Польський архієпископ Єндрашевський знову виступив проти ЛГБТК+ людей під час меси за участю політиків PiS
Польський архієпископ Марек Єндрашевський під час урочистої меси у Кракові вкотре використав проповідь для критики так званої «гендерної та ЛГБТ-ідеології». Богослужіння, на якому були присутні провідні політики польської партії «Право і справедливість» (PiS), відбулося 18 червня у Вавельському соборі.
Месу служили за президентське подружжя Марію та Леха Качинських. Серед присутніх були лідер PiS Ярослав Качинський, тодішній прем’єр-міністр Матеуш Моравецький, маршалка Сейму Ельжбета Вітек, міністр оборони Маріуш Блащак, міністр культури Пйотр Глінський, очільник МЗС Яцек Чапутович і колишня прем’єрка Беата Шидло.
Про зміст проповіді повідомляло польське видання RMF24.
Релігійна проповідь із політичним підтекстом
Під час виступу Єндрашевський говорив про «ідола сексу» та проводив паралелі з давніми релігійними практиками, коли дітей приносили в жертву богам. У цьому ж контексті він згадав гендер і ЛГБТК+ людей, представляючи сучасну боротьбу за рівність як загрозу польському суспільству та його традиціям.
Подібні заяви не є новими для архієпископа. У своїх публічних виступах він неодноразово використовував риторику, в якій права ЛГБТК+ людей описуються не як питання громадянської рівності, а як зовнішня ідеологічна небезпека.
Такий підхід стирає межу між богословською позицією церкви та політичною агітацією. Особливо показово, що слова пролунали на заході за участю керівництва партії, яка тривалий час будувала частину своєї політичної кампанії на протиставленні «традиційної Польщі» правам ЛГБТК+ спільноти.
Коли людей називають «ідеологією»
Формулювання на кшталт «ЛГБТ-ідеологія» правозахисники вважають маніпулятивним. ЛГБТК+ — це не політична доктрина, а люди з різною сексуальною орієнтацією та гендерною ідентичністю, які живуть, працюють, створюють родини й мають ті самі базові права, що й решта громадян.
Коли замість розмови про конкретних людей використовується абстрактний образ «ідеології», їх легше представити як загрозу. Так особисте життя, гідність і безпека цілої групи перетворюються на предмет політичної боротьби.
Висловлювання про те, що хтось нібито намагається «відібрати польську землю», також підсилюють образ внутрішнього ворога. Права однієї групи штучно протиставляють національній ідентичності, хоча рівність перед законом не позбавляє інших людей ані їхньої віри, ані культури, ані сімейних переконань.
Права ЛГБТК+ людей не загрожують релігійній свободі
Католицька церква має право викладати власне вчення про шлюб і сексуальність. Віряни, своєю чергою, можуть жити відповідно до цих переконань. Проте у світській демократичній державі церковна доктрина не повинна визначати обсяг цивільних прав для всіх громадян.
Юридичний захист одностатевих пар, протидія дискримінації чи забезпечення безпеки трансгендерних людей не змушують католиків змінювати віру. Так само вони не зобов’язують церкву проводити обряди, які суперечать її правилам.
Йдеться лише про те, щоб релігійні переконання однієї частини суспільства не ставали підставою для обмеження прав іншої.
Політики й церковні діячі несуть особливу відповідальність
Слова впливових релігійних лідерів мають значно більшу вагу, ніж звичайний коментар у соцмережі. Вони можуть або знижувати рівень суспільної напруги, або легітимізувати упередження.
Коли ЛГБТК+ людей пов’язують із моральним занепадом, загрозою дітям чи втратою країни, така риторика створює середовище, у якому образи та дискримінація починають здаватися припустимими.
Особливо небезпечно це звучить у присутності політичних лідерів. Поєднання церковного авторитету та партійної риторики перетворює права людини на інструмент мобілізації виборців.
Польща може залишатися країною з сильними католицькими традиціями й водночас гарантувати гідність і безпеку ЛГБТК+ людей. Ці речі не суперечать одна одній. Справжнім випробуванням для демократії є не здатність захищати погляди більшості, а готовність не позбавляти рівних прав тих, кого ця більшість не завжди розуміє або приймає.
