Понад 70% українців підтримують рівні права для ЛГБТ. Наступний крок – законодавство

Умовна конституційна більшістьі дорослого населення України – понад дві третини, а точніше 72% – вважає, що люди з числа ЛГБТ+і “повинні мати такі ж права, як і інші”. Про це свідчать результати загальнонаціонального опитування “Можливості та перешкоди на шляху демократичного переходу України”, проведеного Київським міжнародним інститутом соціології у листопаді 2023 року.

Це безпрецедентна солідарність із громадянською рівністю для ЛГБТ, якої ніколи до цього не спостерігали ані соціологи, ані активісти, ані міжнародні організації.

Чи вартують довіри ці цифри? Вартують. По-перше, випадкова похибка для національної вибірки не перевищує 2,2%. А по-друге, зазначене дослідження проводиться в Україні регулярно, і кожен новий раунд (точніше 5 раундів із 6, тобто всі, крім одного) демонструє впевнену динаміку зростання.

Ось динаміка згоди з громадянською рівністю для ЛГБТ+ за “хвилями” дослідження в часі (див. слайд).

До початку великої війни

  1. Грудень 2019: 28%
  2. Липень 2021: 32%
  3. Грудень 2021: 29%

Після початку великої війни

  1. Серпень 2022: 54%
  2. Січень 2023: 58%
  3. Травень 2023: 65%
  4. Листопад 2023: 72%

Тепер про причини: чому згода суспільного загалу так стрімко унаочнюється?

1. Тому що стрімко зростає видимість самих ЛГБТ+. Раніше це відбувалося переважно завдяки прайдам, зараз — насамперед завдяки нашим ЛГБТІК+ військовим / Військові ЛГБТ+. Адже рівень довіри суспільства до ЗСУ становить 93% (це дані цього ж дослідження). Отже, якщо ЛГБТ+ — усередині армії, а армія має довіру, то це посилює прихильність суспільного загалу до громадянської рівності для ЛГБТ.

2. Бо політика та геополітика України має істотну складову “геть від Москви!” А держава-агресорка власними руками та вустами своїх рупорів доклала надзусиль, щоби плекати гомофобію та трансфобію на найвищому антиціннісному рівні, щоби зробити утиски ЛГБТ частиною власної внутрішньої повістки та риторики на міжнародному рівні. Ми все це як нація бачимо та чуємо й рішуче відмежовуємося, роблячи інакше, тобто по-людськи.

3. Бо понад 90% дорослого населення очікує та/або хоче, щоби до 2030 року Україна стала частиною ЄС (див. слайд 33), а політика Європейського Союзу в царині прав людини для ЛГБТ є відомою: це якраз і є та сама громадянська рівність.

А тепер — ще інші ключові цифри та ключові з них висновки.

А. “ЛГБТ+ люди мають бути захищені від дискримінації”: рівень згоди = 73%. Це означає, що ми як держава маємо та можемо без зволікань додати ознаки сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності як підстави прямої заборони дискримінації до всіх національних антидискримінаційних норм. У трудовому законодавстві ми вже це зробили. У законодавстві про засоби масової інформації ми це також зробили. Час зробити в базовому антидискримінаційному законі.

B.“ЛГБТ+ люди повинні мати такі ж права, як інші”: рівень згоди = 72%. Це означає дуже багато змін у житті та законах. Наприклад, підлітки мають бути захищені від домашнього насильства в сім’ї та булінгу в школі за найширшим переліком підстав, який має прямо включати ознаки сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності. Це означає, що ЛГБТ-люди повинні мати право на застосування допоміжних репродуктивних технологій, так само як і гетеросексуальні пари (це тим більш актуально, що демографічна криза вже поглинає нас).

C. “ЛГБТ+ люди повинні мати право на цивільні партнерства“: рівень згоди = 59%. Це означає, що парламент і уряд спільно з президентом без додаткових вагань можуть і мають запровадити в Україні новий правовий інститут — реєстрованого цивільного партнерства. Найкоротшим шляхом до цього є розгляд вже внесеного до Верховної Ради України законопроєкту 9103 “Про інститут реєстрованих партнерств”.

D. Це сенсаційні цифри! Згода суспільного загалу з твердженням, що “ЛГБТ+ люди повинні мати право укладати шлюб”, становить 46%, тобто це практично половина дорослого населення. Рівень незгоди з цією опцією є істотно меншим: = 36%, і саме в цьому сенсаційність. Найкращий спосіб забезпечення шлюбної рівності — зміна “формули шлюбу” в Конституції. Внесення змін до Основного закону буде можливим лише після скасування воєнного стану, а до цього вочевидь далеко.

E. “ЛГБТ+ пари повинні мати можливість усиновлювати дітей, так само як і гетеросексуальні пари”. Тут у суспільстві немає якоїсь абсолютної більшості, думка якої домінує. Рівень незгоди з правом ЛГБТ-пар на адопцію і(48%) превалює над рівнем згоди (35%). Питання з “усиновленням” має просто відтермінований характер. Адже гетеропари можуть безперешкодно оформити свої стосунки через шлюб (інакше гетеропари не можуть спільно адоптувати дитину), натомість українські одностатеві пари можуть зараз укласти шлюб лише за кордоном, а в Україні для них немає навіть опції реєстрованого цивільного партнерства. Отже, запровадження реєстрованого партнерства має логічно передувати праву на спільну адопцію. Тож це справа майбутнього, але підвалини суспільного прийняття вдало закладаються вже сьогодні.

Усі наведені цифри взято зі звіту за результатами загальнонаціонального опитування “Можливості та перешкоди на шляху демократичного переходу України”, польовий етап якого тривав 14–22 листопада 2023 року.

Замовлення та аналіз даних – Національний демократичний інститут, виконавець польових робіт – Київський міжнародний інститут соціології. Дослідження стало можливим за фінансової підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID), Швеції, Міністерства закордонних справ, у справах співдружності та розвитку (FCDO) Великої Британії та Міністерства міжнародних справ Канади.

Святослав Шеремет, координатор з політики та законодавства Національного ЧСЧ-консорціуму #MSM_PRO, лідер Гей-Форуму України

Джерело

Сподобалось? Знайди хвилинку, щоб підтримати нас на Patreon!
Become a patron at Patreon!
Поділись публікацією
Залишити коментар