XIX Національна ЛГБТІК+-конференція готується на тлі скорочення гуманітарної підтримки
В Україні розпочалася підготовка до XIX Національної ЛГБТІК+-конференції — головної щорічної події для організацій, активістів, активісток і фахівців, які працюють із питаннями рівності, здоров’я та захисту прав спільноти.
Цьогоріч організатори змушені планувати конференцію в особливо складних умовах. Гуманітарне фінансування скорочується, тоді як потреби ЛГБТІК+ людей через війну, переміщення, економічну нестабільність і дискримінацію продовжують зростати. Тому майбутня зустріч має стати не лише майданчиком для дискусій, а й місцем, де рух спробує визначити, як зберегти вже наявні сервіси та не залишити людей без підтримки.
Про початок підготовки розповів керівник технічного комітету Національної ЛГБТІК+-конференції України та голова LGBT Association LIGA Олег Альохін. Він виступив під час засідання Технічної робочої групи з питань ЛГБТІК+-спільнот, що працює в межах системи ООН в Україні за підтримки Агентства ООН у справах біженців.
Концепцію конференції формуватимуть спільно
Підготовку офіційно ініціювала Експертна група з питань здоров’я і прав ЛГБТІК+ в Україні. Разом із Національним ЛГБТІ-Консорціумом LGBTI_PRO організатори вже почали формувати програмний комітет.
Йому належить визначити головні теми конференції, її формат і модель проведення. За словами Альохіна, важливо узгодити амбіції з реальними ресурсами — особливо в ситуації, коли можливості організацій стають дедалі обмеженішими.
«Далі маємо обговорити пріоритети конференції, її концепцію, формат і модель проведення, щоби наші наміри збіглися з нашими можливостями», — пояснив він.
Стартовий ресурс для початку роботи вже є. Паралельно команда вибудовує співпрацю з потенційними партнерами, від участі яких значною мірою залежатиме зміст майбутньої програми.
Підготовку обіцяють зробити відкритішою
Організатори заявляють, що цього року процес формування конференції буде більш прозорим і доступним для партнерів.
Після того як програмний комітет підготує концепцію, її планують представити організаціям, міжнародним інституціям та іншим потенційним учасникам процесу. Окремі очікування пов’язані з Технічною робочою групою при системі ООН та міжурядовими структурами, представленими в ній.
Такий підхід важливий не лише для залучення фінансування. Партнери нерідко привносять до програми власну експертизу. Так, участь Фонду народонаселення ООН минулого року дала змогу ґрунтовніше обговорити сексуальне та репродуктивне здоров’я ЛГБТІК+ людей.
Тому склад партнерів фактично впливатиме на те, які саме питання отримають більше уваги — від гуманітарної допомоги й медицини до правового захисту, працевлаштування та безпечного житла.
Потреби зростають, а можливостей стає менше
Окремою темою засідання стало скорочення гуманітарного фінансування.
Сьогодні ЛГБТІК+-організації ще можуть забезпечувати частину найнеобхідніших послуг: психологічні та правові консультації, тимчасове житло, медичне перенаправлення, безпечні простори й екстрену допомогу.
Однак ця система залишається вразливою. Якщо донорська підтримка й надалі скорочуватиметься, організації можуть швидко опинитися в ситуації, коли звернень стає більше, а можливостей допомогти — менше.
«Ми можемо дуже швидко опинитися в ситуації, коли потреб ставатиме дедалі більше, а наші можливості — дедалі меншими», — застеріг Альохін.
За його словами, вже зараз необхідно шукати способи зберегти чинні сервіси, узгодити спільні адвокаційні пріоритети та налагодити більш системну взаємодію з гуманітарними місіями й агентствами ООН.
Що найбільше потрібно ЛГБТІК+ людям у 2026 році
Масштаб викликів підтверджує дослідження «Потреби ЛГБТІК+-людей в умовах гуманітарної кризи», представлене керівником департаменту зовнішніх зв’язків та адвокації ГО «АЛЬЯНС.ГЛОБАЛ» і співголовою Національного ЛГБТІ-Консорціуму Андрієм Чернишовим.
Дослідження проводили у Дніпрі, Львові та Харкові. Воно показало, що потреби спільноти виходять далеко за межі короткострокової гуманітарної допомоги.
Серед головних запитів — економічна стабільність, безпечна робота без дискримінації та можливості професійного розвитку. Не менш гострими залишаються питання житла, доступу до компетентної медицини, психосоціальної й правової підтримки.
Окреме значення мають безпечні простори. Для багатьох людей це не просто місце для зустрічей, а середовище, де можна отримати консультацію, знайти підтримку, відновитися після насильства або не приховувати власну ідентичність.
Універсальних рішень для всіх регіонів немає
Коментуючи результати дослідження, Олег Альохін закликав не узагальнювати ситуацію по країні та не переносити висновки з одного регіону на інший.
Навіть області, які формально мають схожий безпековий статус, можуть суттєво відрізнятися за доступністю житла, роботи, медичних послуг і рівнем локальної підтримки.
«Якщо взяти, наприклад, Одесу та Миколаїв, то це теж прифронтові території, але ситуація й потреби там дуже різні», — зазначив він.
Такий підхід особливо важливий під час планування гуманітарних програм. Допомога, корисна для великого міста з розвиненою мережею громадських організацій, може не працювати у невеликій громаді або регіоні, де квірні люди залишаються майже невидимими.
Тому наступні дослідження й програми мають враховувати місцеву безпекову ситуацію, доступність послуг, ставлення влади та рівень дискримінації.
Від щорічної зустрічі до спільного плану дій
Національна конференція традиційно є не лише місцем для обміну досвідом. Саме тут організації узгоджують спільні позиції та формують плани роботи на наступний період.
Під час XVIII конференції у 2025 році учасники й учасниці розробили Дорожню карту із забезпечення прав і свобод, соціального та епідемічного благополуччя ЛГБТІК+ людей на 2026 рік.
Тепер конференція має оцінити, що вдалося реалізувати, які напрями потребують посилення та як змінилися обставини через скорочення ресурсів.
Ймовірно, гуманітарна стійкість стане однією з центральних тем. Адже питання сьогодні полягає вже не лише у створенні нових сервісів, а й у тому, як не втратити ті, що роками вибудовувалися громадськими організаціями.
Простір, де спільнота визначає власні пріоритети
На тлі війни ЛГБТІК+ люди стикаються з тими самими ризиками, що й решта населення: втратою дому, роботи, здоров’я та близьких. Водночас до цього можуть додаватися дискримінація, відторгнення родиною, труднощі з пошуком житла й недовіра до державних або медичних установ.
Саме тому спеціалізовані програми не є привілеєм чи другорядною витратою. Вони допомагають людям отримати доступ до базових прав і послуг там, де загальна система не завжди враховує їхній досвід.
XIX Національна ЛГБТІК+-конференція має стати простором, де спільнота сама визначатиме свої потреби й шукатиме реалістичні відповіді на кризу ресурсів.
Її головним викликом буде знайти баланс між масштабом проблем і доступними можливостями. А головним завданням — не допустити, щоб у час найбільшої вразливості люди залишилися без підтримки лише тому, що гуманітарні бюджети скорочуються.
