Уранці 18 листопада біля під’їзду будинку, де зареєстрований білоруський ЛГБТК+ активіст Владислав Левакшин, невідомі залишили похоронний вінок із його паспортним фото. Владислав виїхав із Білорусі й зараз живе у Вільнюсі. Він підозрює, що до появи вінка причетні силовики, але хто саме його приніс, не встановлено. Свою історію активіст розповів правозахисному центру «Вясна».
За три дні до цього Владиславу виповнилося 23 роки. Він розпитав знайомих і, за його словами, не знайшов серед них людини, яка могла залишити вінок. «Залишається лише одне: це “привіт” від людей у погонах. Адже тільки вони знали про мою діяльність», – сказав активіст. Владислав також зазначив, що під час попереднього затримання силовикам було відомо про його виступи проти російської агресії та насильства щодо ЛГБТК+ спільноти в Білорусі.
Улітку 2023 року проти Владислава відкрили кримінальну справу за статтею про участь в «екстремістському формуванні». За інформацією «Вясни», підставою став «План Перамога». Після затримання його доставили до ГУБОПіК – управління з боротьби з організованою злочинністю і корупцією.
Владислав розповів правозахисникам, що під час допиту в нього забрали телефон і переглядали його вміст. За словами активіста, працівники управління знущалися з нього через те, що він ЛГБТК+ людина, погрожували зґвалтуванням, побиттям і застосуванням кийка.
«Там мене катували за те, що я ЛГБТ-людина», – сказав він.
Владислав також згадує, що до нього приходили подивитися інші працівники управління, а в приміщенні він бачив російські прапори та символіку Z. Це свідчення самого активіста.
Потім Владислава відвезли до Слідчого комітету. Він каже, що слідчий запитував його про досвід роботи в гарячих точках і виготовлення вибухівки, хоча, на думку активіста, ці запитання не стосувалися його справи.
Наступні три доби Владислав провів в ізоляторі тимчасового тримання на Окрестіна. За його словами, в одиночній камері перебували від 11 до 15 людей. Там було спекотно, на підлогу регулярно виливали хлорку, а затриманим не давали спати: працівники ізолятора кожні дві години били по ґратах і наказували всім повернутися обличчям до стіни.
Після звільнення Владислав довго відновлювався. Він пояснює, що боявся через свої зв’язки з громадськими організаціями, але не міг одразу спланувати виїзд. «Перші пів року після затримання я взагалі ходив, як зачарований – я був дуже наляканий», – розповів активіст. За його словами, згодом він звернувся до психолога, який діагностував у нього посттравматичний стресовий розлад.
У вересні 2026 року Владислав за допомогою інших людей виїхав із Білорусі. Після цього, повідомляє «Вясна», його оголосили в розшук за «ухилення від заходів призову на військову службу». Активіст каже, що силовики приходили до його батьків. Тепер він намагається облаштувати життя у Вільнюсі, а появу похоронного вінка біля мінської адреси сприймає як продовження тиску.


