Спікер Сейму Польщі та лідер Нової лівиці Влодзімеж Чажастий виступив на Campus Polska Przyszłości в Ольштині із закликом до молоді не відмовлятися від критичного мислення, не приймати мову ненависті як нову норму і не дозволяти правим силам визначати, хто в суспільстві має стати черговим “ворогом”.
Окремою темою його виступу стали права ЛГБТ+ людей.
Чажастий наголосив, що свобода для нього означає право кожної людини жити власним життям, а політика не повинна будуватися на пошуку груп, проти яких можна спрямувати суспільне невдоволення.
“Сьогодні ворогом є українець, сьогодні ворогом є німець. Сьогодні ворогом є єврей. Сьогодні ворогом є гей. До чого це, в біса, приведе?” – заявив політик під час виступу.
Після цього він закликав аудиторію “прокинутися” і не сприймати подібну риторику як щось звичайне.
ЛГБТ+ права серед питань, які Лівиця обіцяє довести до результату
Чажастий прямо зарахував питання ЛГБТ+ спільноти до тих напрямів, за якими польська Лівиця хоче побачити конкретні зміни, а не лише політичні декларації.
За його словами, вже 85 пар домоглися транскрипції актів, укладених за кордоном. Політик заявив, що Лівиця стежила за цим питанням і надалі має намір добиватися правових змін для ЛГБТ+ людей.
Для одностатевих пар у Польщі юридичне визнання стосунків залишається одним із ключових питань. Частина польських громадян укладає шлюби за кордоном, однак після повернення додому може стикатися з проблемами щодо визнання документів і пов’язаних із ними прав.
Саме тому навіть технічні на перший погляд речі – внесення іноземного документа до польських реєстрів, коректне оформлення цивільного стану чи визнання сімейного статусу – для реальних людей означають набагато більше, ніж бюрократичну процедуру.
Йдеться про сім’ю, майно, спадкування, доступ до інформації про близьку людину і десятки інших ситуацій, у яких гетеросексуальні подружжя зазвичай навіть не замислюються про необхідність доводити державі, що вони є родиною.
У цьому сенсі слова Чажастого важливі ще й тому, що прозвучали не на спеціалізованій ЛГБТ+ конференції, а на великому політичному молодіжному форумі.
Campus Polska Przyszłości проходить в Ольштині, а зустріч із Чажастим 29 серпня була частиною офіційної програми заходу.
«Кожен нехай живе так, як хоче»
Поряд із правами ЛГБТ+ людей Чажастий говорив і про світськість держави.
Він заявив, що не погодиться на систему, у якій до злочинів представників духовенства ставляться інакше, ніж до аналогічних злочинів інших людей.
“Не може бути так, що вчитель-педофіл іде до в’язниці, а священник-педофіл – до іншої парафії”, – сказав він.
Політик також заявив, що якби його політична сила мала 60 депутатів, він не погодився б підписувати коаліційну угоду без зобов’язання реалізовувати принципи світської держави.
За всіма цими окремими темами у виступі простежувалася одна думка: свобода не повинна залежати від того, чи відповідає людина уявленням політичної більшості про “правильне” життя.
Саме тому Чажастий закликав молодь не відмовлятися від критичного мислення і не капітулювати перед правою риторикою. Radio ZET передає його позицію просто: найважливішою залишається свобода, а кожен має право жити так, як хоче.
Це особливо помітно на тлі його слів про механізм пошуку “ворога”.
Список, який назвав політик, показовий: українці, німці, євреї, геї. Це різні групи, але політична технологія щодо них може бути схожою – складні суспільні проблеми пояснюються існуванням меншини або групи, яку легко зробити чужою.
Для ЛГБТ+ людей така схема добре знайома.
Спочатку політична дискусія зміщується від конкретних проблем до розмов про нібито загрозу “традиційній сім’ї”, дітям чи суспільному порядку. Потім права конкретних людей починають подавати як привілеї або поступки певній “ідеології”. Зрештою сама присутність ЛГБТ+ людей у публічному просторі стає приводом для чергової культурної війни.
Чажастий запропонував не приймати цю логіку.
Його виступ був партійним і виразно політичним, а його оцінки польської правиці залишаються позицією лідера Лівиці. Але теза про небезпеку політики, побудованої на пошуку внутрішнього ворога, виходить далеко за межі партійної конкуренції.
Права геїв, лесбійок, бісексуальних і трансгендерних людей не вимагають від інших жити так само. Вони вимагають значно простішого – щоб держава однаково поважала приватне життя, гідність і сім’ї своїх громадян.
І якщо свобода справді є базовою цінністю, то вона має працювати не лише для тих, чий спосіб життя подобається більшості.