Мобінг транс*людей в Україні: дискримінація за ознакою гендерної ідентичності
В Україні трансгендерні люди щодня стикаються з дискримінацією у різних сферах життя. Згідно з дослідженням, проведеним Центром соціальних експертиз ім. Юрія Саєнка у 2020 році, 23% опитаних трансгендерних осіб повідомили про випадки дискримінації при працевлаштуванні, а 15% зазнали утисків у навчальних закладах. Крім того, 21% респондентів зазначили, що стикалися з мобінгом на робочому місці через свою гендерну ідентичність.
Що таке мобінг і як він проявляється щодо транс*людей?
Відповідно до статті 2² Кодексу законів про працю України, мобінг (цькування) — систематичні (повторювані) тривалі умисні дії або бездіяльність роботодавця, окремих працівників або групи працівників трудового колективу, які спрямовані на приниження честі та гідності працівника, його ділової репутації, у тому числі з метою набуття, зміни або припинення ним трудових прав та обов’язків, що проявляються у формі психологічного та/або економічного тиску, зокрема із застосуванням засобів електронних комунікацій, створення стосовно працівника напруженої, ворожої, образливої атмосфери, у тому числі такої, що змушує його недооцінювати свою професійну придатність.
З правової точки зору, така дискримінація суперечить як Конституції України, так і міжнародним зобов’язанням держави у сфері прав людини. Україна є стороною Конвенції про ліквідацію всіх форм дискримінації та Європейської конвенції з прав людини, яка гарантує рівність та захист від нелюдського чи принизливого поводження. Однак національне законодавство досі не містить чітких норм щодо заборони дискримінації за ознакою гендерної ідентичності, що призводить до безкарності за порушення прав трансґендерних осіб.
Моя позиція ґрунтується на тому, що держава зобов’язана забезпечувати рівні права всім громадянам, незалежно від їхньої гендерної ідентичності. Відсутність ефективних механізмів захисту лише посилює вразливість трансґендерних людей перед дискримінацією.
Анна Старко, керівниця проєкту ”Захист прав трансгендерних людей України за допомогою рівних параюристів”: «Насправді, велика кількість транс*людей та небінарних осіб стикаються з дискримінацією на робочому місці. Зазвичай це просто замовчується, оскільки зібрати докази у таких випадках дуже важко, людина може вигорати і зневірюватись. Дискримінація різна: недоречні жарти, «навішування» додаткових обов’язків, виключення з корпоративної культури, псування речей, іноді — прямі погрози. Здається, ніби ти божеволієш, але це не так: у моїй практиці найдивовижніші історії, пов’язані з мобінгом, були правдивими».
У моїй професійній практиці трансґендерні люди часто стикаються з упередженістю під час проходження військово-лікарських комісій, процесу взяття або зняття з військового обліку, а також під час звернення до медичних установ. Це не лише створює бар’єри в реалізації прав, а й порушує основоположні принципи гідності та рівності. На ринку праці транс*люди нерідко стикаються з відмовами у працевлаштуванні або звільненнями через гендерну ідентичність. При цьому роботодавці можуть неофіційно посилатися на «невідповідність корпоративній культурі» або «необхідність уникати конфліктів серед колективу».
Як боротися з мобінгом?
В умовах відсутності ефективних механізмів захисту трансгендерним людям доводиться покладатися на правозахисні організації та міжнародні інституції. Проте системна боротьба з мобінгом та дискримінацією потребує комплексних змін – як у законодавстві, так і в суспільному ставленні. Україна має впровадити антидискримінаційні гарантії, забезпечити доступ до ефективних механізмів оскарження та покарання за мобінг і сприяти просвітницькій роботі щодо прав людини.
Я вважаю, що активна адвокаційна діяльність та публічне висвітлення випадків мобінгу є важливими інструментами боротьби за права трансґендерних людей. Судова практика з цих питань має формуватися через прецеденти, а суспільство повинно усвідомити, що дискримінація — це не приватна проблема, а порушення основоположних прав людини.
Нагадаємо: з 1 січня 2025 року ГО «Когорта» продовжує проєкт «”Захист прав трансгендерних людей України за допомогою рівних параюристів”. Діяльність здійснюється за фінансової підтримки МБФ “Альянс громадського здоров’я” в рамках реалізації програми “Стійка відповідь на епідемії ВІЛ і ТБ в умовах війни та відновлення України”, яка реалізується за підтримки Глобального фонду.
Якщо Вам потрібна допомога, будь ласка, . Здобудемо права разом!
Автор статті: Денис Дрождей, юрист проєкту
