«Забране право на любов»: що критикують у проєкті нового Цивільного кодексу і які зміни пропонують
Оновлення Цивільного кодексу законодавці подають як крок до модернізації та євроінтеграції. У преамбулі проєкту нового ЦК зазначено, що його мета — «сприяння інтеграції України до Європейського Союзу, модернізація національного законодавства та розвиток приватного права відповідно до викликів майбутнього». Водночас правозахисники попереджають: у нинішньому вигляді документ містить норми, які не наближають Україну до ЄС, а навпаки — можуть означати відкат, зокрема в питаннях сім’ї, шлюбу та усиновлення.
Про це до Дня закоханих «Рубрика» поговорила з Андрієм Кравчуком — експертом з адвокації правозахисного ЛГБТ центру «Наш світ». Він пояснив, які саме положення викликають найбільше занепокоєння, чому вони суперечать підходам Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) і як їх можна виправити.
Проєкт 14394 і суспільна критика
Голова Верховної Ради Руслан Стефанчук разом із групою депутатів зареєстрував проєкт нового Цивільного кодексу України №14394. Після бурхливої реакції суспільства з документа пообіцяли вилучити норму, яка за певних умов дозволяла шлюб із 14 років. Однак, як наголошують правозахисники, у тексті лишається низка положень, що продовжують викликати дискусії та занепокоєння.
Сім’я: від гендерно нейтрального визначення — до закритого переліку
Одне з ключових питань — визначення сім’ї.
Нинішній Цивільний кодекс визначає сім’ю через спільне проживання, спільний побут і взаємні права та обов’язки. Це формулювання є гендерно нейтральним, і саме воно, як пояснює Андрій Кравчук, дозволяло судам у певних випадках визнавати одностатеві пари сім’єю. Як приклад у публікації згадується рішення Деснянського районного суду Києва, який підтвердив факт спільного проживання двох чоловіків — Зоряна Кіся та Тимура Левчука — як однієї сім’ї. Експерт також говорить про інші випадки судового визнання одностатевих союзів, зокрема в питаннях спадкування.
Натомість у проєкті нового ЦК (стаття 1472) пропонується перелік членів сім’ї: подружжя, батьки й діти, усиновлювачі та усиновлені, діти та особи, які взяли дітей на виховання у сім’ю, а також інші родичі за походженням.
На думку Кравчука, у разі ухвалення цієї норми анулюється напрацьована судова практика й одностатеві пари більше не зможуть визнаватися сім’ями.
Експерт звертає увагу й на конституційний вимір: стаття 22 Конституції України передбачає, що нові закони або зміни до чинних не можуть звужувати існуючих прав і свобод.
Крім того, за словами Кравчука, таке звуження суперечить і підходам ЄСПЛ, рішення якого є джерелом права в Україні. У публікації згадується справа «Маймулахін і Марків проти України», у якій ЄСПЛ констатував порушення Україною статей Конвенції про заборону дискримінації та право на повагу до приватного і сімейного життя.
Що пропонують змінити:
-
у статті 1472 зберегти чинне, гендерно нейтральне визначення сім’ї;
-
не руйнувати можливість індивідуального судового визнання одностатевих пар як сім’ї.
«Фактичний сімейний союз»: формула «протилежної статі» як пряма дискримінація
Ще одна проблемна норма — стаття 1474 про фактичний сімейний союз, тобто спільне проживання «двох осіб протилежної статі» однією сім’єю без реєстрації шлюбу. У такому союзі люди отримують певні права — наприклад, на спільне майно чи утримання.
Кравчук пояснює, що така норма прямо дискримінує одностатеві пари порівняно з різностатевими, і підкреслює: це не відповідає ані сучасним європейським підходам, ані «викликам сучасності».
Що пропонують змінити:
-
прибрати з статті 1474 формулювання про «осіб протилежної статі», щоб усунути дискримінацію.
Партнерства як «мінімум» за стандартами ЄСПЛ
В ідеалі, каже Кравчук, якщо новий кодекс справді орієнтується на європейські норми, він має передбачати мінімальну легалізацію одностатевих сімейних партнерств — наприклад, у форматі реєстрованих або цивільних партнерств. За практикою ЄСПЛ, такі партнерства мають реєструватися державою і надавати основоположні сімейні та подружні права, щоб люди не змушені були доводити свої стосунки через суд.
У публікації також зазначено, що в межах переговорів про вступ до ЄС Україна зобов’язалася запровадити реєстровані партнерства у третьому кварталі 2025 року, але цього не сталося. Водночас у Верховній Раді зареєстровані два законопроєкти — №9103 та №12252 — які передбачають запровадження такого механізму.
Шлюб: консервативне визначення лишається, але є нюанси
Проєкт нового ЦК не передбачає одностатевих шлюбів: у статті 1473 шлюб визначено як союз жінки та чоловіка, а стаття 1478 підкреслює право на шлюб для осіб протилежної статі.
Кравчук зазначає: європейське право наразі не вимагає легалізації одностатевих шлюбів як обов’язкової норми, але вимагає поваги до приватного і сімейного життя (стаття 8 Європейської конвенції), що може бути забезпечено через реєстровані партнерства.
Водночас експерт звертає увагу, що європейське право розвивається, і в перспективі питання шлюбної рівності може отримати інший статус. У публікації наведено приклад практики Суду справедливості ЄС: у справі Jakub Cupriak-Trojan and Mateusz Trojan v Wojewoda Mazowiecki суд визнав факт сімейних відносин одностатевої пари та зобов’язав уряд Польщі зареєструвати їхній шлюб, укладений у Німеччині, як такий, що має визнаватися у сімейному вимірі.
Коли Україна стане членом ЄС, рішення Суду справедливості ЄС стосуватимуться і її.
Шлюб трансгендерних людей: норма, яка «анулює» стосунки
Окремо у публікації наголошується на частині четвертій статті 1495, яка визначає недійсним шлюб, зареєстрований з особою, що змінила стать.
Кравчук називає цю норму проблемною з кількох причин:
-
вона означає відкат до підходів, що діяли до 2016 року, коли людям фактично потрібно було виходити зі шлюбу перед трансгендерним переходом;
-
вона створює «абсурдну ситуацію», бо стосунки між людьми при переході одного з партнерів фактично не зникають;
-
вона може загрожувати вже чинним шлюбам, де один із подружжя здійснив трансперехід, — такі шлюби можуть бути «анульовані» у разі ухвалення норми.
Експерт вважає, що компромісом може бути збереження нинішнього регулювання: шлюб у разі транспереходу не розривається, хоча через відсутність визнання одностатевих шлюбів держава не видає нового свідоцтва.
Усиновлення: заборона лишається, але страждають права дитини
Проблемні для ЛГБТ-пар норми у проєкті містяться у статтях 1659 та 1660:
-
особи, які не перебувають у шлюбі між собою, не можуть усиновити дитину;
-
усиновлювачами не можуть бути люди однієї статі.
Кравчук зазначає: ці обмеження, як і щодо шлюбу, не суперечать європейському праву, але, на його думку, суперечать найкращим інтересам дитини. Він нагадує, що в Україні є ситуації, коли одностатеві пари фактично спільно виховують біологічну дитину одного з партнерів, а держава не визнає другого з партнерів як законного з погляду прав дитини.
Як можливий гуманний підхід експерт наводить практики Хорватії та Чорногорії: у законах про цивільні партнерства передбачено, що партнер може отримувати права на виховання та догляд за дитиною, а в певних випадках — усиновити її, якщо він фактично є другим з батьків.
Такі механізми, однак, залежать від наявності реєстрованих партнерств, яких Україна поки що не має.
Чому це може вдарити по євроінтеграції
На думку Андрія Кравчука, ухвалення нового ЦК у поточному вигляді може загрожувати євроінтеграції України. Як країна-кандидат, Україна більш вразлива до умовності підтримки: якщо держава ухвалює норми, які суперечать європейським стандартам, інтеграція може «стати на паузу».
Експерт також наголошує, що вступ до ЄС потребує згоди всіх держав-членів і Європарламенту. У публікації зазначено, що Кравчук припускає негативну реакцію на новий ЦК з боку Європарламенту, де більшість депутатських груп підтримують рівні права для ЛГБТ.
Що можна зробити
Серед інструментів впливу Кравчук називає:
-
публічний розголос;
-
кампанії звернень до Верховної Ради з вимогою виправити проєкт або зняти його з розгляду;
-
лобіювання питання в європейських структурах, чим уже займаються громадські організації та політики.
Як показав приклад із нормою про шлюб з 14 років, суспільний тиск може призвести до змін. Але, зауважує експерт, у темі прав ЛГБТ-людей широку підтримку мобілізувати складніше, тому вагомішою може бути саме реакція європейських інституцій.
Публікація підсумовує: якщо Україна не узгоджуватиме своє законодавство з європейськими стандартами та взятими зобов’язаннями, країну може чекати постійне відтермінування вступу до ЄС.
