Анна Леонова, виконавча директорка “Гей-альянсу Україна” та голова оргкомітету “Одеса Прайд”, розповідає, як відбувався Катовіце-Одеса Прайд.
Що ж. Цей день настав: прийшов час нам розповісти про Катовіце-Одеса ПрайдМарш рівності, що відбувся третього вересня у польському місті Катовіце. Це був шостий прайд, що проводиться в цьому місті. Але перший, в якому “Одеса Прайд” / “Гей-альянс Україна” взяли участь як співорганізатори.
На ходу вийшло чимало людей: за деякими оцінками у заході взяло участь понад 4 тисячі людей. За словами Пшемислава Валаса, одного з польських організаторів “Katowice Pride”, цей захід — “можливість для суспільства відчувати себе у безпеці та комфорті”.
Ми попросили Анну Леонову, виконавчу директорку “Гей-альянсу Україна” та голову оргкомітету “Одеса Прайд”, розповісти про свої враження від цього прайду.
— Скажи, хто був ініціатором створення цього спільного прайду?
— Організатори Катовіце-прайд. Пропозиція про співпрацю надійшла нам досить неочікувано. Ми провели обговорення і виявили, що Катовіце-прайд та Одеса Прайд мають багато спільного.
Це була не перша пропозиція від європейських прайдів бути співорганізаторами. Але перша, на яку ми погодилися. Ми мали достатньо часу, аби підготуватися і бути повноцінними учасниками та організаторами.
— Якщо пропозиція про співпрацю була неочікуваною, то під час підготовки мали бути труднощі. Вони були?
— Дійсно, підготовка вимагала інтенсивного обговорення. Коли ти готуєш та проводиш якісь заходи у своєму місті, це досить легко: зрозумілі контекст, умови, учасники “по обидва боки”… Поза межами свого міста, але в своїй країні — трохи складніше, та все одно ти розумієш і механіку роботи, і свої можливості. В сусідній країні — взагалі виходиш за рамки комфорту.
Про ЛГБТ-ком’юніті Катовіце ми мало що знали, як і про історію місцевого прайд-руху. Коли не до кінця розумієш, що може бути цікавим спільноті, це — справжній виклик. Але разом з Катовіце-прайд ми змогли на нього відповісти.
— Чи сильно відрізняється підготовка до прайду в якості просто учасника і в якості співорганізатора?
— Коли ти береш участь в прайді як учасник, то ти наче глядач на святі. Гучно, яскраво, весело. Ну і звісно, дружнє спілкування, яке зараз є неабиякою підтримкою для тих, хто опиняється за кордонами України.
Що стосується участі в якості організатора, то це менш весело та більш відповідально. Через війну навіть просто дістатися Катовіце для нашої групи було задачею із зірочкою. І це вже не кажучи про оргпитання: активно працювати в комунікаційних комітетах, організовувати роботу прайд-майданчиків перед і після ходи. Ну і звісно говорити про підтримку України на всіх доступних платформах: на заходах в мерії, на зустрічах з місцевими спільнотами під час прайду і не тільки…
— Як вас зустріли в Катовіце?
— Загалом — дуже привітно. Ми мали можливість поспілкуватись з місцевими ЛГБТ-організаціями, представниками мерії, групою міжнародних партнерів, ЛГБТ-спільнотами. Було приємно відчувати підтримку від адміністрації міста, адже нам цього так бракує в Україні. Тим не менш, була й неприємна мить. Тільки-но ми вийшли з потягу, як побачили брендовану автівку з наліпкою “зона вільна від ЛГБТ”.
— Вже кілька років уряд Польщі відомий своєю гомофобною політикою. Чи вплинула “лінія партії” на ставлення місцевої влади до проведення Катовіце-Одеса прайду?
— Польща — доволі консервативна країна, і це очевидна політика польського президента. Він — людина, яка відстоює традиційні погляди. Разом з тим пан Дуда надає нам потужну військову допомогу. І я як громадянка України дуже вдячна йому за це.
Що стосується Катовіце, то це толерантне місто. Кілька років прайд-заходи, що відбуваються тут, проходять за повної підтримки мерії та адміністрації міста. Віце-мер пан Єжи Возняк неодноразово брав участь у прайд-заходах. Цього року він, до речі, відкривав прайд-дні і був на чолі колони. Завжди дуже приємно бачити, що перші обличчя міста не лише говорять про толерантність та рівність, а й практикують це. Адже бути учасником ЛГБТ-заходів — це не означає бути частиною ЛГБТ-спільноти, а розділяти принципи рівності.
— Чи було під час ходи щось незвичайне або надзвичайне?
— Хіба що довжина маршруту. Це була чудова, але досить довга хода: за три години ми пройшли майже весь центр міста. Прекрасно та професійно працювала поліція. Після завершення ходи було організовано прайд-містечко, де в палатках та під навісами можна було купити якісь сувеніри, мерч, вуличну їжу… Це чудова можливість відсвяткувати, поспілкуватись та добре провести час.
— Деякі ЗМІ писали, що цей прайд був присвячений початку закриття “зон, вільних від ЛГБТ”. Деякі — що цей прайд є знаком солідарності з Одесою. Де правда?
— Очевидно, що в цьому році через війну ми не можемо провести Одеса Прайд так, як ми робили це завжди. Як і у нас, в Катовіце це був шостий прайд, і ми раді що провели його. Най не в Україні, але провели.
А якщо говорити загалом, то у більшості випадків прайд-захід — це парасолькова подія, що об’єднує різні правозахисні приводи. І безперечно, що для багатьох у Польщі проведення відкритих та безпечних прайд-заходів — це протистояння кампаніям, розпочатим три роки тому консервативними політиками. Маю на увазі “зони, вільні від ЛГБТ”.
І будь-які відкриті заходи в Польщі можна вважати відстоюванням польськими спільнотами своєї відкритості. Та офіційна позиція організаторів — прайд присвячений боротьбі України за свою незалежність та проти російської агресії, а також є знаком солідарності з “Одеса Прайд”.
— Чи були укладені якісь домовленості під час цієї поїздки?
— Так, ми підписали меморандум про співпрацю з організаторами “Катовіце Прайд” та обговорили подальшу співпрацю з адміністрацією та мерією міста.
“Одеса Прайд” — це один з проєктів “ГАУ”. І хоча “Одеса Прайд” — регіональна ініціатива, ми працюємо не лише в Одесі, а загалом по південному регіону. І допомагаємо тамтешнім спільнотам вибудовувати міжрегіональну та міжнародну співпрацю. І я маю велику надію, що Катовіце стане частиною цього, нарівні з Мюнхеном, Тель-Авівом, Кельном та Нью-Йорком.
— Чи є плани поїхати в Катовіце наступного року?
— Наступного року ми запросили провести “Катовіце Прайд” в Одесі. І ми впевнені, що в такий спосіб ми відсвяткуємо перемогу над росіянами.
Якщо у вас виникло бажання докладніше прочитати про те, як проходив цей прайд, можна зазирнути на ці ресурси: