Становище ЛГБТІК+ людей у Туреччині погіршується на тлі нової хвилі затримань і переслідувань, однак у Європейському Союзі країна отримала статус «безпечної країни походження». Це може значно ускладнити отримання притулку квір-людьми, які виїжджають до Німеччини та інших держав ЄС, пише Queer.de.
Туреччина посідає третє місце серед основних країн походження людей, які цього року звертаються по притулок у Німеччині. Більше заяв надходить лише від громадян і громадянок Афганістану та Сирії. Скільки серед заявників є ЛГБТІК+ людей, невідомо.
Отримати захист громадянам Туреччини у Німеччині складно. За наведеними виданням даними Федерального відомства у справах міграції та біженців, позитивне рішення отримує лише близько десяти відсотків заявників. Вирішальне значення часто мають індивідуальні докази переслідування.
Нові правила ЄС пришвидшують розгляд заяв
Ситуація змінилася після набуття чинності реформою Спільної європейської системи притулку. Від 12 червня 2026 року почав застосовуватися Пакт ЄС про міграцію та притулок, одним з елементів якого став перший загальноєвропейський перелік безпечних країн походження.
До нього включили держави, які офіційно є кандидатками на вступ до ЄС. Винятки передбачені, якщо в країні триває міжнародний або внутрішній збройний конфлікт, Євросоюз запровадив санкції через порушення основоположних прав або частка позитивних рішень щодо притулку для її громадян перевищує 20 відсотків.
Як пояснює Рада ЄС, спільний перелік має сприяти швидшому та однаковішому розгляду заяв у різних державах Євросоюзу. Для людей із країн, визнаних безпечними, застосовують прискорену процедуру.
Саме формальний статус кандидатки дозволив включити Туреччину до цієї категорії. Це відбулося попри те, що ще 2018 року Євросоюз фактично призупинив переговори про її вступ через регрес у сферах демократії, основоположних прав і верховенства права.
Правозахисна організація Pro Asyl критикує таке рішення. Її речниця з правових питань Вібке Юдіт нагадала, що турецька влада роками переслідує критиків, представників опозиції, журналістів і правозахисників, а в політично вмотивованих процесах не можна говорити про незалежне судочинство.
«Абсурдно, що Туреччину вважають безпечною лише через формальний статус кандидатки на вступ до ЄС», – заявила Юдіт.
Вона також звернула увагу, що сам уряд Німеччини визнає недостатнє виконання Туреччиною Копенгагенських критеріїв, необхідних для членства у Євросоюзі.
Чому прискорена процедура небезпечна для ЛГБТІК+ людей
Класифікація країни походження як безпечної не означає автоматичної відмови кожному заявникові. Людина має право доводити, що саме для неї повернення становитиме небезпеку. Проте її заява розглядається швидше, а презумпцію безпеки країни фактично доводиться спростовувати.
Для ЛГБТІК+ людей це створює особливі ризики. Уже в перші дні після прибуття вони мають розповісти посадовцям про свою сексуальну орієнтацію або гендерну ідентичність та пояснити пов’язані з ними переслідування.
Водночас заявники часто перебувають у спеціальних центрах для шукачів притулку серед великої кількості незнайомих людей. Страх перед дискримінацією, насильством або вимушеним розкриттям особистої інформації може завадити людині відразу розповісти про свою ідентичність.
Якщо заявник повідомляє про неї пізніше, в умовах прискореної процедури це можуть сприйняти як ознаку недостовірності розповіді. Працівники міграційних органів також мають менше часу, щоб докладно вивчити індивідуальну історію переслідування та обставини втечі.
Серед інших наслідків Queer.de називає суворі обмеження на працевлаштування під час процедури. Вони можуть продовжувати діяти й після відмови, якщо людина залишається в Німеччині з тимчасовим дозволом на перебування.
Pro Asyl закликає німецький уряд домагатися на рівні ЄС негайного призупинення статусу Туреччини як безпечної країни походження, а згодом повністю виключити її з відповідної категорії. Поки цього не сталося, організація вимагає від Федерального відомства у справах міграції та біженців ретельно й неупереджено оцінювати ризик переслідування в кожній справі.
Суди стають на захист квір-заявників
Необхідність індивідуального розгляду підтверджують рішення адміністративних судів Німеччини. У кількох справах суди надали захист ЛГБТІК+ людям із Туреччини всупереч попередній позиції міграційного відомства.
В одній зі справ відомство відхилило заяву бісексуального чоловіка, посилаючись на можливість переїхати до іншої частини Туреччини. Заявник оскаржив рішення, і 2025 року Адміністративний суд Берліна став на його бік.
Суд визнав, що переїзд до ліберального району великого міста не є належною та реалістичною альтернативою. Людину не можна змушувати обмежити все своє життя кількома нібито безпечними вулицями, адже робота, повсякденні справи та соціальні контакти потребують пересування за межами одного кварталу.
Ще одну важливу справу розглянув Адміністративний суд Кельна. Вона стосувалася гея з консервативної родини, який усвідомив свою гомосексуальність у 14 років. За його словами, після розмови з матір’ю та пригрозила повідомити батькові, якщо син не погодиться піти до психіатра.
Лікар тоді заявив, що змінити сексуальну орієнтацію неможливо, але водночас припустив, що це пов’язане з підлітковим віком і згодом мине. На початку навчання в університеті чоловік мав суїцидальні думки та приховував свою гомосексуальність, назовні намагаючись відповідати гетеронормативним очікуванням.
Пізніше він познайомився зі своїм майбутнім чоловіком. Ці стосунки допомогли йому відкрито прийняти власну ідентичність. Проте Федеральне відомство у справах міграції та біженців не визнало за ним ані статусу біженця, ані права на субсидіарний захист.
Після оскарження Адміністративний суд Кельна скасував рішення відомства. Суд дійшов висновку, що ЛГБТІК+ спільнота в Туреччині стикається зі значним принизливим поводженням, а насильницькі напади є лише найтяжчим проявом значно ширшої гомофобної та трансфобної атмосфери.
За оцінкою суду, упередження глибоко вкорінені в турецькому суспільстві, спричиняють серйозні проблеми майже в усіх сферах повсякденного життя та додатково підживлюються представниками держави. У рішенні також наведено дані, за якими 72,3 відсотка турецького суспільства вважають гомосексуальних людей шкідливими для суспільства.
Суд не визнав напади на квір-людей поодинокими винятками. На підставі доступної інформації він встановив, що ризик насильства суттєво зростає, якщо людина не приховує свою сексуальну орієнтацію.
Водночас вимагати такого приховування неприпустимо. Якщо відкрите проживання сексуальної орієнтації є частиною ідентичності людини, від неї не можна очікувати таємного життя або самообмеження лише для того, щоб уникнути переслідування. У справі позивача важливим підтвердженням відкритої ідентичності був його шлюб з іншим чоловіком.
Ці судові рішення демонструють суперечність між формальним визначенням Туреччини як безпечної країни походження та реальними ризиками для ЛГБТІК+ людей. Вони також підтверджують, що прискорена процедура не повинна замінювати повну індивідуальну оцінку загрози переслідування.