Документальний проєкт «Ілюзія рівності» до Міжнародного дня толерантності.

Вже за 2 дні Суспільне презентує проєкт «Ілюзія рівності» до Міжнародного дня толерантності. У проєкті «Ілюзія рівності» ЛГБТК(ІА+)-пари та їхні партнери_ки розповідають свої життєві історії: про роботу та службу в ЗСУ, кохання і втрати, страхи й нерозуміння. Цей проєкт вкотре порушує питання про Закон про інститут реєстрованих партнерств.

«Ілюзія рівності» — документальний проєкт, у якому герої розповідають свої болісні історії щоденної боротьби за базові права людини. Стрічку створив Координаційний центр мовлення національних меншин Суспільного.

Дивіться документальний проєкт на платформах Суспільного:

У проєкті «Ілюзія рівності» ЛГБТК(ІА+)-пари та їхні партнери розповідають свої життєві історії: про роботу та службу в ЗСУ, кохання і втрати, страхи й нерозуміння. Ці почуття знайомі кожному, та не всі мають можливість виявляти їх відкрито.

«Перш за все у фокусі проєкту людина — з почуттями, проблемами та страхами. З великою кількістю щоденної праці, волонтерства та захисту країни. Їх історії викликають думки про розуміння об’єднання людей в Україні, а не поглиблення поділу між ЛГБТКІ+ і не ЛГБТКІ+людьми. Коли наші героїні та герої розповідали свої історії, мені було боляче і прикро разом з ними, адже, окрім того, що їм складно, як і всім українцям, вони не мають достатньо юридичного захисту у, задавалось би, банальних для інших громадян і громадянок, речах та обставинах. І почасти мають переживання за своє життя, яке не пов’язане із зовнішнім ворогом, — коментує Анастасія Гудима, керівниця Координаційного центру мовлення національних меншин Суспільного та проєктів з розмаїття, —

Також, для мене у проєкті була важлива освітня складова і залучення експертки та правозахисниці. Дякуючи Тетяні Касьян, яка є гетеросексуальною союзницею, у проєкті глядацька аудиторія почує короткі й чіткі пояснення термінології пов’язаної з ЛГБТКІ+, адже часто виникає плутанина і через це нерозуміння, а також пояснення плюсів законопроєкту про реєстрацію цивільних партнерств, які стосуватимуться не лише одностатевих пар, а буде доступним для всіх».

Дмитро Гаврилюк втратив партнера на війні після чотирьох років стосунків. Про тяжке поранення Олексія Дмитру повідомили його побратими, оскільки за законом вони один для одного — ніхто. Якби Дмитро дізнався про поранення свого партнера раніше та встиг доїхати до реанімації, його все одно не допустили б до відвідин у лікарні, адже так працює українське право.

Ольга Оніпко — масажистка-реабілітологиня та волонтерка, її партнерки Юля (просить звертатися до неї в третій особі — ред.) — тактичні медики, які вже втратили двох рідних братів на війні. Ольга з її партнерами мають спільне майно, однак заяву про його дарування знівелює позов до суду від сім’ї Юлі. Ольга переймається, що у разі загибелі, полону, поранення, зникнення безвісти її партнерок вона буде безсила перед українським законом.

«Нам є що вдосконалювати в нашому законодавстві, спілкуванні, доступності міст і селищ, послугах. І щоб це зробити, нам треба слухати тих, хто потребує цих змін. Це про інклюзію та справедливість. Також варто наголосити, що, на відміну від зареєстрованого шлюбу, цивільні партнерства, згідно із законопроєктом 9103, ніяк не визначають особисті немайнові права та обов’язки сторін як батьків. Тобто у законопроєкті немає статей, які б стосувалися опіки чи всиновлення дітей. Станом на сьогодні шлюб в Україні можуть узяти лише чоловік і жінка, права ж одностатевих пар ніяким чином не захищені. Тому і був розроблений законопроєкт про цивільні реєстровані партнерства, який набув особливого значення під час повномасштабного вторгнення», — розповідає правозахисниця Тетяна Касьян, яка взяла участь у документальному проєкті.

Дмитро Павлов — військовослужбовець, який, як він сам зазначив, пройшов шлях від «хто у мами найкращий син» до «сорому родини». Камінг-аут повісив на нього клеймо, після чого близькі перестали з ним комунікувати й підтримувати його. Реабілітацію після поранення на фронті він проходив сам, адже сім’я відмовилась його не провідувати.

«Для нас важливо було розповісти історію людини, не акцентуючи на гендерній ідентичності. Саме у пострадянському суспільстві й досі існують  спотворені образи, стереотипи та міфи щодо ЛГБТК(ІА+) людей. Через свою життєву історію герої заглиблюються у суть своїх проблем, які для суспільства можуть бути нечіткими та примарними. Однак їхні розповіді спроможні стерти поняття “іншості” та не шукати ворогів там, де їх нема», — розповідає ​​Олена Кривенко, креативна продюсерка проєкту.

Попри неприйняття суспільством і чіпляння ярликів герої проєкту хочуть на власному прикладі показати, що бути різними — це нормально. Бути рівними — все, чого вимагає проєкт Закону про інститут реєстрованих партнерств. Він допоможе Україні стати комфортною країною для всіх та кожного. Головні герої та героїні, попри пропозиції переїхати до законодавчо лояльних європейських країн, відмовляються від такої можливості. Їхня позиція — досягти рівноправ’я на рівні закону в Україні.

Передпокази документального проєкту «Ілюзія рівності» відбудуться:

  • 24 листопада в Ужгороді;
  • 26 листопада в Івано-Франківську;
  • 28 листопада у Львові;
  • 29 листопада в Києві.

Суспільне Мовлення — незалежна медіакомпанія з потужним охопленням на всіх платформах: телеканали Перший, Суспільне Новини, Суспільне Культура, Суспільне Спорт і національна мережа місцевих каналів; радіостанції Українське Радіо, Радіо Промінь, Радіо Культура, Радіоточка. 

Джерело

Сподобалось? Знайди хвилинку, щоб підтримати нас на Patreon!
Become a patron at Patreon!
Поділись публікацією