ЛГБТ-рух в україні: чи є прогрес?
Пояснє Святослав Шеремет в деталях спільно з Гендер в деталях.
Велике вбачається лише на відстані. В аналітичній «ЛГБТ-рух в Україні до та після Євромайдану: чи є прогрес?» Дзвенислава Щерба проаналізувала шлях становлення ЛГБТ-руху в Україні та світі.
Та що відбулося за останні три роки?
«За останні 3-4 роки відбулися тектонічні зміни в становищі ЛГБТІК+ в Україні. Ми можемо їх не відчувати на рівні побуту, не бачити в повсякденному житті — так само, як ми не бачимо сонячних протуберанців, допоки не зазирнемо в телескоп.
Я назву ці зміни по пунктах і поясню, з чим вони пов’язані; розповім, що́ від того здобуває чи втрачає кожний і кожна з нас, а також поділюся кількома прогнозами».
🟣 ПЕРШЕ. В українському суспільстві «стабілізувалася середня температура по палаті». Якщо кілька минулих десятиліть ми як суспільство, умовно кажучи, палали від гомофобного збудження, то зараз від гомофобного моря лишилися мілководні озерця. Невблаганна соціологія дає нам промовисті цифри: переважна більшість, більшість в абсолютних цифрах, тобто понад 50 % дорослого населення України — підтримує рівність для ЛГБТ у правах і можливостях. Сукупно взяте позитивне й нейтральне ставлення до ЛГБТ значно переважає негативне ставлення. Можете це легко перевірити: напишіть якийсь гомофобний допис у відкритому доступі в соцмережах — вас самих захейтять. Фактично, суспільство в цілому почало стримувати гомофобні пориви й потуги окремих індивідів. На жаль, оази упередженого ставлення до ЛГБТ є і будуть, — насамперед, у релігійних середовищах, але й що з того? Церква в Україні відокремлена від держави.
🟣 ДРУГЕ. У нас у умовах ковіду та широкомасштабної війни непомітно сформувалося нове політичне покоління. Після перемог Зеленського на виборах Президента та «Слуг народу» на виборах до парламенту була фактично перепрошита матриця політичного життя. У попередній матриці, органічно пов’язаній з часами Тимошенко—Кучми—Януковича—Азарова (список не повний, і я навмисно називаю прем’єрів вперемішку з президентами), ставати на захист ЛГБТ було ознакою зовнішнього політичного примусу. Ще краще в тій матриці було взагалі не чіпати ЛГБТ-тематику. Або можна було за її допомогою нагнітати істерію в суспільстві у потрібному політичному ключі. Пам’ятаєте, як Азаров на анти-Майдані стращав нас одностатевими шлюбами?.. Так ось: в сучасній політичній матриці почесне місце для політичної гомофобії скасоване. Культура кенселінгу викреслила гомофобні упередження з політичного мейнстриму. Багато хто з політиків та політикинь ще не розібралися в тематиці ЛГБТІК+, бо воно їм не горить, але тенденція очевидна: як тільки людина, що приймає рішення, стикається з питаннями ЛГБТ, вона практично гарантовано стає на праведний бік протидії дискримінації та світлу сторону забезпечення рівності.
🟣 ТРЕТЄ. Спільноти ЛГБТ стрімко «унормовуються» в мілітарній та громадянській сферах і бізнес-середовищі. Зізнавайтеся, хто з вас ще не чув про ЛГБТ-військових, які носять шеврон із єдинорогом? А про пані Олену Шевченко, засновницю Маршу жінок та очільницю «Інсайту», яка стала жінкою року за версією TIME? Якщо не чули, то ще почуєте. Далі. Зараз у світі та Україні триває прайд-місяць. Цього року так багато, як ніколи раніше, знакових брендів — і державних, і приватних — солідаризувалися з ЛГБТ. Подивіться прямо зараз на аватарки Водафону, Лайфселла, Укрпошти, ЦУМу, Київстару, Ланету, Комфі та десятків інших торгових марок і логотипів, які «роблять погоду» в Україні, — всі вони зафарбувалися веселковим шестиколором або його варіаціями. Питання, чому? Бо бізнес чутливий до змін. І ці зміни настають на наших очах.
🟣 ЧЕТВЕРТЕ. Як вчить Кучма, «Україна — не Росія». Поки рф затято впроваджує гомофобну політику, щоразу дужче затягуючи зашморг на шиї упосліджених у Росії спільнот ЛГБТІК+, Україна навпаки крок за кроком стверджує громадянську рівність. Ви в курсі, що патріарх Кирило (у миру Гундяєв) на повному серйозі виправдовував вторгнення в Україну необхідністю захисту Донбасу від гей-парадів? Те, що іменується «колективним несвідомим», різко повстає в Україні проти всього негативу, який пов’язаний зі «скрєпними цінностями» російського світу. Інакше кажучи, «подивися на рф і зроби навпаки» — і цей принцип зараз царює в геополітичному вимірі. Цей же принцип веде нас до Євросоюзу, НАТО, прищеплює нам толерантність і повагу до розмаїття. І як тут не пригадати порошенківське «геть від Москви!».
🟣 П’ЯТЕ. Зміна поколінь. Ця зміна невблаганна — і вона об’єктивно працює на користь покращення становища ЛГБТ в Україні. Бо кожне наступне покоління ставиться до своєї ЛГБТ-частини краще, лояльніше, доброзичливіше. За таких тенденцій через одну-дві генерації приналежність до ЛГБТІК+ взагалі припинить бути соціально визначним маркером. Приблизно так, як зараз не має практично жодного значення місце твоєї прописки чи реєстрації або ж національність, записана в свідоцтві про народження твоїх батьків чи дідусів. Нові покоління диктують нові правила. Шановні дорослі! Дослуха́йтеся до своїх дітей. Голосами юнацтва промовляють майбутні часи.
ЯКИМ ЧИНОМ ЦІ ЗМІНИ СТОСУЮТЬСЯ ВСІХ І КОЖНОГО?
Озирнімося. Ми вже живемо в новій системі координат. Суспільство довкола завжди виступало фактором стримування в оцінках, поведінці, ціннісному виборі. І сьогодні суспільство стримує нас від упередженого, а тим більше агресивного ставлення до ЛГБТ. За законом найменшого спротиву кожному й кожній з нас простіше викреслити гомофобні схеми поведінки зі свого життя і залишити спільноти ЛГБТІК+ у спокої на одинці з власними життєвими сценаріями. Багато ще кого турбує, а до чого ж може призвести уявна «ЛГБТ-пропаганда», якщо «її» не стримувати (беру в лапки, бо не існує такої пропаганди, це цілком уявний конструкт). Відповідь дуже проста: пропаганда долається контр-пропагандою. Якщо ви особисто проти одного типу пропаганди, то пропагуйте протилежне. Колись, можливо, ви побачите, що не працює ані одне, ані інше — і тоді усвідомлення цієї істини допоможе вам перейти у стан блаженного дзену. А люди як жили, так і житимуть своїм життям незалежно від вашої волі.
ЩО БУДЕ ДАЛІ?
Ціннісні орієнтири українського суспільства оновлюються та укорінюються з шаленою швидкістю. Ми не встигнемо озирнутися, як почнемо думати й діями, як правдиві європейці за духом та переконаннями. Звичайно, стрижнем має лишитися все те суто українське, що відрізняє нас як націю на строкатій карті сучасного етнокультурального світу. Я переконаний, що ми вдало та стрімко впишемося в систему геополітичних координат євроатлантичного світу. Ми навчимося максимально поважати іншу особу (із приміткою: на ворогів принцип пошани не поширюється), ще більше плекати свою свободу, турбуватися про нашу землю та її культурний спадок, швидко інтегруватися в глобальні процеси, які приносять користь людині і суспільству та забезпечують сталий розвиток. Одним словом, стрімко перетворимося на новітню Україну, яку на світанку нашої Незалежності 30 з лишком років тому ще не можливо було собі уявити.
А тепер головний секрет: спільноти ЛГБТІК+ є свідомими промоутерами всіх цих змін. Спільноти ЛГБТІК+ не пливуть за течією. Спільноти ЛГБТІК+ формують течію: її вектор, швидкість і колір. Тому певною мірою майбутнє України залежить від нас.
