Польська громада знову судиться через таблички «Зона, вільна від ЛГБТ»
Громада Тушув-Народови на Підкарпатті не відмовляється від судової боротьби з ЛГБТК+ активістом Бартом Сташевським. Місцева влада подала касаційну скаргу у справі про відомі таблички з написом «Зона, вільна від ЛГБТ», які активіст встановлював біля в’їздів до населених пунктів, що ухвалили декларації проти так званої «ЛГБТ-ідеології».
Про новий етап справи повідомив польський консервативний портал wPolityce.pl. Дві попередні судові інстанції стали на бік Сташевського, визнавши його акцію художнім і політичним висловлюванням, яке передавало реальний зміст рішень місцевої влади. Тепер громада сподівається домогтися перегляду цих рішень у Верховному суді Польщі.
«Це дуже несправедливий вирок. Ці знаки повісили без нашої згоди. Цей чоловік очорнив нашу громаду, ніби ми дискримінуємо людей через їхню сексуальну орієнтацію, а це абсолютна неправда», — заявив війт Тушува-Народового Анджей Ґлаз.
Звідки взялися «зони, вільні від ЛГБТ»
Історія почалася 29 березня 2019 року. Тоді рада громади Тушув-Народови ухвалила позицію про «стримування ЛГБТ-ідеології» та проголосила себе «самоврядуванням, вільним від ЛГБТ-ідеології».
Подібні декларації тоді з’явилися в багатьох містах і громадах, переважно на сході та південному сході Польщі. Їхні автори заявляли, що захищають «традиційні цінності», родину та релігію, а також виступають проти нібито «сексуалізації дітей».
Формально у багатьох документах ішлося не про заборону конкретним людям жити в громаді, а про боротьбу з абстрактною «ідеологією». Саме на цьому й наполягає влада Тушува-Народового: мовляв, рішення було спрямоване не проти лесбійок, геїв, бісексуальних чи трансгендерних людей, а лише проти певних поглядів.
Та на практиці таке розділення майже неможливе. ЛГБТ — це не політична партія й не набір ідей, а скорочення, що позначає конкретних людей. Коли місцева влада оголошує територію «вільною» від чогось, пов’язаного з їхньою ідентичністю, це неминуче створює відчуття, що небажаними є саме вони.
У 2020 році Барт Сташевський почав їздити такими громадами та встановлювати біля дорожніх знаків власні таблички з написом «Зона, вільна від ЛГБТ» кількома мовами. Після фотографування він їх знімав. Активіст пояснював, що це був перформанс, покликаний показати, як декларації місцевої влади виглядають для самих ЛГБТК+ людей і для зовнішнього світу.
У липні того ж року він опублікував фотографії з Тушува-Народового у Facebook та Instagram. Табличка була оформлена так, щоб нагадувати офіційний дорожній знак, через що представники громади звинуватили його у поширенні неправдивої інформації.
«Ми проти ідеології, а не людей»
Саме ця теза стала центральною у судовій суперечці. Юристка громади Моніка Бжозовська-Пасєка заявляє, що жодне рішення місцевої ради прямо не закликало виключати ЛГБТК+ людей.
«Хепенінг, звичайно, допускає певні скорочення. Але в цьому випадку табличка мала вигляд інформації, яка була неправдивою. У жодному з рішень громади немає слів про виключення людей», — сказала вона в коментарі wPolityce.pl.
За її словами, місцева влада лише визначала, які цінності хоче підтримувати, і виступала проти «ідеології», що нібито цим цінностям суперечить.
Водночас адвокатка наголосила: абревіатура ЛГБТ означає конкретні групи людей, а таблички Сташевського створювали враження, ніби громада офіційно оголосила про їхнє виключення.
Проте саме тут аргументація влади заходить у глухий кут. Якщо ЛГБТ справді означає конкретних людей, то й боротьба з «ЛГБТ-ідеологією» неминуче впливає на їхнє життя. Такі декларації не залишаються нейтральними текстами в архівах місцевих рад. Вони формують атмосферу, у якій підтримка рівності подається як загроза родині, дітям або суспільній моралі.
Для квірної людини різниця між словами «ми проти тебе» і «ми лише проти ідеології, пов’язаної з тобою» часто є суто формальною. Особливо коли це говорить орган влади, від якого залежать місцеві школи, культурні установи, соціальні послуги та громадський простір.
Справа вийшла далеко за межі однієї громади
Акція Сташевського швидко стала відомою за кордоном. Фотографії табличок поширювали міжнародні медіа, політики та правозахисні організації. Згодом Європейський парламент ухвалив резолюцію, яка засуджувала так звані «зони, вільні від ЛГБТІ» у Польщі.
Для польських громад це стало болючим репутаційним питанням. Вони наполягали, що іноземні спостерігачі неправильно зрозуміли їхні декларації, а фото активіста надали їм вигляду офіційних територіальних заборон.
Судді попередніх інстанцій, однак, погодилися, що перформанс Сташевського був допустимою формою суспільної критики. На їхню думку, таблички могли бути різкими й символічними, але вони відображали сутність політичного послання, яке громади самі публічно проголосили.
Касаційна скарга Тушува-Народового ще має пройти необхідні процедурні етапи, перш ніж справу зможе розглянути Верховний суд.
Цей конфлікт давно вийшов за межі питання про те, хто і без чиєї згоди повісив дорожню табличку. Насправді йдеться про право громадян критикувати рішення влади та про відповідальність місцевих політиків за слова, які вони використовують.
Громада може стверджувати, що ніколи не мала наміру дискримінувати людей. Але якщо ухвалена нею декларація змушує частину мешканців почуватися небажаними, самого заперечення дискримінації недостатньо.
Називати людей «ідеологією» зручно: так можна уникнути прямої відповідальності за ворожу риторику. Та ЛГБТК+ люди — це сусіди, працівники, учні, батьки й члени місцевих громад. Вони не зникають лише тому, що місцева рада вирішила не називати їх людьми у своєму документі.
