Європейська інтеграція — це не набір зручних реформ, із якого можна обрати лише ті, що не викликають політичного спротиву. Вона передбачає цілісне виконання стандартів Європейського Союзу: від боротьби з корупцією та реформи судової системи до забезпечення рівності й захисту прав ЛГБТІК+ людей.
На цьому наголосив правозахисник Святослав Шеремет, коментуючи резолюцію Європейського парламенту щодо звіту Європейської комісії про Україну за 2025 рік.
У документі Європарламент прямо закликав Україну законодавчо визнати цивільні партнерства. Окремо європейські депутати наголосили, що оновлення цивільного законодавства має відповідати стандартам ЄС у сфері рівності та недискримінації.
«Євроінтеграція — це не пиріг, з якого можна зішкрябати тільки ягідки. Євроінтеграція — це цілісна пігулка: або ковтаєш, або ні», — пише Шеремет.
За цією різкою метафорою стоїть цілком конкретна теза: права одностатевих пар уже не є другорядною чи суто внутрішньою темою. Вони стали частиною офіційних очікувань Європейського Союзу від України.
Що сказав Європейський парламент
У пункті 66 резолюції Європарламент вітає зусилля України з модернізації цивільного законодавства. Водночас депутати наголошують, що будь-які зміни мають повністю відповідати європейським стандартам рівності й недискримінації, зокрема передбачати захист прав ЛГБТІК+ людей.
Також у документі позитивно згадується рішення Верховного Суду України, який визнав одностатеву пару фактичною сім’єю.
Окремим положенням Європейський парламент закликає Україну ухвалити законопроєкт про правове визнання цивільних партнерств.
Це важлива зміна в тональності. Йдеться вже не лише про загальні заклики до недискримінації, а про конкретний законодавчий крок, якого очікують від України.
Чому ця позиція пов’язана з новим Цивільним кодексом
У квітні 2026 року в Україні оприлюднили проєкт нового Цивільного кодексу №15150. Саме навколо нього виникла широка правозахисна дискусія.
Критики документа застерігають, що окремі його положення можуть фактично виключити одностатеві пари та інші сімейні форми з правового регулювання. Це означає не просто відсутність нового захисту, а ризик закріпити нерівність у фундаментальному законі, який регулюватиме сімейні, майнові та особисті відносини.
У травні 2026 року 36 українських правозахисних, експертних і спільнотних організацій звернулися до інституцій ЄС. Вони закликали звернути увагу на дискримінаційні положення проєкту та їхню невідповідність європейським стандартам.
За оцінкою Шеремета, резолюція Європарламенту стала першою настільки чіткою реакцією на ці застереження з боку однієї з головних інституцій Європейського Союзу.
Визнання цивільних партнерств — не символічний жест
Для одностатевих пар цивільне партнерство — це не абстрактна дискусія про мораль або традиції.
Йдеться про право бути юридично визнаною сім’єю. Це впливає на доступ до інформації про стан здоров’я близької людини, спадкування, спільне майно, соціальні гарантії, представництво в лікарні, рішення щодо поховання та захист партнера або партнерки у кризових ситуаціях.
Особливо гостро ці питання постали під час повномасштабної війни. ЛГБТІК+ військові служать у Силах оборони, зазнають поранень і гинуть, але їхні партнери та партнерки досі можуть залишатися для держави юридично сторонніми людьми.
Цивільні партнерства не створюють для когось окремих привілеїв. Вони дають мінімальний правовий захист сім’ям, які вже існують, але яких закон досі не помічає.
Верховний Суд уже визнав одностатеву пару сім’єю
Європейський парламент окремо відзначив рішення Верховного Суду України у справі Зоряна Кіся та Тимура Левчука.
Суд визнав їх фактичною сім’єю, попри відсутність в Україні механізму реєстрації одностатевих партнерств.
Це рішення стало важливим прецедентом. Воно показало, що сімейні відносини визначаються не лише формальним штампом у документах, а й реальним спільним життям, взаємною підтримкою та стабільністю стосунків.
Проте судове рішення в окремій справі не може замінити системного законодавства. Інші пари не повинні роками доводити в судах, що їхня сім’я існує і заслуговує на захист.
Саме тому Європарламент закликає Україну ухвалити окремий закон про цивільні партнерства.
ЄСПЛ уже встановив порушення з боку України
Позиція Європейського Союзу не виникла раптово.
Одним із ключових рішень є справа «Маймулахін і Марків проти України». Європейський суд з прав людини встановив, що відсутність будь-якої форми юридичного визнання одностатевих пар порушує їхнє право на повагу до приватного та сімейного життя.
Отже, Україна вже має міжнародне юридичне зобов’язання виправити цю ситуацію.
Йдеться не про нав’язування чужої моделі сім’ї, а про виконання базового принципу: держава не може залишати одну групу громадян без правового захисту лише через стать їхнього партнера чи партнерки.
Резолюція Європарламенту продовжує цю логіку й переводить її безпосередньо в контекст переговорів про членство в ЄС.
Рівність входить до переговорних умов
Права ЛГБТІК+ людей уже згадувалися серед очікувань Європейського Союзу від України.
У переговорних орієнтирах до Розділу 23 «Судова влада та основоположні права» Європейська комісія визначила необхідність ефективно впроваджувати принципи рівності та недискримінації, виконувати рішення Європейського суду з прав людини й демонструвати прогрес у захисті ЛГБТІК+ людей.
Це означає, що питання цивільних партнерств не існує окремо від євроінтеграції. Воно входить до ширшої оцінки того, наскільки Україна здатна гарантувати основоположні права всім громадянам.
Саме тому Шеремет порівнює значення цієї вимоги з реформами у сфері правосуддя та протидії корупції. Це різні теми, але всі вони стосуються спроможності держави діяти відповідно до європейських правил.
Не можна модернізувати законодавство, закріплюючи нерівність
Оновлення Цивільного кодексу справді може стати важливою реформою. Проте сама масштабність документа не робить його автоматично прогресивним.
Якщо новий кодекс закріпить визначення сім’ї, яке виключає частину українських громадян, це суперечитиме і суспільному розвитку, і міжнародним зобов’язанням держави.
Сучасне цивільне законодавство має враховувати реальне різноманіття сімей. Люди живуть у зареєстрованих і незареєстрованих союзах, виховують дітей, підтримують близьких, ведуть спільне господарство й несуть взаємну відповідальність.
Завдання закону — захищати ці відносини, а не вдавати, що частини з них не існує.
Євроінтеграція — це передусім про людей
Розмову про вступ до ЄС часто зводять до економіки, доступу до ринків, фінансової допомоги чи політичної безпеки. Проте Європейський Союз також є правовою спільнотою, побудованою на повазі до людської гідності, рівності та недискримінації.
Ці принципи мають діяти не вибірково.
Не можна вимагати чесних судів, але погоджуватися із системною нерівністю сімей. Не можна декларувати верховенство права, водночас ігноруючи рішення ЄСПЛ. Не можна говорити про європейське майбутнє, залишаючи частину громадян за межами правового захисту.
Позиція Європейського парламенту є чітким сигналом українській владі: модернізація законодавства має розширювати права, а не закріплювати дискримінацію.
Визнання цивільних партнерств — це не додаткова умова, яку можна відкласти на невизначене майбутнє. Це частина дороги, якою Україна вже вирішила йти.
