Ветеран війни, колишній полонений, голова громадської організації «ЛГБТ-військові за рівні права» Олександр Деменко та його партнер Артур уперше публічно розповіли свою історію кохання, камінг-ауту й боротьби за рівність у випуску YouTube-проєкту «Хтось когось любить» авторки Ани Море. Їхня поява стала також безпрецедентною для українського телебачення — пара взяла участь у спеціальному номері «Танців з зірками», ставши першою відкритою гей-парою в історії цього шоу.
Олександр Деменко пройшов Маріуполь, Азовсталь, російський полон, Оленівку та етапи в окупованих містах. Він повернувся в Україну 31 січня 2024 року. Після пережитого вирішив більше не приховувати свою ідентичність і публічно зробив камінг-аут. За його словами, саме досвід полону став точкою, після якої з’явилося чітке відчуття: життя має бути чесним — передусім перед собою.
Це рішення мало і болісні наслідки. Частина людей, з якими Олександр разом пережив війну й полон, припинили з ним спілкування. Один із побратимів навіть попросив видалити всі спільні фотографії. Водночас ветеран наголошує: підтримка близьких, зокрема матері та людей, від яких він цього не очікував, виявилася значно сильнішою за втрати. Саме тому він усвідомлено взяв на себе публічні ризики — як ветеран, його голос краще чують, а видимість ЛГБТК+ військових і ветеранів може стати поштовхом до змін у законодавстві.
Артур — музикант і партнер Олександра — став для нього опорою після повернення з полону. Саме він зробив Олександру пропозицію влітку, посеред танцполу на Кирилівській у Києві. Заручини відбулися публічно й несподівано навіть для самого Олександра: тисяча людей навколо скандувала «Гірко!», а фото з цієї ночі швидко розлетілося українськими медіа. Разом із хвилею підтримки пара зіткнулася і з хвилею хейту, зокрема в соцмережах, що стало серйозним емоційним випробуванням.
У розмові герої відкрито говорять про різний досвід дитинства та прийняття себе. Олександр зростав у Запоріжжі, серед гаражів, мотоциклів і «чоловічих» компаній, довгий час не усвідомлюючи свою гомосексуальність. Артур же з раннього віку знав, що йому подобаються хлопці, але ріс у маленькому місті на Львівщині, де зіткнувся з жорстким булінгом і фізичним насильством через зовнішність та інакшість. Цей досвід змусив його рано навчитися обережності й зрештою — залишити рідне місто.
Сьогодні пара живе разом, виховує пса Айса й веде звичайне спільне життя — з побутовими ритуалами, спільним готуванням і планами на майбутнє. Водночас Олександр і Артур відкрито говорять про те, що без юридичного визнання їхніх стосунків вони позбавлені базових прав, доступних гетеросексуальним парам. Саме тому вони підтримують і беруть участь в адвокації цивільних партнерств в Україні, наголошуючи: йдеться не про символи, а про конкретний правовий захист.
Участь у «Танцях з зірками» стала для пари ще одним кроком до видимості. Спеціальний номер за участі ветеранів сприйняли значно спокійніше, ніж вони очікували: команда проєкту та учасники поставилися до гей-пари з повагою і без упереджень. Для Олександра це ще одне підтвердження того, що суспільство здатне змінюватися, якщо бачить реальні історії живих людей.
Для Артура камінг-аут став також творчим звільненням. Він зізнається: раніше страх реакції суспільства стримував його в музиці, тепер же з’явилася можливість писати й говорити чесно, без самоцензури. Попереду — нові музичні проєкти та співпраці, які він сприймає як продовження особистої свободи.
Історія Олександра та Артура — це розповідь не лише про кохання двох чоловіків, а й про повернення з війни, ціну видимості, біль неприйняття та право на звичайне життя. Вони говорять про те, що ЛГБТК+ люди є всюди — у війську, серед ветеранів, у культурі — і що українському суспільству час перестати ділити людей на «нормальних» і «інакших», визнавши рівність як основу спільного майбутнього.
