ООН ухвалила нову декларацію щодо боротьби з ВІЛ/СНІДом: США та росія виступили проти, а правозахисники попереджають про нові ризики
Держави-члени Організації Об’єднаних Націй ухвалили нову політичну декларацію та глобальну стратегію боротьби з ВІЛ/СНІДом на 2026–2031 роки. Документ підтримали 149 країн, однак одразу вісім держав проголосували проти, серед них — США та росія. Правозахисні організації називають саме голосування важливим кроком, але водночас попереджають: без належного фінансування та захисту прав найбільш уразливих груп досягнення останніх десятиліть можуть опинитися під загрозою.
У німецькому Альянсі проти СНІДу та Німецькій організації допомоги людям, які живуть з ВІЛ, привітали ухвалення декларації. Водночас там наголосили, що документ виявився компромісним, а політичний клімат у світі дедалі більше ускладнює боротьбу з епідемією.
Правозахисники звертають увагу, що в багатьох країнах посилюється ворожість до меншин, які найбільше потерпають від ВІЛ, зокрема до ЛГБТК+ людей. Разом зі скороченням фінансування програм профілактики це може суттєво вплинути на подальший розвиток епідемії.
Особливо гострими стали дискусії навколо тексту декларації. росія заявила, що документ нібито містить неприйнятні положення, які втручаються у внутрішні справи держав, а також критикувала використання термінів, пов’язаних із гендерною різноманітністю. Подібну позицію підтримали ще кілька країн.
США, які десятиліттями були одним із ключових партнерів міжнародної боротьби зі СНІДом, цього разу також проголосували проти. Представниця адміністрації Дональда Трампа при ООН пояснила це, зокрема, занепокоєнням щодо захисту патентних прав американських фармацевтичних компаній. Крім того, чинна адміністрація неодноразово заявляла про зміну пріоритетів у сфері міжнародної охорони здоров’я.
Найбільше суперечок виникло навколо згадки про групи населення, які статистично мають підвищений ризик інфікування ВІЛ. Під час переговорів окремі країни виступили проти прямого згадування чоловіків, які мають секс із чоловіками, трансгендерних людей, людей, які вживають ін’єкційні наркотики, та ув’язнених.
У результаті остаточний текст декларації став менш конкретним. Замість прямого переліку цих категорій документ використовує узагальнені формулювання на кшталт «ключові групи населення» або «групи з підвищеним ризиком». Крім того, до окремих положень додали застереження, що їх реалізація має відбуватися «відповідно до національного контексту».
Саме ця поправка викликає найбільше занепокоєння серед міжнародних правозахисних організацій. Вони побоюються, що держави, де ЛГБТК+ люди зазнають переслідувань або де одностатеві стосунки криміналізовані, використовуватимуть таке формулювання як підставу для відмови від програм профілактики та допомоги найбільш уразливим людям.
Водночас представники громадянського суспільства наголошують, що саме активісти відігравали ключову роль у боротьбі зі СНІДом від самого початку епідемії. Саме завдяки їхній роботі вдалося привернути увагу до дискримінації, забезпечити доступ до лікування та захистити права людей, які живуть із ВІЛ.
Попри політичні суперечки, ООН підтвердила чинність глобальної стратегії «95-95-95». До 2030 року планується, щоб 95% людей, які живуть із ВІЛ, знали про свій статус, 95% із них отримували антиретровірусну терапію, а у 95% тих, хто лікується, було досягнуто невизначуваного вірусного навантаження. За даними UNAIDS, світ уже наблизився до цих показників.
Окрім цього, нова декларація встановлює додаткові цілі: до кінця десятиліття лікування мають отримувати 40 мільйонів людей, а доступ до доконтактної профілактики ВІЛ (PrEP) повинні мати щонайменше 20 мільйонів осіб.
Правозахисники наголошують, що досягнення цих цілей буде можливим лише за умови стабільного фінансування програм профілактики, доступу до сучасної медицини та дотримання прав людини. На їхню думку, боротьба зі СНІДом неможлива без подолання стигми, дискримінації та забезпечення рівного доступу до медичної допомоги для всіх, незалежно від сексуальної орієнтації, гендерної ідентичності чи соціального статусу.
