В Україні продають килимки з веселковим прапором: благодійний збір перетворили на анти-ЛГБТК+ кампанію
В Україні почали продавати підлогові килимки із зображенням веселкового прапора та написом «Витирай ноги! Питання?». Ініціативу подають як благодійний збір на потреби військового підрозділу, однак її візуальна мова та публічні пояснення прямо будуються на приниженні ЛГБТК+ людей.
Про запуск продажу повідомив Telegram-канал «Є питання?!». Публікацію також поширила організація «Всі разом», відома системною анти-ЛГБТК+ риторикою.
На рекламному зображенні людина з протезованою ногою наступає на килимок із веселковим дизайном. Автори кампанії намагаються представити це як нібито позицію ветеранів і захист «традиційних цінностей». Водночас така подача фактично використовує образ військових для легітимізації зневаги до цілої групи людей.
Благодійність як прикриття для мови ворожнечі
Організатори заявляють, що виручені кошти передаватимуть на матеріально-технічні потреби підрозділу операторів ударних безпілотників у складі Білоруського добровольчого корпусу.
Допомога військовим сама по собі є важливою справою. Проте благодійна мета не робить прийнятною кампанію, побудовану на приниженні людей через їхню сексуальну орієнтацію чи гендерну ідентичність.
Поєднання збору для фронту з демонстративним топтанням ЛГБТК+ символіки створює хибне протиставлення: ніби підтримка армії та повага до прав людини несумісні. Насправді серед військовослужбовців, ветеранів, волонтерів і цивільних, які допомагають Силам оборони, є ЛГБТК+ люди. Вони так само захищають Україну, збирають кошти, рятують поранених і працюють у тилу.
Тому спроба говорити від імені всієї військової спільноти є щонайменше маніпулятивною.
Кампанія виникла після інциденту в Києві
Продаж килимків став продовженням історії навколо Юліани Казнодій. 21 червня під час так званого Маршу традиції та ходи «на захист сім’ї, дітей та України» вона демонстративно витерла ноги об веселковий прапор, розстелений на землі.
Після суспільного розголосу дівчину звільнили із салону краси G×Bar. Анти-ЛГБТК+ середовища подали це як «тиск у тилу» та почали публічну кампанію на її підтримку.
Згодом окремі військові й активісти долучилися до флешмобу, а його організатори перетворили історію на продаж товарів із принизливим для ЛГБТК+ спільноти дизайном.
У публікації «Всі разом» цей епізод описують як захист родини та держави. Проте веселковий прапор не є загрозою ані сім’ям, ані Україні. Це міжнародний символ видимості, гідності та рівних прав ЛГБТК+ людей.
Чому топтання символу не є «просто думкою»
Критика політичних рухів, законопроєктів або діяльності окремих організацій є нормальною частиною публічної дискусії. Але демонстративне топтання прапора, пов’язаного з меншиною, має інший зміст.
Такий жест не пропонує дискусії й не захищає чиїхось прав. Він показує групу людей як щось брудне, негідне поваги та придатне для символічного приниження.
Для ЛГБТК+ людей, які вже стикаються з цькуванням, погрозами, дискримінацією та насильством, подібні кампанії не залишаються нешкідливими жартами. Вони зміцнюють атмосферу, у якій агресія проти квірних людей подається як патріотизм або моральна позиція.
Особливо небезпечно, коли ненависть упаковують у благодійність. Це дозволяє авторам кампанії уникати розмови про її зміст і відповідати на критику аргументом: «Ми ж допомагаємо військовим». Але добра мета не виправдовує дискримінаційні засоби.
Війна не скасовує прав людини
Під час повномасштабної війни українське суспільство часто говорить про єдність. Та справжня єдність не означає вимогу до частини громадян мовчати про себе або миритися з публічним приниженням.
ЛГБТК+ українці та українки є частиною країни. Вони служать у війську, волонтерять, працюють у медицині, займаються евакуацією, підтримують родини загиблих і допомагають людям, які втратили дім.
Використовувати тему захисту України для нападок на них — означає звужувати саме уявлення про те, кого ця держава захищає.
Патріотизм не вимірюється готовністю принизити меншину. Значно переконливіше він проявляється у повазі до співгромадян, відповідальності за власні слова та розумінні, що права людини не є «чужою ідеологією».
Благодійний збір міг би бути іншим
Організатори могли б збирати гроші на дрони, спорядження чи медичні потреби без використання символів ненависті. Для цього не потрібно топтати прапори, протиставляти військових ЛГБТК+ людям або перетворювати дискримінацію на товар.
Українське суспільство вже має тисячі прикладів ефективної благодійності, яка об’єднує людей замість того, щоб шукати серед них ворогів.
Саме тому ця історія — не просто про килимок. Вона про спробу зробити приниження частини українців соціально прийнятним, прикривши його словами про армію, традицію та допомогу.
Військові заслуговують на підтримку. ЛГБТК+ люди — на гідність і безпеку. Одне не суперечить іншому, доки хтось навмисно не будує на цьому конфлікт.
