Розмови, що змінюють світ: досвід Центру ЛГБТ+66 у школах Франції
У Східних Піренеях французький Центр ЛГБТ+66 проводить зустрічі зі школярами, починаючи з 4 класу. Мета — пояснити, хто такі ЛГБТКІА+ люди, чому важливо поважати різноманіття і як запобігати дискримінації та насильству.
Президент центру Гай Готьє розповідає, що лише за цей навчальний рік вони поспілкувались із понад 2000 учнів. Їхній підхід — простий і щирий: розповісти про реальний досвід людей з ЛГБТКІА+ спільноти, дати голос тим, кого часто не чують.
“Ми не просто пояснюємо, що означають усі ці літери. Ми ділимося історіями. Живими історіями справжніх людей,” — каже Гай.
У кожному з цих діалогів — чесність, біль, прийняття, пошук себе, і, зрештою, свобода бути тим, ким ти є.
Історії, що надихають
Марі-П’єр, 69 років
Вона ще в юності вийшла заміж і народила сина, не маючи уявлення про свою справжню ідентичність. У 25 закохалась у жінку. Було страшно зізнатися собі, а ще важче — близьким. Та вона обрала жити чесно.
“Я дозволила серцю говорити. Я більше не хотіла брехати сама собі.”
Діти реагують з повагою:
“Ви дуже смілива. Браво!”
Ніколя, 49 років
У дитинстві він не знав, ким є — бо не мав жодної позитивної моделі. Бути “іншим” тоді означало — бути відкинутим. Але він знайшов силу в творчості та написав вірш, який читає учням. Це історія про секрет, що тисне, поки не стане голосом.
“Краще говорити про це, ніж потім рятувати тих, хто не витримує тиску суспільства.” — каже один з учнів.
Лор, 57 років
Трансгендерна жінка, яка відкрито відповідає на всі запитання школярів — від гормонів до хірургії. Вона пояснює, що гендерна ідентичність і сексуальна орієнтація — це не одне й те саме.
“Я — жінка, яка народилася у чоловічому тілі. І так, я все ще люблю жінок.”
Один школяр зізнається:
“Я був гомофобом. Але тепер інакше дивлюся на все це.”
Крістель, 53 роки
Гетеросексуальна жінка, яка бере участь у проєкті як “союзниця”. Її донька — лесбійка, інша — асексуалка. Вона вірить, що батьки мають підтримувати своїх дітей будь-якими.
“Ваш виступ заспокоює. Добре знати, що можна бути собою без страху.”
Крістоф, 64 роки
Гей, який мріяв мати дитину, але відмовився через етичні міркування. Він не захотів іти шляхом сурогатного материнства чи усиновлення — але прийняв цей вибір.
“Я обрав жити повноцінно у партнерстві, і вкладаю в ці стосунки душу.”
Нонні, 28 років
Небінарна особа, яка не відчуває себе ні чоловіком, ні жінкою. У школах пропонує учням створювати нові слова для небінарних людей — як-от “монестре”, нейтральну форму звертання.
“Дякую, що даєте сили тим, хто боїться бути собою.” — каже одна з учениць.
Елоан, 54 роки
Колись була “дивною дитиною” — в макіяжі та андрогінному стилі. Тепер вона — трансгендерна жінка, яка не захотіла чекати наступного життя, щоб бути собою.
“Я щаслива, що не зламалась і знайшла своє місце у світі.”
Роза, 43 роки
Приїхала з Кот-д’Івуару, де бути лесбійкою — смертельно небезпечно. Після погроз та вигнання з родини, вона змушена була втекти.
“Я кажу цим дітям: вам пощастило, що у вас є свобода і підтримка.”
Висновок
Зустрічі з учнями — це не лекції. Це справжні розмови, де звучать живі голоси. І хоча не всі відразу відкриті до нових ідей, багато хто змінює свою думку.
“Раніше я не бачив у цьому сенсу. Тепер я став толерантнішим.”
“Це допомогло мені зрозуміти себе.”
“Дякую, що поділились. Ви дали надію.”
Ці історії не про те, як бути ЛГБТКІА+. Вони про те, як бути людиною — чесною, сміливою, відкритою до себе й до інших.
