Толерантність і гомофобія у Калуші: реакції на одруження волонтерки та військової в Україні
Толерантність в Україні до представників спільноти ЛГБТ попри масу суспільних змін, які сталися за останні роки, все ще залишається в досить сумному становищі. Особливо різко це відчутно в Центральному та Західному регіонах нашої країни, сповіщує Інформатор.Калуш. Це підтверджує опитування зроблені соціологічною групою “Рейтинг”.
Інформатор зібрав коментарі та поспілкувався з психологинею Іванною Гусеницею про причини нетерпимості та агресії до спільноти ЛГБТ у Калуші.
Хочемо звернути увагу, що основною ідею оригінального посту на сторінці KharkivPride було звернути увагу на соціальну нерівність, з якою стикаються представники ЛГБТ спільноти. І не тільки стосовно цивільних, але й військових. Оскільки в більшості складних життєвих випадків такі партнери не зможуть допомогти одне одному з юридичної точки зору, так, як це можуть зробити гетеро партнери, які перебувають у стосунках. На скріншоті ми виділили їх червоним.
Тезу про нетолерантне ставлення до ЛГБТ водночас і підтверджує, і спростовує вищезгадане опитування “Рейтингу”. Цікаво, що загалом українське суспільство у своїй більшості подолало гендерні стереотипи: 27% опитаних українців ставляться до ЛГБТ позитивно, ще 44% — нейтрально. Тобто 71% респондентів все ж таки толерантні.
“Тема одностатевих шлюбів зараз на слуху. Це для нас дещо нове. Тому будь-яка думка має право на життя. Дискусія це добре. Можна почути різні думки, зробити інші висновки. Головне, не забувати про тактовність, людяність і те, що ми можемо мати різну думку і це нормально. Попри це ми можемо подовжувати контактувати залишаючись при своїх поглядах та чуючи іншого”, — зазначає Іванна Гусениця.
Водночас під постом видання спостерігається зовсім не рівномірний поділ на два табори, з перевагою у негативну сторону.
“Спостерігається, що Західна Україна цінує традиції, інститут сім’ї, дещо консервативна. Так склалося історично. Також ми пам’ятаємо, що ми релігійні, а церква засуджує одностатеві шлюби. Тут є про що говорити. Але кращих не йти в цю тему.
До слова, за СССР гомосексуальність засуджувалася, каралася, переслідувалася. Вважалося, що мастурбація веде до психічного розладу. А психіатрія казала, що гомосексуальність — психічне відхилення. Віднедавна, гомосексуальність виключили зі списку психічних розладів.
Щобільше, гомосексуальність була (описана навіть в Біблії), є і буде. Як би ми не протестували”, — ділиться фахівчиня.
“Це довгий шлях. Неприйняття людей, які відрізняються завжди бачимо. А тут така тема. Передбачаю, що у маленьких містах неприйняття буде ще довго, дуже довго. Були випадки, коли рекомендувала людям із нетрадиційною орієнтацією виїжджати за кордон або у велике місто, щоб була можливість проявлятися і вільно будувати стосунки. У селах, у маленьких містах ще довго не буде прийняття. Чому? Низький рівень освіченості, нерозуміння, неприйняття інакшості, страх, неприйняття власних бажань і потягів…”, — додає психологиня.
На противагу негативним коментарям знайшлися й толерантні:
“Вважаю, що зараз, у зв’язку з війною, з переоцінкою цінностей (маю на увазі, що люди, які мають військовий досвід, вирішили не мовчати й говорити про свої почуття, так як може не бути більше можливості. І важливо узаконити свої стосунки. Бо можливо всяке: поранення, втрата партнера… А є діти, майно…), люди з ЛГБТ спільнот почали все більше проявляти себе і говорити про свою потребу узаконити свої стосунки”, — резюмує Іванна Гусениця в нашій розмові.
