В Україні планують створити національну платформу, яка об’єднає державні інституції, правоохоронців, правозахисників та громадські організації для системної протидії мові ворожнечі.
До роботи над нею долучився і Національний ЛГБТІ-Консорціум. Йдеться не лише про фіксацію гомофобних, трансфобних чи інших дискримінаційних висловлювань, а про побудову цілісного механізму – від моніторингу та аналізу до профілактики й відповідальності у випадках, коли висловлювання переходять межу, визначену законом.
3 вересня у Києві Офіс Ради Європи в Україні провів зустріч високого рівня, присвячену створенню багаторівневої та багатосторонньої платформи і спільноти практики з моніторингу, запобігання та протидії мові ворожнечі.
До обговорення долучилися представники Офісу Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, Координаційного центру з надання правничої допомоги, Міністерства юстиції, Національної поліції, системи підготовки суддів, а також громадських і правозахисних організацій.
Окрему сесію про міжнародні стандарти та практику Європейського суду з прав людини провів експерт Ради Європи Федеріко Фалоппа.
Спочатку потрібно визначити, де закінчується свобода висловлювання і починається відповідальність
Одне з ключових питань, яке постало під час зустрічі, – правова визначеність.
Щоб правоохоронці могли належно реагувати на небезпечні прояви мови ворожнечі, а суди – розглядати відповідні справи, потрібні зрозумілі критерії. Не кожне грубе, образливе чи дискримінаційне висловлювання автоматично має бути кримінальним правопорушенням.
Саме тому учасники говорили про необхідність чіткого робочого визначення мови ворожнечі та категоризації її проявів.
Принципове питання – розмежувати випадки, коли висловлювання можуть вимагати кримінально-правового реагування, і ситуації, де пропорційнішою буде адміністративна відповідальність, саморегулювання, освітня робота або інші заходи.
Це важливо і з правозахисної точки зору.
Протидія мові ворожнечі не повинна перетворюватися на універсальний інструмент покарання за неприємні або непопулярні погляди. Водночас свобода слова не означає автоматичного захисту закликів до дискримінації, насильства чи переслідування людей через їхню ідентичність.
Саме пошук цієї межі і має стати одним із завдань майбутньої платформи.
Під час зустрічі також обговорили законодавчий напрям. Зокрема, йшлося про можливість узгодити два законопроєкти з протидії мові ворожнечі, над якими зараз ведеться робота, та сформувати більш цілісну систему регулювання.
Після презентації вже наявних в Україні механізмів учасники працювали у чотирьох групах. Вони окремо розглядали реагування на криміналізовані прояви мови ворожнечі, моніторинг та аналіз, а також запобігання за допомогою неправових інструментів.
Соцмережі залишаються одним із головних викликів
Певні механізми моніторингу в Україні вже існують, особливо у сфері медіа.
У березні Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення представила рекомендації щодо запобігання мові ненависті та дискримінації.
Документ містить глосарій і критерії для оцінювання контенту. Серед інструментів використовується і Рабатський пороговий тест, який допомагає оцінити небезпечність висловлювання за кількома параметрами.
Враховується контекст, статус та впливовість автора, його намір, зміст і форма повідомлення, масштаб поширення, а також імовірність того, що висловлювання матиме негативні наслідки.
Та медіа – лише частина інформаційного простору.
Значна кількість гомофобних, трансфобних, расистських, ксенофобних та інших ворожих висловлювань сьогодні поширюється через соціальні мережі, месенджери та інші онлайн-платформи.
Причому авторами такого контенту можуть бути не редакції медіа, а звичайні користувачі, блогери, політики, громадські діячі або адміністратори великих онлайн-спільнот.
Саме тому учасники зустрічі окремо обговорили співпрацю з міжнародними цифровими платформами та соціальними мережами.
Це складне питання, адже мова йде одночасно про свободу інтернету, правила приватних платформ, українське законодавство та необхідність реагувати на контент, який може створювати реальну небезпеку для людей.
Для ЛГБТІК+ спільноти ця проблема добре знайома.
Мова ворожнечі щодо геїв, лесбійок, бісексуальних, трансгендерних та інтерсекс людей нерідко подається як “думка”, “дискусія про цінності” або “критика”. Але між критичним ставленням до певної ідеї та систематичним приниженням людей, закликами обмежити їхні права чи виправданням насильства існує принципова різниця.
Саме тому важливі не лише окремі слова, а контекст, намір та можливі наслідки.
Від моніторингу до реального реагування
За підсумками робочих груп учасники сформували спільну матрицю подальшої роботи.
У ній визначили пріоритетні проблеми, перші кроки, коло установ та організацій, які мають бути залучені, а також результати, яких можна досягти протягом найближчих трьох-шести місяців.
Це може стати важливим переходом від окремих досліджень і моніторингових звітів до системи, де різні інституції розуміють, хто і за що відповідає.
Адже сама фіксація мови ворожнечі ще не вирішує проблему.
Якщо правозахисники регулярно документують гомофобні чи трансфобні заклики, але правоохоронці не мають зрозумілої методики їх оцінювання, судова практика непослідовна, а цифрові платформи реагують хаотично, моніторинг залишається переважно описом ситуації.
Наступний крок – створити механізм, у якому після виявлення небезпечного контенту зрозуміло, що відбувається далі.
Водночас майбутня система має бути побудована так, щоб не створювати нових ризиків для свободи слова та роботи незалежних медіа.
Це один із центральних принципів, зафіксованих учасниками зустрічі: протидія мові ворожнечі має захищати людей від дискримінації та насильства, але водночас чітко визначати межі втручання держави у свободу вираження поглядів.
Для України це питання має значення не лише в контексті ЛГБТІК+ прав.
Мова ворожнечі може бути спрямована проти різних груп – за етнічним походженням, релігією, гендером, інвалідністю, сексуальною орієнтацією, гендерною ідентичністю чи іншими ознаками.
Тому ефективна система протидії потрібна не для захисту однієї конкретної спільноти, а для того, щоб держава могла реагувати там, де слова перестають бути просто словами і стають інструментом дискримінації, залякування або підбурювання до насильства.
Саме над такою моделлю й продовжить працювати нова платформа.