“Україну боронять не тільки гетеро”: як (не) захищають права ЛГБТ-військових
У лавах ЗСУ — хоробрі українці та українки. І у кожного — свої випробування. Та багатьох із них єднає одне спільне — відсутність юридичного права одружитися зі своїм партнером чи партнеркою. Не всі можуть задокументувати свої родинні звʼязки, офіційно брати участь у вихованні спільної дитини або бути допущеними до лікарні у випадку поранення коханої людини.
Про становище українських військових у лавах ЗСУ, їхні проблеми та рішення “Рубрика” поговорила з представниками громадських організацій “КиївПрайд” та “Українські ЛГБТ+ військові за рівні права”.
У чому проблема?
7-10% ЛГБТ-військових і дискримінація, що загрожує їм усім
Двадцятирічний Павло Лагойда — відкритий гей та захисник української держави. Він обіймає посаду стрільця-зенітника, паралельно займаючись ЛГБТ-активізмом. Хлопець служить з першого дня повномасштабного вторгнення і готовий бути на фронті стільки, скільки знадобиться. Але навіть це не врятувало його від дискримінації та порушення його прав з боку побратимів.
Я був у наряді. До мене підійшов інший артилерист, який саме повернувся з виїзду і був у не дуже адекватному стані. Оскільки про мене всі знають, швидше за все, хтось сказав йому: “он сидить хлопець, він гей”.
Спочатку не було агресії, він підійшов, привітався, а потім запитав: “Правда, що ти гей?”, я сказав, що правда. Почались запитання: “А як ти таким став?” і подібне. Я звик до цього і зазвичай просто спокійно пояснюю людям, як це відбувається. Його реакція була несподіваною: він різко встав і почав мене бити“, — розповідає Павло Лагойда.
Випадок Павла не єдиний за часи повномасштабного вторгнення або з початку війни у 2014-му році, коли ЛГБТ-військові зазнавали дискримінації чи порушення прав лише за ознакою сексуальної орієнтації. Раніше українські журналісти висвітлювали такі ж історії.
Видання “НВ” про випадок викрадення персональних даних військовослужбовця з його телефону. Отриману інформацію намагалися використати проти солдата — зокрема, відомості про його сексуальну орієнтацію. Тоді конфлікт намагалися вирішити за допомогою командування, але згодом всі у військовій частині дізнались про орієнтацію хлопця. Актуалізація питання та розголос допомогли взяти ситуацію під контроль з боку Уповноваженого Верховної Ради з прав людини. Тоді ситуацію було передано на розгляд до Міністерства оборони, хоча досі невідомо, чи були покарані винуватці.
В інших випадках могли бути погрози, залякування, цькування та образи. Це те, з чим зараз можуть зіштовхнутися майже всі українці та українки зі спільноти ЛГБТ, не лише військові.
Едвард Різ, проєктний асистент ГО “КиївПрайд”, згадує слова Віктора Пилипенка, голови організації “Українські ЛГБТ+ військові за рівні права”, і каже, як і у будь-якій іншій спільноті, в українській армії приблизно 7-10% ЛГБТ-людей. Але дані можуть бути неточними й лише приблизними. Потрібно пам’ятати, що не всі мають можливість робити камінг-аут (публічне оголошення своєї сексуальної орієнтації). Хтось боїться, а хтось не хоче привертати до себе увагу.
Та навіть цифра у 5-10% від усіх захисників та захисниць говорить про необхідність привернення уваги до їхніх прав, визначення гідного місця у суспільстві та надання однакових можливостей поряд з іншими громадянами.
Згідно з всеукраїнським щодо ставлення до ЛГБТ, 60% українців “негативно ставилися до спільноти” на той час. Ще 45% говорили, що “в українців з ЛГБТ-спільноти мають бути обмеження щодо їхніх прав”. А на запитання про можливість легалізації одностатевих шлюбів 69% відповіли “не підтримую”.
Яке рішення?
“Актуалізація, прийняття законодавства та увага ЗМІ”
На сьогодні в Україні немає конкретного законодавства, яке б розв’язувало проблему дискримінації на ґрунті ненависті, у тому числі за ознакою сексуальної орієнтації. Хоча у 24-ій статті Конституції України та 7-ій статті Загальної декларації прав людини йдеться: “В Україні заборонені будь-які форми дискримінації”.
З 2014-го року в країні діє Закон “Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні”. У ньому йдеться про захист людей за ознакою політичних, релігійних, інших переконань, за кольором шкіри, за етнічним та соціальним походженням і так далі. Попри те, що багато експертів згадують цей Закон, коли мова йде про захист прав ЛГБТ-спільноти в Україні, конкретного поняття чи словосполучення “захист прав ЛГБТ” чи “відповідальність за дискримінацію українців ЛГБТ-спільноти” у ньому немає.
Лише раз ЛГБТ були згадані в законопроєкті — у виправленні до Трудового кодексу України, коли пропонували доповнити заборону дискримінації за ознакою сексуальної орієнтації. Зараз у другій статті Трудового кодексу вказується, що громадянам України гарантується рівність та недопущення дискримінації у сфері праці за ознакою сексуальної орієнтації, а також підозри чи наявності захворювання на ВІЛ\СНІД, за ознакою віку, статі, переконань, гендерної ідентичності, сімейного та майнового стану і так далі.
Тому з юридичної точки зору українці та українки, які належать до спільноти ЛГБТ, можуть отримати захист від держави, якщо стали обʼєктом дискримінації під час робочого процесу.
Є законопроєкт , над яким працювали юристи, активісти та представники влади, у тому числі й ЛГБТ-спільнота. Він має додати до українського законодавства поняття “злочин на ґрунті ненависті” і додати покарання за дискримінацію чи порушення прав представників української ЛГБТ-спільноти. На сьогодні за законопроєкт і його розгляд у Верховній Раді ще не проголосували.
“Наявність антидискримінаційного законодавства є одним з факторів того, щоб Україна була членом Євросоюзу. І, звичайно, це допомагає боротися з випадками порушення прав ЛГБТ-людей вже за допомогою чинних законів, – говорить Едвард Різ, – Президент України цього року підписав конвенцію щодо подачі заявки на вступ до ЄС, тому сподіваємось, що і цей законопроєкт буде прийнятий”.
Законопроєкт також:
- пропонує додати мотив нетерпимості до обтяжувальних обставин за адміністративне правопорушення;
- впроваджує відповідальність за порушення законодавства у сфері запобігання та протидії дискримінації;
- розширює повноваження уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, надаючи право складати протоколи про адміністративні правопорушення для протидії дискримінації.
“Поки не буде законодавства – конкретного рішення немає. Тільки продовжувати підіймати цю тему, актуалізувати, не мовчати про порушення прав, і звичайно писати про неї у медіа – все це допомагає та пояснює суспільству, чому це потрібно”, – говорить Едвард Різ.
У випадку військовослужбовця Павла Лагойди це був перший і єдиний випадок у його житті, коли до нього застосували насилля через сексуальну орієнтацію. Пізніше хлопець звернувся до командування та все розповів. Реакція була швидка – кривдника позбавили зброї та заробітної плати за цілий місяць роботи.
За словами хлопця, у таких випадках потрібно не мовчати й звертатись до свого командування. Як правило, дискримінацію людей на ґрунті сексуальної орієнтації вирішують швидко і не закидають “у далеку шухляду”.
“Якщо це відкритий гей чи лесбійка, вони можуть відкрито звертатись і говорити усе, як є. У більшості випадків, про які я чув, командування з розумінням ставиться і вирішує проблему. Якщо це хлопець чи дівчина, які не зробити камінг-аут, можна просто розповісти про ситуацію, яка сталася, без інформації про своє особисте життя. Реакція повинна бути такою ж”, – говорить Павло.
Нещодавно петиція щодо легалізації одностатевих шлюбів до Президента України зібрала понад 25 тисяч підписів. Її розглянули. Володимир Зеленський влітку заявив, що під час воєнного стану в України не можна вносити зміни до Конституції. Саме у цьому документі говориться, що “шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка…”. Але президент запропонував альтернативу та закликав розробити законопроєкт про цивільні партнерства в Україні.
Цивільним партнерством називають юридичну домовленість, подібну до шлюбу, направлену на юридичне визнання прав двох партнерів у суспільстві.
Це може бути як одностатева пара, так і не пов’язані романтичними стосунками люди, які хочуть закріпитися перед законом як довірені особи один одного. За оформлення цивільного партнерства партнери чи партнерки зможуть отримувати доступ одне до одного у випадку потрапляння до лікарні, розпоряджатися майном або речами. У багатьох країнах цивільні партнерства називають першим кроком до легалізації одностатевих шлюбів.
Як це працює?
Діяльність громадських організацій
Працівники громадської організації “КиївПрайд” з 2016-го року підвищують обізнаність українського суспільства щодо рівності та прав ЛГБТ-людей у країні.
Крім того, команда щорічно організовує культурно-просвітницькі заходи, мета яких — розповісти про життя та проблеми українців зі спільноти ЛГБТ, обговорити їхні права та потреби на дискусіях, тренінгах, конференціях. Невіддільною частиною діяльності є й організація Маршу рівності — правозахисної ходи ЛГБТ-людей, союзників та союзниць.
“”КиївПрайд” намагається привернути увагу суспільства до проблем ЛГБТ-людей. Ми сприяємо внесенню питань спільноти до українських суспільних норм, проводимо заходи для розповсюдження інформації й представляємо Україну на міжнародному рівні як країну, яка бореться з гомофобією і трансфобією та вдосконалюється у цьому питанні. Тобто, це вплив на суспільство як в Україні, так і за її межами”, — розповідає проєктний асистент організації Едвард Різ.
В Україні є організації, які займаються окремо питанням захисту прав ЛГБТ-військових. Зокрема, громадська організація “Українські ЛГБТ+ військові за рівні права”. Вона була заснована у 2018-му році Віктором Пилипенком — українським військовим, учасником АТО, парамедиком, який перший у країні зробив камінг-аут перед суспільством.
У той час люди любили казати, що “геї уникають армії, вони не готові захищати Батьківщину, яка від них користь”. Тому Віктор вирішив це спростувати та показати, що геї та лесбійки насправді захищають Україну, вони там, вони служать. Пізніше була заснована окрема організація”, — розповідає координаторка організації Ірина Нірша.
Зараз Віктор і далі боронить землю від ворога, його справу продовжують інші представники громадської організації. Її діяльність допомагає звертати увагу на становище військових у лавах ЗСУ, відстоювати їхні права та боротися з дискримінацією.
“Наша спільнота нараховує близько 200 людей, які відкрито носять шеврони “ЛГБТ-військові”. Це нашивка з єдинорогом, яка стала нашим фірмовим знаком. Його носять захисники й захисниці, які відкрито говорять про свою сексуальну орієнтацію”, — каже Ірина.
Крім того, організація надає допомогу тим, хто не здійснив камінг-аут, але потребує уваги інших для розв’язання проблем. “Українські ЛГБТ+ військові за рівні права” — не військове формування, а громадська спільнота, яка надає всебічну допомогу усім ЛГБТ-людям та їхнім партнерам чи партнеркам.
До таких видів допомоги відносяться юридична, психологічна, матеріальна. Головна мета організація – підняття видимості ЛГБТ-військових в Україні, сприяння розв’язанню їхніх проблем, підтримка прав.
А це точно працює?
Підтримка прав ЛГБТ-військових та привернення уваги до їхніх проблем
У 2018-му році обʼєднання ЛГБТ-військових вперше вийшло окремою колоною під час Маршу Рівності у Києві. Колону очолив Віктор Пилипенко та доброволиця Анастасія Конфедерат. Взяло участь у ході близько 30 ЛГБТ-військових, що говорить про єднання людей у цьому питанні та початок підняття теми в українському суспільстві.
У 2021-му році стало відомо, що представники української ЛГБТ-спільноти формують свій взвод у ЗСУ. До нього входять як ЛГБТ+ люди, так і просто дружні до них українці та українки, охочі служити та підписати контракт з однією з мотопіхотних частин ЗСУ. Головна мета — створити комфортні умови для ЛГБТ-військових, які продовжують виконувати військовий обов’язок. Наразі військове формування продовжує нести службу та захищати країну.
Говорячи про результати розголосу, можна згадати згадане вище 2016-го року. Якщо тоді негативно до ЛГБТ ставилось 60% опитаних, а позитивно 3%, то негативно — 38%, позитивно — майже 13%.
На питання про рівні права для ЛГБТ-українців 63% обрали відповідь “Так, всі повинні мати однакові права”, коли у 2016-му за цей варіант проголосувало 33%.
“За останній рік відбулася велика зміна і великі зрушення у ставленні до ЛГБТ-людей в Україні, і я дуже боюсь, що після війни все може знову бути так, як до повномасштабного вторгнення. Але зараз суспільство починає розуміти, що Україну боронять не тільки гетеро. Що ми теж тут, ми працюємо і нікуди не дінемось”, — говорить військовослужбовець Павло Лагойда.
Підняття теми та пояснення, чому вона важлива, є важливою запорукою розвитку українського суспільства взагалі, особливо на шляху до Євроінтеграції. Потрібно розуміти, що найближчим часом буде прийнята ініціатива про цивільні партнерства, потім — законопроєкт №5488, а у перспективі — і легалізація одностатевих шлюбів.
Таке рішення як ніколи потрібне та актуальне, адже воно гарантує можливість для всіх українців почуватися гідно та комфортно в нашому суспільстві. Воно про повагу до кожного, у тому числі — до наших захисників і захисниць. А це — одна з тих рис, які відрізняють нас від росіян.
Авторка: Інга Павлій
