імені чи займенників, спроби пояснити будь-яку проблему сексуальною орієнтацією або гендерною ідентичністю можуть відштовхнути людину від повторного звернення.
На тлі війни зросла потреба і в психологічній підтримці. До травматичного досвіду обстрілів, втрат, переміщення чи служби додається напруга, пов’язана з дискримінацією та вимушеною самоцензурою.
Взаємодія з державою часто вимагає обережності
ЛГБТІК+ люди також потребують правової допомоги під час взаємодії з державними установами.
Йдеться про оформлення документів, захист від дискримінації, питання військової служби, спадкування, медичне представництво та права партнерів. Через відсутність повноцінного юридичного визнання одностатевих пар багато звичних для подружжя процедур перетворюються на складні правові квести.
Додатковою проблемою є страх упередженого ставлення з боку посадовців. Людина може уникати звернення по допомогу або приховувати важливі обставини, якщо не впевнена, що її дані залишаться конфіденційними.
«Повномасштабна війна не створила нові проблеми для ЛГБТІК+ людей з нуля — вона наклалася на вже існуючі стигму й дискримінацію», — зазначив керівник департаменту зовнішніх зв’язків та адвокації ГО «Альянс.Глобал», співголова Національного ЛГБТІ-консорціуму Андрій Чернишев.
Одна проблема тягне за собою іншу
Один із ключових висновків дослідження полягає в тому, що потреби ЛГБТІК+ людей не можна розглядати окремо.
Втрата роботи може призвести до неможливості оплачувати житло. Житлова нестабільність посилює стрес і змушує відкладати медичні обстеження. Відсутність психологічної та правової підтримки ускладнює пошук нової роботи й захист від дискримінації.
«Економічна нестабільність тягне за собою житлову нестабільність, вона посилює стрес, обмежує доступ до медицини й ускладнює довгострокове планування життя», — наголосив Чернишев.
Саме тому, за його словами, допомога має бути комплексною. Вирішення лише однієї проблеми може дати тимчасове полегшення, але не створить умов для безпечного й самостійного життя.
Безпечні простори залишаються важливими
Окремою потребою учасники назвали простори для взаємопідтримки та розвитку спільноти.
Під час війни такі місця можуть виконувати одразу кілька функцій: надавати психологічну й правову допомогу, допомагати з пошуком роботи та житла, проводити освітні заходи й просто давати можливість побути серед людей, перед якими не потрібно приховувати себе.
Для тих, хто опинився в новому місті без друзів і родини, спільнота нерідко стає головною мережею підтримки.
Більшість українців підтримує рівність прав
На тлі складних потреб спільноти результати іншого дослідження дають підстави говорити про позитивні суспільні зміни.
ГО «Точка опори ЮА» представила всеукраїнське опитування «Ставлення суспільства до ЛГБТ+ людей», проведене на її замовлення Київським міжнародним інститутом соціології.
За його результатами, 72% українців підтримують рівність прав для ЛГБТІК+ людей, а 74% вважають, що держава повинна захищати їх від дискримінації.
Ще 57% опитаних підтримують цивільні партнерства як механізм соціального захисту ЛГБТІК+ військових.
Ці цифри свідчать, що розмова про рівність дедалі частіше виходить за межі абстрактних «ціннісних» суперечок. Люди бачать конкретні життєві ситуації: поранення, полон, загибель, спадкування, соціальні виплати та право близької людини бути поруч.
Видимість ЛГБТІК+ військових руйнує стереотипи
Опитування також показало, що релігійність сама по собі не визначає ставлення до ЛГБТІК+ спільноти. Люди з релігійними переконаннями можуть одночасно підтримувати рівні права та захист від дискримінації.
Важливу роль у зміні суспільної думки відіграє видимість відкритих ЛГБТІК+ військовослужбовців і ветеранів.
Їхні історії руйнують образ ЛГБТІК+ людей як абстрактної або «чужої» групи. Суспільство бачить конкретних захисників і захисниць, які служать поруч з іншими, але не мають такого самого правового захисту для своїх родин.
Саме ця несправедливість робить потребу в цивільних партнерствах зрозумілою навіть тим, хто раніше мало замислювався над правами одностатевих пар.
Дані мають перетворитися на рішення
Результати обох досліджень планують використовувати для подальшої оцінки потреб ЛГБТІК+ людей, розроблення гуманітарних програм і національної адвокації.
Ідеться не лише про спеціалізовані проєкти для спільноти. Дані можуть допомогти зробити загальні програми підтримки інклюзивнішими — від працевлаштування та житла до медицини, психологічної допомоги й роботи державних установ.
Українське суспільство демонструє дедалі більшу готовність підтримувати рівність. Наступний крок — перетворити цю підтримку на дієві закони, доступні послуги та механізми захисту.
Бо для ЛГБТІК+ людей безпека — це не лише пережити обстріл. Це також мати роботу без цькування, житло без необхідності брехати про свою родину, лікаря без упереджень і державу, яка визнає та захищає близьких людей.
За матеріалами дослідження ГО «АЛЬЯНС.ГЛОБАЛ» «Потреби ЛГБТІК+ людей в умовах гуманітарної кризи» та всеукраїнського опитування ГО «Точка опори ЮА», проведеного Київським міжнародним інститутом соціології.
