Іспанію часто називають однією з найбільш дружніх до ЛГБТІК+ людей країн Європи. Шлюбна рівність тут діє понад два десятиліття, а законодавство містить широкий набір антидискримінаційних норм. Проте для значної частини молодих квірних людей формальна рівність усе ще не означає повсякденної безпеки.
За даними нового звіту Estado del Odio 2026, 36% ЛГБТІК+ людей віком від 18 до 24 років в Іспанії повідомили, що протягом останнього року зазнали дискримінації. Ще 43% стикалися з переслідуванням, а 21% пережили агресію.
Дослідження підготувала Державна федерація лесбійок, геїв, транс-, бісексуальних, інтерсекс-людей та інших представників спільноти FELGTBI+ за участі дослідників Інституту публічних політик і суспільних благ Іспанії.
Цифри особливо промовисті через вік респондентів. Для багатьох 18-24 роки – це час першої роботи, університету, переїзду від батьків, побудови власних стосунків і поступової фінансової незалежності. І саме в цей період до звичайної для молоді невизначеності додається ще одна – ризик зіткнутися з ворожістю через те, ким ти є.
Молодість сама по собі стає додатковим фактором вразливості
Звіт показує, що проблема не обмежується окремими гучними нападами.
Молоді ЛГБТІК+ люди регулярно стикаються з менш помітними, але не менш виснажливими формами тиску – приниженням, нерівним ставленням, переслідуванням та необхідністю постійно оцінювати, наскільки безпечно бути відкритими.
Особливо помітною стала ситуація в цифровому середовищі. За даними, які наводить Shangay, на ЛГБТІК+ людей молодших за 35 років припадає приблизно половина зафіксованих випадків насильства проти спільноти в інтернеті.
І це важливий нюанс. Для молодих людей онлайн-простір давно не є чимось окремим від “реального життя”. Там відбувається навчання, робота, знайомства, спілкування з друзями та пошук власної спільноти. Відповідно, цькування в соцмережах, погрози чи кампанії ненависті можуть мати цілком реальні наслідки.
Загальна картина також погіршується.
За даними FELGTBI+, між 2024 та 2026 роками частка ЛГБТІК+ людей в Іспанії, які повідомляли про переслідування, зросла з 20% до 36%. Рівень дискримінації зріс із 23% до 29%, а агресії – із 7% до 22%. Дослідження ґрунтується на вибірці з 800 інтерв’ю.
На тлі цих цифр федерація закликає державу розробляти політику, яка враховуватиме саме досвід молодих ЛГБТІК+ людей.
І не лише говорити від їхнього імені.
FELGTBI+ окремо наголошує на необхідності реальної участі молоді в ухваленні рішень. Організація критикує так званий youthwashing – ситуацію, коли молодих людей використовують у кампаніях та комунікації як символ прогресивності, але фактично не дають їм впливати на політику, яка безпосередньо визначає їхнє життя.
Співкоординаторка молодіжної групи FELGTBI+ Вір Маркланд звертає увагу і на ширший соціальний контекст.
Проблеми з житлом, нестабільна зайнятість та загальна економічна невизначеність стосуються цілої молодої генерації. Але для ЛГБТІК+ людей до них може додаватися дискримінація під час пошуку роботи чи оренди житла. У результаті звичайні труднощі початку дорослого життя стають ще складнішими.
Коли для можливості бути собою доводиться їхати
Ще одне явище, яке особливо сильно зачіпає молодь, в Іспанії називають sexilio.
Йдеться про вимушений переїзд із рідного міста чи села через ЛГБТІКфобію – коли людина залишає дім не стільки в пошуках роботи або навчання, скільки тому, що не може безпечно й відкрито жити там, де виросла.
За даними дослідження Estado del Odio LGTBI+ 2025: Sexilio, серед людей віком приблизно від 24 до 35 років частка тих, хто вже був змушений переїхати через сексуальну орієнтацію, гендерну ідентичність чи гендерне самовираження, сягає 20%. Для ЛГБТІК+ населення загалом цей показник становить 13%.
І це не просто історія про молодих квірних людей, які “їдуть до великих міст”.
За добровільним переїздом і вимушеним від’їздом є принципова різниця.
Можливість обрати Мадрид, Барселону чи інше місто через університет, роботу або бажаний спосіб життя – свобода. Необхідність туди тікати, тому що у власному містечку небезпечно тримати партнера за руку, робити камінг-аут чи просто виглядати “недостатньо традиційно”, – вже наслідок нерівності.
Загалом дослідження FELGTBI+ 2025 року показало, що 13% опитаних ЛГБТІК+ людей уже змінювали місце проживання через такі причини, а ще 21,5% серйозно розглядали подібний крок. Тобто понад третина спільноти або вже пережила цей досвід, або замислювалася про нього.
Наслідки не закінчуються переїздом.
За словами Вір Маркланд, брак видимих ЛГБТІК+ людей, дружніх просторів, інформації та доступної підтримки може впливати на психічне здоров’я молоді, сприяти ізоляції, тривожності та депресивним станам. Особливо гостро проблема відчувається в невеликих містах і сільських районах, де знайти спільноту значно важче.
Саме тому FELGTBI+ закликає розвивати ресурси не лише у великих мегаполісах, а по всій країні.
Бо справжня рівність – це не ситуація, коли квірна молода людина знає, до якого великого міста їй потрібно втекти.
Це можливість залишитися вдома, якщо вона цього хоче.
Іспанія за останні десятиліття справді пройшла великий шлях у захисті ЛГБТІК+ прав. Але нові дані нагадують: хороше законодавство не означає, що дискримінація автоматично зникає з вулиць, робочих місць, родин, орендованих квартир чи соцмереж.
Для молодого покоління наступним кроком має стати не лише юридичне право бути собою.
А можливість користуватися цим правом без необхідності платити за нього безпекою, житлом, роботою або рідним містом.