Данилко: “Я зніму маску, коли закінчиться війна”
“Вєрка Сердючка” викликала ажіотаж за межами пострадянського простору після свого виступу на Євробаченні у 2007 році. Сьогодні зірка не може виступати за кордоном.
Вєрка Сердючка — відомий у пострадянському просторі образ українського коміка та співака Андрія Данилка (нар. 1973). Завдяки виступам і хітам, таким як “Все буде хорошо!” та “Dolce Gabbana”, Данилко набув культового статусу. З сьогоднішнього дня він мав зіграти два концерти в Німеччині. Однак тур було терміново перенесено на невизначений термін, оскільки Данилко, як чоловік призовного віку, не отримав дозволу на виїзд.
Німецьке видання Taz.de взяло інтервʼю у зірки. Публікуємо його переклад.
taz: Андрію Данилко, після вашого другого місця на Євробаченні у 2007 році ваш образ Вєрки Сердючки став відомим і на міжнародному рівні. Які люди приходять на ваші концерти?
Андрій Данилко:
Абсолютно різні, від шанувальників Євробачення до ЛГБТ-спільноти, від емігрантів 90-х до біженців від війни. Усі знають Сердючку в колишніх радянських республіках, незалежно від того, з Узбекистану вони чи з країн Балтії: образ загальнозрозумілий. Тому Сердючка — не місцева героїня. Складно пояснити, що це за виступи. Це такий балаган, хаос, у хорошому сенсі.
taz: На Євробаченні ви виконали пісню “Lasha Tumbai”. У Росії вас тоді звинуватили в тому, що ви співали “Russia Goodbye”, що ви робили останнім часом. Чи завжди ви це мали на увазі?
Данилко:
Мені б це навіть в голову не прийшло. Я вигадав це слово: Lasha Tumbai. Якщо немає тексту, ви вигадуєте абракадабру. Lasha Tumbai нічого не означає. У ці слова вкладають той сенс, який хочуть. Це бажання. І кожен перекладає його для себе. У нас тоді був лише невеликий бюджет. Усе було дуже скромно, музику ми склали самі, костюми пошили самі. Сердючка носить зірку на голові, вона і двоє хлопців носять срібло, бек-вокалісти — золото. Раніше кольори не змішували. Але на той момент у Києві не було срібної тканини. Ми зробили наші костюми з того, що мали, нестача зробила їх унікальними. 100-відсоткова впізнаваність. Ми випадково стали культовими.
taz: Спочатку ви грали різних персонажів, але Вєрка перемогла. У чому її секрет?
Данилко:
Випадок. Вєрка була одним із багатьох персонажів у наших театральних виставах, які ми ставили на початку 90-х. Була також сусідка, алкоголічка, поліцейський тощо. Але оскільки я тоді виглядав дуже молодо, усі ці образи були непереконливими. Сердючка стала відомою завдяки рекламному ролику для банку. Звичайно, мене там ніхто не впізнав і подумали, що це якась жінка. До цього красиві жінки рекламували банки, а тут ризикнули і обрали комедійного персонажа. Нас почали запрошувати на концерти, не розуміючи, що ми робимо. Просто подивитися на Вєрку. В Україні не було травесті-шоу, цієї теми просто не існувало. Завжди приходила купа людей, а ми не розуміли, чому вона така популярна.
taz: Сердючкоманія?
Данилко:
Так, сердючкоманія! Люди записували виступи на касетні магнітофони, а на ринках з усіх колонок лунала Сердючка. Це були її смішні монологи, тоді ще без музики. Часто їх програвали трохи швидше, щоб підсилити комічний ефект. З цих касет на ринках продавали піратські копії.
taz: Коли це стало образом Вєрки Сердючки?
Данилко:
Ми почали розвивати цей образ. Я давав інтерв’ю як Вєрка Сердючка. Поступово вона почала жити своїм життям, стала персонажем. Потім з’явилося телешоу. Вєрка, як провідниця поїзда, сідала в купе до гостей шоу. І щоб скоротити шлях, вони пили справжній алкоголь і курили. Ми знімали до чотирьох програм за знімальний день, і були програми, які я не міг закінчити, бо був занадто п’яний. Вона була настільки популярною, що започаткувала новий жанр. Що це таке, ніхто не може сказати й донині.
taz: Які етапи пройшов образ Вєрки Сердючки?
Данилко:
Знаєте, ми всі дорослішаємо, відбувається розвиток. Вона була провідницею поїзда, потім вела шоу, потім була співачкою, артисткою, потім зіркою, потім Євробачення, потім політика, нарешті прощальний тур. Зараз ми граємо легенду. Нинішні концерти дуже відрізняються від тих, що були на початку війни у 2022 році.
taz: Чим саме?
Данилко:
Це були концерти на підтримку, з агресивною відповіддю на події. Геть з України, москалі! Але зараз люди дуже втомилися, тому зараз є концертна терапія. Сердючка — це образ, який вони знають з дитинства — коли були маленькими і п’яні батьки танцювали під Сердючку. Час, коли всі жили в мирі і були живі. Кінець 90-х, початок 2000-х. Сердючка була як музичний супровід цього часу, ми ностальгуємо. Люди приходять на двогодинний концерт, і завдання — змінити настрій, викликати усмішку, зняти напругу.
taz: Переді мною зараз сидить Андрій в образі Adidas, а не Вєрка. Чому останнім часом ви завжди носите той самий одяг?
Данилко:
Я брав участь у телешоу “Маска”. Насправді я не хотів, але мене якось вмовили. І я запитав себе: як я можу зробити так, щоб мені не доводилося постійно переодягатися для кожної нової програми? З ліні, і, крім того, це коштує купу грошей. І ось я придбав цей одяг: кепку, світшот Adidas і маску. Ведучий запитав мене, чому я завжди ношу маску. І я відповів: як називається шоу?
taz: Це тепер ваша уніформа.
Данилко:
Як лікар у білому халаті. З початку російського вторгнення я часто з’являюся на телебаченні, і мене постійно запитують про маску. І я одного разу відповів: я зніму маску, коли закінчиться війна. Але я не думав, що це так затягнеться.
taz: Чи отримуєте ви ненависть через те, що ваші пісні здебільшого російською мовою, хоча й з українським колоритом?
Данилко:
Завжди є якісь активісти. Розумієте, я народився в Радянському Союзі, у центральноукраїнському місті Полтава. Російська та українська мови існували паралельно, у повсякденному житті говорили суржиком. Зараз війна, і це чутлива тема. Я не переклав свої старі пісні, які сам написав.
taz: А те, що ви пишете зараз, вже українською?
Данилко:
Так, українська абракадабра, як у моїй пісні “Dancing Lasha Tumbai”: 77 Ай Лю Лю. Сердючка ж міжнародна, тому вона завжди використовувала слова з різних мов.
