Під оплески ультраправих: кардинал Робер Сара виступив у Європарламенті проти ЛГБТК+
У Європейському парламенті в Брюсселі відбулася зустріч із ультраконсервативним кардиналом Робером Сара, відомим своєю жорсткою позицією щодо абортів, гендерної рівності та прав ЛГБТК+ людей. Захід організували представники європейських правих і ультраправих політичних сил.
Кардинала приймали 15 липня депутати групи Європейських консерваторів і реформістів, до якої, зокрема, входять представники італійської партії «Брати Італії». Одним з організаторів був французький євродепутат Ніколя Бей — колишній член ультраправого «Національного об’єднання».
Формально зустріч присвятили «християнським кореням Європи». Однак значну частину виступів звели до критики репродуктивних прав, ЛГБТК+ спільноти та європейської політики недискримінації.
Овації для ультраконсервативного кардинала
За словами організаторів, на захід прийшли близько 250 людей. Зала була переповнена, а частині присутніх довелося слухати виступи стоячи.
Серед аудиторії були депутати від груп Європейських консерваторів і реформістів та «Патріотів за Європу», представники традиційних правих сил, священники й католицькі активісти.
Робера Сара зустріли оваціями. 81-річний кардинал із Гвінеї виступав італійською мовою та значну частину промови присвятив відносинам Європи з Африкою.
Він звинуватив Європейський Союз у так званій «ідеологічній колонізації», стверджуючи, що Європа нібито нав’язує іншим країнам власне бачення людини, сім’ї та суспільства.
Права людини представили як зовнішню загрозу
Під критику кардинала потрапили резолюції ЄС щодо доступу до абортів та захисту прав ЛГБТК+ людей. Сара заявив, що через міжнародні угоди, фінансову допомогу, субсидії та торговельні умови Євросоюз нібито поширює світом «суперечливу» модель суспільства.
Особливо різко він висловився про так звану «гендерну ідеологію». Цим поняттям консервативні політичні та релігійні діячі часто позначають дуже різні явища — від боротьби з дискримінацією до визнання трансгендерних людей і рівних прав для одностатевих пар.
Сара назвав гендерний підхід запереченням природи, нібито встановленої Творцем, та звинуватив його прихильників у прагненні «зруйнувати сім’ю».
Подібна риторика підмінює реальну дискусію про права конкретних людей розмовами про абстрактну ідеологічну загрозу. ЛГБТК+ люди при цьому перестають сприйматися як громадяни з власними родинами, потребами й правом на безпеку.
До виступів долучилися противники абортів
Після кардинала слово отримав Тоні Бранді — представник італійської організації Pro Vita & Famiglia, яка виступає проти абортів і прав ЛГБТК+ людей.
У своєму виступі він також засуджував так звану «ЛГБТ-ідеологію». Таким чином подію, заявлену як розмову про християнську спадщину Європи, фактично перетворили на політичний майданчик для критики репродуктивних прав і рівності.
Ніколя Бей, який допомагав організувати зустріч, заявив, що Європа відірвалася від свого християнського коріння. На його думку, континент повинен знову стати «маяком християнства».
Проте залишається питання, чиє саме бачення християнства мається на увазі. У Європі існують релігійні громади, які підтримують права людини, виступають проти дискримінації та відкрито приймають ЛГБТК+ вірян. Тому спроба представити ультраконсервативну позицію як єдино можливу християнську є щонайменше маніпулятивною.
«Захист сім’ї» як політичний інструмент
Риторика про захист «традиційної сім’ї» давно стала одним із головних інструментів європейських ультраправих. Вона дозволяє об’єднувати в один образ ворога фемінізм, права ЛГБТК+ людей, сексуальну освіту, аборти та політику гендерної рівності.
При цьому підтримка одностатевих сімей або захист трансгендерних людей не руйнують різностатеві шлюби й не обмежують свободу вірян. Рівність означає лише те, що держава не повинна надавати одній групі громадян менше прав через їхню сексуальну орієнтацію чи гендерну ідентичність.
Так само доступ до аборту не змушує релігійну людину переривати вагітність. Ідеться про право іншої людини ухвалювати рішення щодо власного тіла та здоров’я.
Проте в ультраправій риториці розширення чужих прав часто подається як втрата власних. Саме на цьому протиставленні й будується політична мобілізація.
Європарламент як майданчик для антиправозахисної риторики
Зустріч із Робером Сара показує, що антигендерні й анти-ЛГБТК+ рухи дедалі активніше використовують європейські інституції для просування своїх ідей.
Це особливо показово, адже Європейський Союз офіційно декларує рівність, недискримінацію та повагу до людської гідності як фундаментальні принципи.
Сам факт проведення такого заходу не порушує свободи слова чи віросповідання. Політики та релігійні діячі мають право висловлювати свої переконання. Однак їхня публічна роль передбачає відповідальність за наслідки слів.
Коли права ЛГБТК+ людей описують як колонізацію, загрозу природі або спробу знищити сім’ю, це посилює упередження щодо реальних людей. Подібні заяви можуть створювати середовище, у якому дискримінація сприймається не як порушення прав, а як нібито необхідний захист суспільства.
Християнська спадщина Європи є важливою частиною її історії. Але сучасна Європа також виросла з досвіду протистояння авторитаризму, переслідуванням і нерівності. Саме тому повага до різноманіття не заперечує європейських цінностей — вона є однією з них.
